Покрівлі з рулонних матеріалів

Рулонні покрівельні матеріали являють собою полотнища, згорнуті в рулони, які виготовляють шириною близько 1000 мм, довжиною від 7 до 20 м, товщиною 2,5 до 5,0 мм.

Рулонні покрівельні матеріали забезпечують водонепроникність при ухилах від 2°-3° до 45°-50°, їх укладають по будь-якій суцільній основі (дерев'яній, бетонній, металевій). В малопохилих покриттях покрівельний килим із сучасних рулонних матеріалів, як правило, є дво- або тришаровий. Тому розрізняють матеріали для нижнього і верхнього (покрівельного) шарів. Вага 1 м покрівельного килима, залежно від виду матеріалу і кількості шарів, складає від 5 до 12 кг.

Рулонні покрівельні матеріали класифікують за такими основними ознаками:

1) за призначенням: покрівельні, гідроізоляційні, пароізоляційні;

2) за структурою полотна: одноосновні, багатоосновні, безосновні;

3) за видом основи: на картонній основі, на азбестовій основі, на скловолокнистій основі, на основі з полімерних волокон, на комбінованій основі;

4) за видом компонента покрівельного складу, в'яжучого або матеріалу: бітумні (наплавлені, ненаплавлені), бітумно-полімерні (наплавлені, ненаплав-лені), полімерні (еластомерні вулканізовані, невулканізовані, термопластичні);

5) за видом захисного шару: матеріали з посипкою (крупнозернисті, лускаті, дрібнозернисті, пиловидні), матеріали з фольгою, матеріали з плівкою.

На вітчизняному ринку нині присутні одночасно декілька поколінь рулонних матеріалів: бітумні матеріали на картонній основі; бітумні матеріали на гнилостійких основах;бітумно-полімерні матеріали на гнилостійких основах; повністю полімерні матеріали. Найкращими з технічної точки зору для використання у промисловому будівництві є повністю полімерні матеріали. В більшості випадків цілком придатними виявляються і бітумні та бітумно-полімерні матеріали на гнилостійких основах. Прикріпляються до основи рулонні матеріали за допомогою гумових або полімерних клеїв та розплавленого бітуму (бітумні покрівельні матеріали).

Різновидом полімерних рулонних матеріалів є одношарові покрівельні мембрани з принципово новими високими технологіями виготовлення покрівлі. Це високоякісний покрівельний і гідроізоляційний матеріал, який має високу міцність і еластичність, високі атмосферо-, морозо- і озоностійкість, стійкість до впливів ультрафіолетових променів. Виробники покрівельних мембран дають гарантію на матеріал не менше двадцяти років, а термін безремонтної служби такої покрівлі – до п’ятидесяти років.

Можна виділити три основні види полімерних покрівельних мембран:

ЕПДМ – на основі етилен-пропилен-дієн-мономеру або синтетичного каучуку;

ТПО – на основі термопластичних поліолефінів;

ПВХ – на основі еластичного (пластифікованого) полівінілхлориду

Перші покрівлі з ЕПДМ були зроблені в США і Канаді (тобто у країнах з досить різноманітними та досить часто суворими кліматичними умовами) у 70-ті роки ХХ століття. Використання ЕПДМ-мембран дозволяє в короткі терміни покривати великі поверхні (ширина рулонів від 3 до 15 м і довжина від 15 до 61 м). Монтаж швів мембрани здійснюють з допомогою спеціальної двосторонньої самоклейної стрічки без нагрівання. ЕПДМ-мембрани мають високу еластичність (відносне подовження 300%), малу вагу (1 м² мембрани товщиною 1,15 мм важить 1,4 кг) і гарну стійкість до перепаду температур (від

ТПО-мембрани мають армуючий шар з поліефірної сітки, а тому менш еластичні, але більш стійкі до механічних впливів, у порівнянні з ЕПДМ-мембранами. ТПО-мембрани розроблені та запущені в серійне виробництво у 90-х роках ХХ століття. Постачаються в рулонах шириною від 0,95 м до 1,8 м. Монтаж швів здійснюють шляхом зварювання гарячим повітрям із допомогою спеціальних зварювальних машин;

ПВХ-мембрани також мають армувальну поліефірну сітку, високу міцність на проколювання і широку кольорову гаму (9 стандартних кольорів і можливість влаштування прозорої мембрани). Монтаж швів здійснюють шляхом зварювання гарячим повітрям із допомогою спеціального дорогого зварювального обладнання.

Існує декілька варіантів укладки мембран на покрівлю (покрівельних систем), розроблених для плоских і похилих покрівель нових будівель і тих, що підлягають реконструкції. При виконанні цих систем використовують різні способи закріплення мембран.

Баластна система – найбільш економічна і універсальна для простих плоских покрівель, ухил яких не перевищує 1:6. Листи мембрани вільно укладають на основу з напуском не менше 100 мм, шви з'єднують самоклейною стрічкою, мембрану закріплюють лише по периметру та в місцях примикань, а на поверхні покрівлі вона утримується з допомогою баласту: гальки, гравію, щебеню, бетонних блоків або тротуарної плитки на покрівлях, які експлуатують. Нерівні поверхні основи покривають шаром захисного матеріалу з геотекстилю. При використанні як баласту щебеню для захисту мембрани від механічних пошкоджень укладають ще один шар геотекстилю.

