Однією із задач тактичного менеджменту є необхідність структуризації банківського управління, що відображає якісні взаємозв'язки між різними елементами системи менеджменту через їхні кількісні еквіваленти.
Результатом управління може чи бути підтримка параметрів системи в деяких заданих постійних границях, чи зміна цих параметрів у визначеному напрямку. Складна система, якою є банк, характеризується великим набором потенційно можливих керуючих впливів, а також значними обсягами контрольованих параметрів. Крім того, вплив, спрямований на регулювання одного параметра, побічно може обумовити зміна інших параметрів.
Необхідність постійного коректування керуючих впливів у банківському менеджменті обумовлена насамперед трансформаціями макро- і мікросередовища.
Особливістю тактичного (як і стратегічного) банківського менеджменту є його багатокрітеріальність. Проте в задачах тактичного управління найчастіше доцільно розглядати векторний показник стану керованого процесу щодо безлічі заданих станів.
При цьому досягнення оптимального значення одного показника може призвести до погіршення значень інших, для рішення цієї проблеми здебільшого використовують векторні методи оптимізації, що дають можливість упорядкувати безліч альтернатив з урахуванням визначених характеристик.
Необхідність вирішення проблем управління в умовах невизначеності — ще одна з особливостей тактичного банківського менеджменту. Можливі дві істотно різні ситуації управління в умовах невизначеності:
1) імовірність кожного переходу з одного стану в інше відома;
2) імовірності переходу невідомі і навіть не мають змісту (тобто розглядається принципово неймовірносний підхід), коли інформація про ситуацію, що склалася, недостатня, перекручена чи її взагалі немає.
У теоретичному плані найбільша увага в пошуку оптимальної послідовності заслуговує підхід, щоприпускає багаторазовий прохід траєкторії станів у прямому і зворотному напрямках із метою визначення найбільш ефективних керуючих впливів.