• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Людини, 1948 р.

Кожна цивілізована держава закріплює за своїми громадянами певні права та обов'язки і намагається створити найсприятливіші умови для їх реалізації. Тому одним з найголовніших завдань держави є не лише проголошення, а й захист законних прав громадян. Відповідно до Конституції України (розділ 1) держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Відповідно до ст. 431 ЦК України, порушення права інтелектуальної власності в т.ч. невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену ЦК, іншим законом чи договором.

Правова охорона результату інтелектуальної, творчої діяльності надається за умови його відповідності вимогам закону. Будь-який твір літератури, науки і мистецтва, суміжні права підпадають під охорону права, якщо вони відповідають вимогам закону. Науково-технічним результатам інтелектуальної творчої діяльності правова охорона надається лише на підставі відповідної кваліфікації спеціальним державним органом управління і видачі правоохоронного документа. Правова охорона об'єктів права інтелектуальної власності обмежується лише територією України. Охорона прав на зазначені об'єкти на території інших держав здійснюється лише на підставі відповідних міжнародних конвенцій і договорів.

Чинне законодавство містить ряд важливих ознак, які характеризують правовідносини, пов'язані з захистом права власності, вт.ч. інтелектуальної власності. Зокрема, це такі, як: рівний захист суб'єкта права власності незалежно від форми власності; право власника на відшкодування як майнової так і моральної шкоди; захист права власності судом, господарським або третейським судом; непорушність права власності; захист речових прав на чуже майно на рівні і за нормами захисту права власності.

Специфіка цивільно-правового захисту права власності, як і інших майнових та особистих немайнових прав, полягає насамперед у застосуванні таких юридичних механізмів (засобів, способів), що забезпечують, як правило, усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов'язаної особи. Цьому не можуть сприяти повною мірою норми інших галузей права, наприклад, кримінального. У багатьох випадках потерпіла від злочину особа насамперед заінтересована не у притягненні злочинця до кримінальної відповідальності, а у відшкодуванні завданих матеріальних збитків, у поверненні викраденого майна, що досягається вже засобами цивільного права. Саме в цьому і полягають специфіка та переваги цивільно-правового захисту.

Така система захисних заходів є складовою частиною загально-правового механізму захисту права власності.

Ст. 16 ЦК України визначено загальні способи захисту прав та інтересів,які можна застосувати і у разі порушення права власності:

· визнання права;

· визнання правочину недійсним;

· припинення дій, що порушують право;

· відновлення становища, яке існувало до порушення права;

· примусове виконання обов'язку в натурі;

· зміна правовідношення;

· припинення правовідношення;

· відшкодування збитків та інші способі відшкодування майнової шкоди;

· відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

· визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Що стосується захисту прав інтелектуальної власності, то суд відповідно до закону, може постановити рішення про:

· застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

· зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

· вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

· вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

· застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності (розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

· опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

З метою запобігання порушення права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів суд має право заборонити відповідачеві чи іншій особі вчиняти певні дії.

Для цього необхідна наявність таких умов:

· існування достатніх підстав вважати, що дана особа є порушником права інтелектуальної власності;

· зазначені дії стосуються виробництва, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння виробами (товарами);

· є достатні підстави вважати, що об'єкти інтелектуальної власності є контрафактними;

· зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивільний оборот цих контрафактних виробів (товарів).

Контрафактноює продукція (товари), вироблена з використанням об'єкта інтелектуальної власності і розповсюджена в межах України з порушенням права на неї. Контрафактними є вироби, які вироблені незаконно, з порушенням права інтелектуальної власності, а також вироби, які виготовленні законно, але розповсюджені з порушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.

Якщо дії порушника права інтелектуальної власності мають ознаки злочину, за який передбачено кримінальну відповідальність, орган дізнання, досудового слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на:

вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є кнтрафактними;

· матеріали та обладнання, призначені для виготовлення і використання зазначених виробів (товарів);

· документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачено кримінальну відповідальність.

Форми і порядок захисту прав інтелектуальної власності

Читайте також:

1. Антропометричні параметри людини, які використовуються в ергономіці (см)
2. Безпека— це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.
3. Виконавча владабазується на певних принципах: пріоритет прав людини, демократизм, законність, рівноправність громадян у державному управлінні, гласність.
4. Внутрішні джерела небезпеки обумовлені особистими якостями людини, які пов’язані з її соціально - психологічними властивостями і являють собою суб’єктивний аспект небезпеки.
5. Гуманістичний (середина XIV — середина XV ст.), якому властиве протиставлення середньовічного теоцентризму інтересу до людини, її зв'язків зі світом.
6. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини, його нормування
7. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини, його нормування
8. Індивідуальність – це поєднання психічних особливостей людини, що становлять її своєрідність, відмінність від інших людей.
9. На неформальному рівні поряд із традиціями норми репрезентовано звичаями та обрядами в публічному та особистому житті людини, її побуті.
10. Особливо шкідливі вібрації з частотами, що є близькими до частот власних коливань тіла людини, і знаходяться в межах 6 – 30 Гц.
11. Поширення мікробів у природі. Мікрофлора організму людини, її значення. Гнотобіологія. Циркуляція патогенних мікроорганізмів у довкіллі. Мікроекологія.

Переглядів: 323