Механічно закріплену систему - використовують на похилих дахах, при відсутності парапетів, при неможливості сприйняття великих навантажень від баласту на несучі конструкції покриття. Листи мембрани вільно укладають на основу з напуском не менше 100 мм, шви з'єднують з допомогою самоклейної стрічки, по периметру мембрану закріплюють, а потім, приблизно через 2 м, поле мембрани механічно закріплюють з допомогою металевих рейок, які зверху захищають самоклеючою стрічкою шириною 150 мм.

Приклеєна система — це легка за вагою система з ідеальними конструктивними можливостями, її використовують при складних конфігураціях покрівлі, при великих вітрових навантаженнях і малій несучій здатності конструкцій даху, але за умови, що основи під мембрану сумісні з монтажними клеями. Листи мембрани приклеюють безпосередньо на основу з допомогою монтажного клею, при цьому суміжні листи стикують з напуском не менше 100 мм і з'єднують самоклейною стрічкою.

Перегородка – внутрішня вертикальна огороджувальна конструкція, що служить для розділення суміжних приміщень. Вона спирається на міжповерхові перекриття або на підлогу перших поверхів. Виконується з цегли та інших штучних будівельних матеріалів, гіпсокартону, скла, органічного скла, склоблоків, металу, залізобетону та інших матеріалів в залежності від призначення.

Сходи – нахилені східчасті конструктивні елементи, призначені для пересування людей між поверхами або приміщеннями, розташованими на різних рівнях. Для захисту від вогню та задимлення сходи ізолюють від інших приміщень вогнестійкими вертикальними стінами. Такі стіни, простір, відгороджений ними, та розташовані в ньому сходи і площадки називають сходовою кліткою. Об'ємно-планувальний елемент будівлі, що включає сходову клітку, шахти ліфтів та обслуговуючі їх площадки, називають сходово-ліфтовим вузлом.

Ліфт – стаціонарний підйомник із кабіною або платформою, що рухається по жорстких напрямних. У сучасних будівлях та спорудах експлуатують, як правило, ліфти з електричною тягою періодичної дії, у яких закрита кабіна переміщується в закритій шахті, а відкривання дверей синхронізоване із зупинками на певних рівнях (поверхах). Основні елементи: лебідка, кабіна, шахта, напрямні, противага.

Вікно–світлопрозоре заповнення прорізу в зовнішніх стінах будівель, призначене для природного освітлення, інсоляції та вентиляції приміщень. Заповнюються віконними блоками, які складаються з віконної коробки і засклених віконних рам. На сьогодні найефективнішими є металопластикові вікна з дво або трикамерними склопакетами. В особливо холодному кліматі можуть використовуватися і чотирикамерні склопакети. Для вибухонебезпечних виробництв можуть бути застосовані лише вікна з одинарним склом.

Вітраж–суцільне засклення фасаду або його частини, застосовується у вигляді світлопрозорого огородження будівлі, яке монтують на металевому каркасі.

Ліхтар– засклений проріз у покрівлі будівлі. Найчастіше - це надбудова над покрівлею будівлі, призначена для природного освітлення і природної вентиляції (аерації) приміщень. За формою поперечного перерізу може бути трикутним, прямокутним, зубчастим (шедовим), трапецієподібним тощо. Прорізи світлових ліхтарів заповнюють глухими або такими, що відчиняються, заскленими рамами. В аераційних ліхтарях виконують глухі або регульовані жалюзі чи стулки. Світлові та аераційні ліхтарі досить широко використовують при будівництві машинобудівних цехів. Зенітні ліхтарі - це світлопрозорі ковпаки або ілюмінатори різної форми, зорієнтовані на небозвід, закріплені до конструкцій покриття, їх розміщують групами чи рядами над окремими приміщеннями або ділянками будівель.

Ліхтарі застосовуються шириною 6 м для прогонів шириною 12 м і 18 м та шириною 12 м для прогонів шириною 24 та 30 м і більше.

Двері–проріз у стінах будівлі, призначений для проходу, що з'єднує окремі приміщення або внутрішній і зовнішній простір будівлі. Заповнюють дверним блоком, що складається з дверної коробки, до якої на завісах кріплять дверні полотна. Двері, ворота, тамбури. Двері встановлюються за умовами пожежної безпеки. Відстань від найбільш віддаленого робочого місця до виходу назовні або на сходову клітку для одноповерхових будинків від 50 до 100 м, для багатоповерхових 30-75 м. Сумарна ширина дверей, коридорів або проходів на шляхах евакуації приймається з розрахунку не менше 0,6 м на 100 чоловік. Гранична ширина проходів не менш 1 м, коридорів 1,4 м, дверей 0.8-2.4 м´2 м, маршів і площадок східців 1,15-2,4 м. Відкриваються двері в напрямку виходу з будівлі. Кількість виходів повинна бути не менш двох. Ворота – ширина повинна перевищувати на 600 мм найбільшу ширину транспортного засобу. Для захисту приміщень у холодний час року у воротах ставлять тамбури з обігрівачами різних типів. Глибина і ширина тамбурів визначаються транспортними засобами. Розсувні двері у машинобудівних цехах майже не використовуються з міркувань безпеки людей у разі вибуху всередині приміщення або евакуації людей в разі пожежі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні елементи промислових будівель	\|	Основні конструктивні рішення промислових будівель машинобудівних підприємств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.