• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІІ. Цілі Болонського процесу, інструменти їх реалізації

Від самого початку Болонський процес був покликаний збільшити конкурентоспроможність і привабливість європейської вищої освіти, сприятиме мобільності студентів, полегшити працевлаштування за рахунок введення системи, що дозволяє легко визначити рівень підготовки та ступінь випускників. Ще однією важливою метою, яка була поставлена з самого початку, є забезпечення високої якості навчального процесу. У процесі множинних зустрічей міністрів освіти були розроблені основні положення єдиного освітнього процесу. Поділ учнів на студентів і аспірантів було запропоновано замінити кваліфікаційними ступенями з акцентом на результатах навчання. Концепція громадського контролю вищої освіти була введена і в даний час сприймається як основний політики в області європейської вищої освіти.

Для учасників які приєдналися до Болонського процесу раніше 2010 року були поставлені цілі, досягнення яких очікується до 2010 року:

побудова європейської зони вищої освіти, як ключового напрямку розвитку мобільності громадян з можливістю працевлаштування;

формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального і науково-технічного потенціалу Європи; підвищення престижності у світі європейської вищої школи;

забезпечення конкурентоспроможності європейських вузів з іншими системами освіти в боротьбі за студентів, гроші, вплив; досягнення більшої сумісності та порівнянності національних систем вищої освіти, підвищення якості освіти;

підвищення центральної ролі університетів у розвитку європейських культурних цінностей, в якій університети розглядаються як носії європейської свідомості.

Створення Європейського простору вищої освіти саме по собі не означає досягнення усіх цілей Болонського процесу. Таким чином, ми можемо тепер сказати, що Болонський процес і Європейський простір вищої освіти вступили в нову фазу, а саме консолідації та вдосконалення, особливо у світлі дуже різною реакції на реалізацію Болонського процесу.

Мета декларації - встановлення європейської зони вищої освіти, а також активізація європейської системи вищої освіти у світовому масштабі.

Декларація містить сім ключових положень:

1. Прийняття системи порівнянних ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплому для забезпечення можливості працевлаштування європейських громадян і підвищення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти.

2. Уведення двоциклового навчання: попереднього (pregraduate) і випускного (graduate). Перший цикл триває не менше трьох років. Другий повинен вести до отримання ступеня магістра або кандидата наук.

3. Упровадження європейської системи трансферу залікових одиниць трудомісткості для підтримки великомасштабної студентської мобільності (система кредитів). Вона також забезпечує право вибору студентом дисциплін. За основу пропонується прийняти ECTS (European Credit Transfer System), зробивши її накопичувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

4. Істотно розвинути мобільність учнів (на базі виконання двох попередніх пунктів). Розширити мобільність викладацького та іншого персоналу шляхом заліку періоду часу, витраченого ними на роботу в європейському регіоні. Встановити стандарти транснаціональної освіти.

5. Сприяння європейському співробітництву в забезпеченні якості з метою вироблення порівняльних критеріїв і методологій.

6. Впровадження вузівських систем контролю якості освіти та залучення до зовнішньої оцінки діяльності вузів студентів та роботодавців

7. Сприяння необхідним європейським поглядам у вищій освіті, особливо в галузі розвитку навчальних планів, міжінституційні співробітництва, схем мобільності та спільних програм навчання, практичної підготовки і проведення наукових досліджень.

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти є основним завданням Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): введення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Болонська декларація висуває завдання домогтися, щоб вчені ступені мали відповідати європейському ринку праці, а отже, бути свідоцтвом кваліфікації при працевлаштуванні в галузі діяльності, за якою здобута освіта. Класифікація ступенів та кваліфікацій має важливе значення, тому що їх присвоєння свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку праці у межах конкретної країни.

