Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Відродження училища в післявоєнні роки

(1946 – 1956 рр.)

Відгриміли залпи Великої Вітчизняної війни. Весь радянський народ з колосальною напругою сил прийнявся за відновлення зруйнованого війною народного господарства. Відродження училища в післявоєнні роки проходило одночасно з відновленням Севастополя - головної бази Чорноморського флоту.

30 квітня 1946 р. Рада Міністрів РСФСР постановою № 293 затвердила генеральний план Севастополя, розроблений архітектурною майстернею Міністерства Збройних Сил СРСР під керівництвом професора Бархіна. У генплані констатувалося: «Місто Севастополь відновлюється як головна військово-морська база Чорноморського флоту - закрите місто».

26 листопада 1947 р. з урахуванням генерального плану міста Міністр Збройних Сил СРСР Булганін наказом № 090 затвердив завдання на відновлення в цілому головної бази Чорноморського флоту - Севастополя.

Масштаби відбудови вимагали розгляду питання вищими органами влади СРСР. Постанова вимагала прискорити відновлення Севастополя як першокласної військово-морської фортеці.

У зв'язку з особливим статусом Севастополя постанова пропонувала виділити місто Севастополь у число міст республіканського підпорядкування РСФСР.

Це ж рішення прийняте наказом Головкому ВМС СРСР №00158 від 27 листопада 1948 р. З цього часу рішення Кримського облвоєнкому не поширювалися на територію Севастополя – головної бази Чорноморського флоту.

В 1948 р. Севастополь відвідали Й.В.Сталін, О.М.Косигін, М.О.Вознесенський та інші керівники партії й уряду Радянського Союзу. Як наслідок, у тому ж році було прийняте рішення завершити відродження міста до 1954 р. Однак фактично відновлення міста удалося завершити лише в 1957р.

Відновлення і розвиток економіки країни дозволили планувати будівництво великого флоту. Гострою в цей період стає і проблема підготовки командних кадрів.

4 березня 1946 р. було прийнято рішення Головнокомандувача ВМС СРСР про організацію військово-морського училища з дислокацією в бухті Стрілецькій, іншими словами, про створення Чорноморського училища. Воно протягом 1946-1948 р. повинно було готувати командирів малих кораблів з терміном навчання два роки.

Начальником училища 29 березня 1946 р. було призначено капітана 1 рангу Ю. В. Ладинського, який, згадуючи період початку післявоєнного формування, відзначав, що від колишніх корпусів училища і будинків офіцерського складу майже нічого не залишилося. Вони були або цілком знищені, або напівзруйновані. Старих досвідчених кадрів викладачів і командирів училища не було. Деякі, пройшовши війну, служили в інших місцях. Навчального устаткування фактично не було, усе треба було створювати й організовувати заново.

Командування ВМУЗ прагнуло, по можливості, повернути в училище старі командні і викладацькі кадри. Так, у травні 1946 р. і дещо пізніше за запрошенням командування повернулися на викладацьку роботу: капітан 2 рангу А.І. Цвєтков, що зайняв посаду заступника начальника училища з навчальної частини; капітан 3 рангу Г.Г. Андрєєв - на посаду начальника навчального відділу, а також викладачі і стройові офіцери А.К. Нерсесов, С.Б. Плієв, Н.Д. Орєхов, М.А. Ягло, Г.Е. Жлукто, Н.В. Бірюков і багато інших. Помічником начальника училища з господарської частини було призначено полковника інтендантської служби А.П. Цицуру, дуже здібного, грамотного і турботливого офіцера.

26 липня 1946 р. новим начальником училища було призначено найстаршого катерника, високо ерудованого офіцера, капітана 1 рангу Бориса Вікторовича Нікітіна. Шість орденів і кілька медалей - яскраве свідчення заслуг капітана 1 рангу Б.В. Нікітіна у воєнний і мирний час. З приходом його в училище широким фронтом розгорнулися роботи з формування, будівництва й устаткування училища.

До 1 листопада 1946 р. формування училища було закінчено і здійснено перший післявоєнний набір. На 1-й курс було зараховано 225 курсантів. Це були старшини і матроси з кораблів і частин флоту, в основному, учасники війни, колишні курсанти розформованого авіаційного училища, а частково і - вчорашні школярі. До початку занять було укомплектовано дев'ять навчальних класів. До цього ж часу, в основному, були укомплектовані посади стройового складу і, у межах необхідності забезпечення навчальної роботи 1-го курсу, викладацькі посади. Командиром курсу було призначено капітан-лейтенанта М.В. Овсова, його заступником з навчальної і стройової частини - капітана 3 рангу Д.С. Мачкевського. На посади начальників циклів вступили: капітани 2 рангу Г.В. Вавілов (кораблеводіння) і Г.Е. Жлукто (артилерійської зброї), капітан А.І. Мацько (іноземних мов), капітан 2 рангу А.Н. Петров (тактичного), капітан 2 рангу М.Н. Самойлов (технічного).

