Емпіричний аспект

Закони Пітера

Пітер доводив, що раз і назавжди визначений рівень компетентності — це міф. Тобто кожний службовець у будь-якій ієрархії має тенденцію досягати рівня некомпетентності. Наприклад, якщо людина успішно виконує свої обов'язки, то її вважають кандидатурою для висунення на вищу посаду. Після висунення на посаду з'ясовується її некомпетентність, яку треба долати. Можлива ситуація, коли після ряду переміщень людина досягає такого рівня некомпетентності, коли нові обов'язки видаються не по силах. Про таких службовців говорять, що вони мають нульовий коефіцієнт просунення.

Пітер виділив цілу низку принципів та положень:

«В ієрархії кожен індивідуум має тенденцію підніматись до свого рівня некомпетентності».

«Компетентність завжди містить зерно некомпетентності».

«Надкомпетентність ще більше не бажана, ніж некомпетентність».

«Проявляйте турботу про мух, а слони самі про себе потурбуються».

«Вершки піднімаються догори, доки не прокиснуть».

«Для кожної існуючої посади є людина, яка їй не відповідає».

«Будь-яка корисна робота виконується тими, хто не досягнув свого рівня некомпетентності».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Науковий аспект	\|	Закони Роберта Гріна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.