Країни-учасниці Болонського процесу домовилися в межах своєї компетенції та поважаючи відмінності у культурі, мові, національних освітніх системах, а також автономію університетів проводити політику міжурядового співробітництва із залученням європейських неурядових організацій, що функціонують у сфері вищої освіти. З метою зміцнення Європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої освіти у світі було запропоновано у найближчому часі реалізувати конкретні заходи, що мають принести відчутні результати на окресленому шляху, такі як:

· запровадження системи освіти на основі двох ключових навчальних циклів: до дипломного (бакалавр) та післядипломного (магістр);

· затвердження загальносприйнятної та порівнянної системи вчених ступенів, в тому числі шляхом запровадження стандартизованого Додатку до диплома;

· застосування Європейської Кредитної Трансферної Системи(далі – ECTS) як відповідного засобу сприяння більшій мобільності студентів;

· зближення систем контролю якості та акредитації з метою вироблення порівняльних критеріїв та методологій.

Учасники Болонського форуму схвалили двоетапнусистему вищої освіти, зазначаючи, що введення подібної системи бажане і в інших європейських країнах.

Двоетапна система вищої освіти запроваджується на основі двох ключових навчальних циклів: незакінчена вища(додипломна) освіта і закінчена вища(післядипломна) освіта,причому тривалість першого циклу – не менш трьох років.

Вчений (академічний) ступінь, що присвоюється по завершенні першого циклу, на європейському ринку праці має сприйматися як відповідний рівень кваліфікації. По завершенні першого циклу вищої освіти присвоюється вчений (академічний) ступінь бакалавра.

Кінцевим результатом другого циклу навчання на протязі 1-2 років має бути вчений (академічний) ступінь магістра, як у багатьох європейських країнах. Навчання на другому циклі йде за індивідуальними програмами, у складанні якої активну участь беруть студент та науковий керівник.

У разі здобуття вченого ступеня мають видаватися стандартизовані Додатки до дипломів, які містять детальну інформацію про навчання, призначену для навчальних закладів і потенційних роботодавців.

Головними функціями Додатку до диплома є:

1) гарантування його володарю визнання роботодавцями набутих ним знань і вмінь;

2) зазначення можливості, яку надає отримана кваліфікація щодо доступу до подальшого академічного чи професійного навчання;

3) інформування щодо подробиць, які стосуються прав випускника вищого навчального закладу, відносно його професійного статусу.

Практика показує, що далеко не всі форми дипломів добре виконують це завдання. Причиною цього фахівці вважають надто малу кількість інформації, яку містить диплом. Термін диплом має тут розширене значення, оскільки йдеться про довільні освітні документи атестаційного плану (освітні кваліфікації).

Класифікація ступенів та кваліфікацій має важливе значення, тому що їх присвоєння свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку праці у межах конкретної країни.

У контексті Міжнародній Стандартній Класифікації Занять (МСКЗ-88) “кваліфікація” визначається як здатність робітника виконувати конкретні завдання та обов’язки у рамках певного виду діяльності. Вона має наступні два параметри:

1) рівень кваліфікації, який визначається складністю і об’ємом завдань та обов’язків, що виконує робітник;

2) кваліфікаційна спеціалізація, яка визначається певною галуззю потрібних знань.

У сфері праці “кваліфікація” визначається як рівень підготовки, ступінь придатності до якого-небудь виду праці. При цьому підкреслюється, що:

· фахівці однієї професії можуть мати різну кваліфікацію;

· незалежно від кваліфікації фахівця перелік параметрів, що характеризують усіх фахівців однієї і тієї професії, однаковий;

· відмінність фахівців однієї професії, але різної кваліфікації, визначається значеннями параметрів, які характеризують кваліфікацію фахівця.

Отож, для визначення кваліфікації необхідно знати:

o перелік параметрів ( найбільш загальних та суттєвих ознак) професійної роботи;

o значення цих параметрів, щоб запровадити межі кваліфікації, які дозволять відрізняти її від інших кваліфікацій, пов’язаних з цією професією.

Термін “кваліфікація”у Європі згідно з МСКО та Лісабонською декларацією використовується для позначення довільного посвідчення, сертифіката, диплома чи грамоти, які засвідчують успішне виконання певної освітньої програми в конкретній предметній області.

Таким чином у визначені кваліфікації мають місце розбіжності.

Охарактеризуємо принципи функціонування сучасного Європейського простору вищої освіти.

