Ірано-іракська війна.

Найбільшим конфліктом в історії Ісламської республіки Іран стала війна 1980-1988 років з Іраком. Прикордонні ускладнення між двома країнами почалися ще в грудні 1971 р. Скориставшись послабленням Іраку після перевороту баасистів 1968 р., Іран, який підтримували в той час США, зайняв три острови в гирлі прикордонної річки Шатт-ель-Араб: Абу-Муса, Томб-е-Бозорг і Томб-е-Кучек, що належали Об'єднаним Арабським Еміратам. На ці ж острови претендував також Ірак. Після вибуху ісламської революції в Ірані та розвалу його старого державного апарату, президент, прем'єр та головнокомандувач збройними силами Іраку Саддам Хусейн вирішив, скориставшись ситуацією, повернути втрачені арабські території, виступивши в якості захисника загальноарабських інтересів.

Бажаючи використати політичний хаос в сусідній державі, 22 вересня 1980 р. війська Іраку вторгайся на іранську територію. Приводом до війни стала відмова Ірану повернути захоплені 1971 р. острови і надати автономію арабам в іранському Хузистані. Крім цього, Ірак вимагав змінити на свою користь лінію іраксько-іранського кордону, що пролягала по тальвегу (найглибшій частині русла) річки Шатт-ель-Араб.

Війна, в якій ініціатива почергово переходила від однієї сторони до іншої, швидко набрала рис затяжного довготривалого конфлікту. У перші дні війни іракська авіація знищила нафтові термінали в Абадані, Хорремшехрі та на о. Храк, а наземні війська на 50 кілометрів вклинилися на іранську територію. Однак уже восени 1981 р. іранці повернули втрачену територію й навіть захопили плацдарм по той бік іракського кордону. У липні 1982 р. розпочалися важкі бої навколо Басри, що тривали до самого кінця війни.

Не маючи змоги змінити хід наземних операцій з 1984 р. Іран та Ірак розпочали "танкерну зійну", що полягала в атаках нафтоналивних суден у Перській затоці. Оскільки жертвами таких нападів часто ставали судна нейтральних країн, до регіону було стягнуто великі з'єднання бойових кораблів США та СРСР, які зобов'язалися гарантувати режим вільного судноплавства у Перській затоці. У відповідь на обстріли танкерів у кувейтських територіальних водах, у жовтні 1987 р. США знищили дві іранські нафтовидобувні платформи.

Навесні 1985 р. у відповідь на масований іранський наступ на центральній ділянці фронту Ірак почав здійснювати бомбові удари по цивільних об'єктах у містах Ірану. Іран вдався до аналогіних бомбардувань, тому 1985 р. отримав згодом назву періоду "війни міст". Упродовж 1986-1988 років запеклі бої відбувалися на півострові Фао, який іракці втратили в лютому 1986 р. Лише повернувши в квітні 1988 р. півострів, С. Хусейн погодився розпочати мирні переговори. Бойові дії ірано-іракської війни закінчилися 20 серпня 1988 р.

Восьмилітня війна, що стала найкривавішим конфліктом другої половини XX століття, обійшлася у 500000 людських жертв Ірану і 250000 — Іраку. Жодних територіальних надбань чи важливихстратегічних переваг жодна зі сторін конфлікту не отримала. У цьому конфлікті більшість країн підтримали Ірак, лише Сирія, Лівія, Алжир, Південний Йємен та ОВП — Ірак. Скандального міжнародного розголосу конфлікт набрав у 1985-1986 роках, коли було оприлюднено матеріали афери "Іран-контрас", що полягала в таємному продажі Сполученими Штатами зброї Іранові взамін за допомогу звільнити американських закладників, яких утримували в Лівані бойовики проіранського терористичного угрупування "Хезболла". Гроші, отримані в результаті продажу зброї, пізніше були передано нікарагуанським партизанам "контрас".

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ісламська революція в Ірані.	\|	Війна в Афганістані.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.