1.Місцева — препарат діє на тканину, що безпосередньо стикається з ним (мазі, пасти, присипки тощо).
2. Загальна — препарат впливає на організм в цілому після потрапляння його у кров.
Також розрізняють головну дію лікарського препарату, коли він діє відповідно до мети свого призначення, та побічну, коли препарат негативно впливає на організм, ідо проявляється: а) непереносністю препарату (так звана ідіосинкразія) з наступними алергічними реакціями, проявами тієї чи іншої хвороби (наприклад, виникнення кандидамікозу при вживанні антибіотиків); б) виникненням толерантності (звикання) до лікарського препарату, що вживається протягом тривалого часу. Наприклад, при тривалому вживанні нітрогліцерину його ефективність значно падає і, щоб досягтилікувального ефекту, треба давати хворому більшу дозу цього препарату. Цестосується і снотворних, проносних засобів.
При тривалому та неправильному призначенні наркотичних препаратів виникають наркоманії або токсикоманії.
Терапевтична дія будь-якої лікарської речовини виявляється тільки при введенні певної її кількості. З урахуванням цього існують такі дози введення.
1. Терапевтична (середньотерапевтична)—це звичайна доза лікарського препарату, що коливається залежно від віку, статі хворого, фізіологічного стану організму, наявності інших хвороб. При цьому розрізняють разову ідобову дози.
2. Токсична доза викликає отруєння організму.
3. Смертельна доза спричиняє смерть хворого.
Слід знати, що у випадку призначення декількох препаратів можуть виникати потенціювання, тобто підсилення дій лікарських препаратів; несумісність лікарських препаратів, яка буває хімічною (одночасне призначення препаратів, що мають кислу та лужну реакції), фармакологічною, коли одночасно вживаються препарати, що мають протилежний вплив на одні й ті самі органи або їхні функції.