На зміну академічній системі освіти, спрямованій на професійну теоретичну підготовку спеціаліста, приходить система практично ангажованих працівників. Американські коледжі й університети орієнтовані здебільшого на запити ринку й комерційні інтереси бізнес-еліти. У цьому сенс основоположною ідеєю інституту ліберальної освіти виступає розвиток особистості успішного бізнесмена, а не підготовка спеціаліста в якомусь конкретному виді діяльності, в систему совіти все більше вкорінюється ринкова економіка. Глобалізація та модернізація поставили перед європейським співтовариством нові проблеми, розв’язання яких потребує нових підходів.

Культура європейської освіти детермінована або моделями науки, або теорією культури. Крім того, все більш очевидною стає продуктивна модель освіти, яка несе в собі широкі можливості зміни наукової та філософської раціональності. Багато в чому ця модель пов’язана з освітніми процесами, орієнтованими на розвиток комунікативних форм публічної демократії в громадянському суспільстві. Найважливішим принципом втілення цієї форми демократії у сфері освіти вважаються навички з проведення компетентного діалогу й дискусії з обраної теми, а також спроможність вести відкриту й аргументовану критику ліберальної теорії демократії.

В аспекті описаної вище проблематики доцільно буде, бодай побіжно, розглянути питання, пов’язані з проблемами національної ідентичності європейських студентів в аспекті формування «континентальної» - європейської – свідомості молодих людей, які здобувають освіту в Європі.

Європейська ідентичність існує як явище, породжене фактом існуванням ЄС та його кордонами. Отже, логічно з’ясувати, що вона являє собою на сучасній стадії розвитку європейської спільноти та які наслідки має для України. Ми є свідками народження нового типу колективної ідентичності, функції якої відрізняються від функцій ідентичності національної. Саме в цьому полягає друга позиція, з якої можна характеризувати європейську ідентичність. Вона постає як ще одна колективна ідентичність, що існує поряд з іншими колективними ідентичностями громадян країн-членів ЄС. Один із патріархів конструктивізму, Е.Гелнер, вважав, що утвердження загальної національної колективної ідентичності і, в кінцевому підсумку, об’єднання розрізнених етнічних та класових груп в єдине ціле є головною функцією школи. Адже саме через школу, через систему загальної стандартизованої освіти може досягати ефекту гомогенного суспільства. Беручи до уваги той факт, що освітня політики є однією з найважливіших складових політики ідентичності, творці євроінтеграційного проекту дійшли висновку, що для виробництва наднаціональної європейської ідентичності також “потрібен спеціальний завод. Назва цього заводу – освітня та комунікативна система. З такої позиції Болонський та Копенгагенський процеси та намагання створити Європейську зону вищої освіти постають механізмами конструювання наднаціональної європейської ідентичності. Соціалізація через освіту відіграє важливу роль у конструюванні ідентичності, тому контроль над освітою є потенційно вирішальним для майбутньої легітимності європейських інститутів. Раніше інтеграцію здебільшого пояснювали в економічних термінах. Натомість сьогодні все частіше і частіше як основний компонент цього процесу розглядають освіту. Більше ніхто не говорить про те, що метою інтеграції є сприяння торгівлі та економічному співробітництву; її мета полягає в тому, щоб через освіту вселити відчуття спільної європейської ідентичності та відчуття спільної мети. Болонський процес – найбільш суттєвий та яскравий прояв політикоутворюючої функції освіти. наявний сьогодні в країнах ЄС конфлікт поколінь у ставленні до євроінтеграції засвідчує, що європейські еліти відмовились від реконфігурації колективних ідентичностей людей старшого віку на користь виникнення в них європейської ідентичності і сконцентрували преважну більшість зусиль на тому, щоб “європейськість” перетворилась на частину особистості у молоді, яка навчається в школах, інститутах, університетах, тобто стала реальністю для наступних поколінь європейців.

Що собою являє система виховних цінностей європейської вищої школи?

