Сутність продовольчої безпеки держави та умови її дотримання
Сутність продовольчої безпеки та умови її дотримання.
Вперше поняття продовольчої безпеки з’явилося в документах країн світового співтовариства в 1940 р. у зв’язку зі створенням міжнародної продовольчої організації (ФАО). В документах ФАО декларувалось природне право людини на свободу від голоду, розглядалось поняття фізичної і економічної доступності їжі. Продовольча безпека – це забезпечення гарантованого насичення потреб у основних видах продовольства на основі наукових норм завдяки вчасному виробництву за умови нешкідливості продуктів і їхньої економічної доступності, що гарантує соціальну політичну стабільність у суспільстві та сталий економічний розвиток. Стан продовольчої безпеки визначають за допомогою двох показників:
· Обсяги перехідних до наступного врожаю світових запасів зерна. Безпечним важаться рівень, що відповідає 60 дням світового споживання зерна або 17% від усього споживання. Якщо ця цифра стає нищою, то на світовому ринку відбувається різкий стрибок цін на зерно.
· Динаміка середнього виробництва зернових на одну особину. За даними ООН у розвинутих державах цей показник становить 635 кг, а в країнах які розвиваються 235 кг. Для України стандартом є виробництва зерна 800 кг.
Є також третій додатковий показник, який називається рівнем калорійності добового раціону харчування .
Країни світу можна поділити на 3 групи залежно від політики принципового відношення до продовольчої безпеки:
· Країни орієнтовані на імпорт( Саудівська Аравія, Обєднані Арабські Емірати.)
· Країни, орієнтовані на експорт(США, Канада, Австралія, Нова Зеландія)
· Країни , орієнтовані на протекціонізм (ЄС, Японія)
Продовольча безпека це насамперед підтримування певного рівня виробництва харчових продуктів або повне самозабезпечення чи підтримка критичного мінімуму їх виробництва. В розвинених країнах субсидії держави становлять значну питому вагу в аграрному секторі .