• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цілі, засоби і методи державного впливу на економіку

Можна виділити соціально-економічні пробле­ми, які не може вирішити ринкова економіка, і що потребують необхідність втручання держави в економіку.

1 Розвиток продуктивних сил, їх ускладнення, подальше усус­пільнення виробництва вимагають посилення регулюючої ролі держави.

2 Механізм ринку не може забезпечити економіку потрібною кількістю грошей (так звані центральні гроші). Тому одна з найголовніших функцій держави — організація грошового обігу в країні.

3 Ринковий механізм не забезпечує потреб суспільства товарами і послугами суспільного споживання. Цю функцію на себе по­винна взяти держава.

4 Економіка ринковому типу не в спромозі функціонувати без інфляції. Тому держава повинна проводити ефективну антиінфляційну політику.

5 Ринковий механізм не вирішує регіональних проблем в усій їх сукупності (економічні, демографічні, соціальні, екологічні). В таких випадках держава повинна проводити відповідну регіональну політику.

6 Ринок не забезпечує сталості макроекономічної рівноваги, звідси необхідність втручання держави, пов'язану з підтрим­кою цієї рівноваги.

7 Ринковий механізм не може вирішити багато соціальних про­блем. Тому втручання держави в сферу соціальних відносин, перерозподіл доходів є конче необхідним.

8 Якісні зміни робочої сили потребують в загальнодержавному масштабі використовувати кошти на розвиток освіти, охорони здоров'я, підготовку і перекваліфікацію кадрів.

9 Ринок не в спромозі без втручання держави забезпечити повну зайнятість. Тому політика в сфері зайнятості — важлива функ­ція держави.

10 Ринковий механізм породжує зовнішні ефекти. Для компен­сації негативних наслідків що породжуються зовнішніми ефек­тами потрібне втручання держави.

11 Ринковій системі, оскільки вона орієнтована на прибуток, внутрішнє притаманна тенденція до монополізації. Для під­тримання ринкової конкуренції, держава повинна проводити антимонопольну політику.

12 Проблеми забруднення навколишнього середовища, наростан­ня екологічної кризи потребують втручання держави у відно­сини між людиною і природою.

Отже, основні цілі державного регулювання економіки:

1 Розробка законів, норм і правил володіння власністю та функціонування ринків.

2 Здійснення державних закупівель економічних благ з метою забезпечення ними підприємницького та домогосподарського секторів, а також виробництво державним сектором суспільних благ.

3 Здійснення трансфертних виплат на соціальне страхування, безробіття тощо.

4 Справляння податків.

5 Прямий вплив на розподіл ресурсів.

6 Національна безпека держави.

7 Розв'язання проблем довкілля.

Методи державного впливу на ринкову економіку:

1 Адміністративні (прямі) методи регулювання. Держава як гарант економічних свобод здійснює адмініст­ративний вплив на ринок на всіх рівнях управління — від муніци­пального до федерального (від районного до загальнодержавного).

Головними методами прямого регулювання є такі:

- законодавча та економічна діяльність держави;

- державні закупівлі, трансферні платежі;

- індикативне планування, розробка і реалізація цільових програм;

- прямий державний контроль над монопольними ринками;

- адміністративне регулювання певних процесів економічного життя.

Методи прямого адміністративного впливу для усунення різних негативних наслідків економічної діяльності держава може викори­стовувати, встановлюючи певні стандарти у відповідних виробницт­вах, граничні норми викиді» шкідливих речовин у атмосферу, при­пиняючи застосування технології, що загрожують здоров'ю людей, консервуючи певну частину національних ресурсів тощо.

2 Економічні (непрямі) методи регулювання.Одним з найефективніших регулюючих засобів держави є податки. Є два суб'єкти оподаткування — фізичні та юридичні особи. У фізичних осіб об'єктами оподаткування є доход, майно і земля. Сьогодні середній європейський громадянин сплачує у формі податків 45-48 відсотків свого доходу. У юридичних осіб об'єктами оподат­кування є прибуток, майно і земля. У більшості країн світу юридичні особи, що ведуть підприємницьку діяльність, сплачують до бюдже­ту 48-52 відсотки одержаного прибутку.

Через систему оподаткування, яка передбачає прямі (прибутко­вий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на добавлену вартість, митні збори) та інші (податок на не­рухоме майно, спадщину, землю) податки, держава формує бюджет. Кошти державного бюджету витрачаються на розвиток певних галузей, виробництво товарів та продуктів харчування, здійснення різноманітних видів діяльності.

Важливе місце в системі регулюючих важелів держава відводить грошово-кредитній системі. Визначаючи кількість грошової маси в обігу, обсяг кредитів, рівень відсоткових ставок, держава активно впливає на кон'юнктуру ринку. Зменшуючи кількість грошей у кана­лах обігу, держава стримує ділову активність і навпаки — збільшення грошей сприяє посиленню інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів. Цього можна досягти також за рахунок кредитної політи­ки. Зниження відсоткових ставок збільшує кредитні надходження у національну економіку. Недостатні інвестиції призводять до змен­шення обсягів виробництва, вивільнення робочої сили, падіння за­робітної плати.

Об'єктом особливої уваги держави в умовах розвиненої економі­ки є підприємства малого бізнесу — індивідуальні, сімейні, групові. Державна підтрим­ка малого бізнесу здійснюється за рахунок довго- і короткострокових кредитів на пільгових умовах, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, надання різних податкових пільг, комерційної інформації.

Як бачимо, адміністративних і економічних регуляторів еконо­міки у держави багато. Проте жоден з них не є ідеальним, оскільки, даючи позитивний ефект у одному випадку, призводить до негатив­них наслідків у іншому. До того ж у різних країнах застосовуються як адміністративні, так і економічні методи регулювання. Проте в одних з них більшого розвитку набуває кредит, у других — пода­ток, у третіх вирішальна роль належить індикативному плануванню. Між адміністративними і економічними методами немає чітко визначеної межі, вони взаємно продовжують один одного і да­ють найбільший ефект при оптимальному поєднанні.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
3. I визначення впливу окремих факторів
4. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
5. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
6. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
7. II. Основні засоби
8. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
9. III. Медико-відновлювальні засоби
10. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
11. IV. Электронное учебно-методическое обеспечение дисциплины.
12. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.

Переглядів: 790