Провідним завданням соціалізації в сучасному шкільництві є формування громадянськості як інтегрованої ціннісної орієнтації, що визначає ставлення індивіда до малої і великої батьківщини, до регіону проживання, з яким єднає спільність історичного коріння, до Землі, що є спільною батьківщиною для всього людства. Таким чином, цінності переважної більшості систем сучасного шкільництва являють собою ієрархію, що має багаторівневий характер. Щаблями цієї ієрархії є національний, регіональний, глобальний (загальнолюдський). Отже, провідними завданнями шкільної соціалізації є формування громадянина держави, певної регіональної спільноти (громадянина Європи, наприклад) та громадянина світу.

Експерти РЄ дійшли висновку, що формування громадянина держави-нації, за всіх специфічних особливостей, характерних для кожної з країн, має спільні риси, що сприяє утворенню нової - європейської громадянськості. Така спільність стосується трьох найважливіших її складових: знань, цінностей та практичних навичок. До знань, необхідних для повноцінного життя, як в умовах демократичної держави, та і єдиної Європи, були віднесені відомості про: - функціонування демократії та її інститутів;

- політичні, юридичні та фінансові аспекти життя держави, регіону;- громадянські права, свободи та обов'язки у визначенні дер­жавних та міжнародних документів;- розуміння поняття «демократичне громадянство» в суспіль­стві, у якому живуть громадяни;- європейський (міжнародний) контекст демократичного гро­мадянства.

Найбільш важливими спільними цінностями громадянського виховання, що випливають з філософії прав людини, були названі:

- рівноцінність кожного людського життя;- повага до себе та інших;- свобода;- солідарність;- етнічна, расова, політична, культурна та релігійна толерантність;- взаєморозуміння;- громадянська мужність.

Виховання громадянськості порівнянне з вивченням іноземної мови; без постійної практики навички швидко втрачаються. Тому кожному громадянину Європи необхідні навички для того, щоб:

- розв'язувати конфлікти в неагресивній манері;- аргументувати та захищати власну точку зору;- інтерпретувати аргументи іншого;- розуміти та приймати відмінні погляди;- робити вибір, піддавати моральному аналізу альтернативні позиції;- нести спільну відповідальність;- розвивати конструктивні стосунки з іншими людьми;

- вміти критично осмислювати, порівнювати позиції та істи­ни. Конструювання європейської ідентичності було і залишається украй складним завданням, враховуючи, що історично ідея наднаціональної спільності на масовому рівні не сформувалася. У історії Європи суперництво і війни переважали над формами колективної поведінки. Країни ЄС докладають великих зусиль для формування європейської ідентичності. Уперше це поняття було зафіксоване в копенгагенській "Декларації європейської ідентичності", прийнятої в 1973 р. Основними її елементами в Декларації були названі представницька демократія, верховенство закону, соціальна справедливість, економічний прогрес і права людини. Акцентувалися також Акцентувалися також загальні інтереси, зобов'язання і спадщина європейців. У Маастрихтском договорі тези копенгагенської декларації були доповнені; зокрема, там підкреслювалася важливість проведення загальної зовнішньої політики. У договорі говорилося і про повагу союзом національної самобутності країн-членів . В той же час іноді самобутність окремих країн ігнорується. Так, в 2013 р. голова Європейської ради Херман Ван Ромпей заявив, що ознакою нової Європи повинна стати ліквідація національної ідентичності. Х. Ван Ромпей виступив із закликом переосмислити сьогодення і майбутнє Євросоюзу як організації, що об'єднує безліч де-юре незалежних держав. За його словами, "постійне розширення змішує політичні і географічні ідентичності, а це у свою чергу перетворює європейський континент на універсальний будинок для усіх"

Читайте також:

1. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
2. Алгоритм реалізації моделей
3. Алгоритм реалізації моделі
4. Алгоритм реалізації моделі
5. Алгоритм реалізації моделі
6. Алгоритм реалізації моделі
7. Алгоритм реалізації моделі
8. Алгоритм реалізації моделі
9. Алгоритм реалізації моделі
10. Алгоритм реалізації моделі
11. Алгоритм реалізації моделі
12. Альтернативність у реалізації стратегії розвитку підприємства

Переглядів: 2618