Старшими викладачами і викладачами циклів були призначені капітани 2 рангу Н.Г. Моргун, Г.Ф. Докукін, П.Д. Медведєв, підполковник М.І. Верпатов, капітани 3 рангу М.М. Жарий, Н.Ф. Синицький, Н.Р. Дубовик, С.Ф. Дем'янович, С.М. Бєсов, майор М.Ф. Осадченко, інженер-майор А.С. Сафонов, капітан-лейтенанти Н.Г. Гогін, Г.П. Шкуропат, інженер-капітан Н.М. Фоменко, старші лейтенанти В.М. Максимов, В.І. Зайцев, А.І. Погорєлов, Г.Б. Замятін і інші.

Надалі комплектування училища викладачами продовжувалося, в основному, по лінії зміцнення циклів більш підготовленими і досвідченими кадрами і до кінця 1946/47 навчального року цикли значно поповнилися.

На тактичний цикл прийшли старші викладачі капітани 2 рангу М.Н. Моль, К.М. Коновалов, викладачі капітани 3 рангу А.А. Куксенко й А.Ф. Васильєв, капітан-лейтенанти Н.Г. Синельников і Г.К. Алафердов, старший лейтенант А.В. Кожарин; на цикл морської справи – начальник - капітан 2 рангу П.А. Бобровников і викладачі капітан-лейтенант М. І. Рябуха, старший лейтенант Н.Ф. Станкевич.

На цикл мінно-торпедної зброї на посаду старшого викладача було призначено колишнього помічника флагманського мінера ЧФ капітана 2 рангу А.І. Малова, а на артилерійський - старшим викладачем капітана 2 рангу Г.В. Єремєєва. Начальником циклу СН і Зі став полковник В.І. Сонін, а циклу соціально-економічних дисциплін - полковник Ф.Н. Бутирський.

Комплектування училища робітниками та службовцями викликало серйозні труднощі. Порівняно невелика чисельність населення Севастополя, відсутність в училищі житлового фонду, віддаленість училища від міста, відсутність регулярного транспортного сполучення - усе це створювало некомплект (до 50%) робітників та службовців. Серед перших прийшли і довгі роки трудилися чудові працівники - Г.Д. Водоп’ян, Т.В. Питкіна, В.П. Порожній, К.Л. Ященко, Е.М. Топорова, Г.С. Маркова, М.С. Васильєва, Е.Д. Бобрицька, Л.Н. Звягінцева й інші.

11 листопада 1946 р. почався перший післявоєнний навчальний рік. Навчання в курсантів поєдналося з роботами на будівництві житла й устаткуванні лабораторної бази. Будувався житловий корпус, відновлювалися навчальний корпус і казарма, будинки офіцерського складу, котельня й підсобні приміщення.

Дуже непросто було вчитися і працювати в ці перші післявоєнні роки. Не вистачало буквально усього: підручників і паперу, будматеріалів і палива і т.п. Але, переборюючи всі негоди, училище міцніло, а курсанти не тільки успішно освоювали програму, але й активно брали участь у будівельно-відбудовних роботах.

Через нестачу навчальних площ кабінет матеріальної частини артилерії розміщувався в лазні, в руїнах колишньої 14-ї навчальної батареї - кабінет мінної і тральної зброї, а в будинку лазарету - навчальні класи, службові приміщення.

Успіх заходів щодо відтворення училища, організації навчального процесу, створення міцного колективу визначався високою активністю й ентузіазмом робітників та службовців.

Навчальний процес у перший післявоєнний рік було організовано цілком задовільно. В цьому велика заслуга всього колективу, в тому числі, заступника начальника училища з навчальної роботи капітана 2 рангу Анатолія Івановича Цвєткова і начальника навчального відділу капітана 3 рангу Георгія Григоровича Андрєєва.

Побутові умови були досить скромними. Узимку 1946/47 р. довелося по-справжньому боротися за тепло. У класних приміщеннях були поставлені чавунні грубки «буржуйки», а в житлових приміщеннях - наметах курсанти, колишні - фронтовики застосували свій досвід і споруджували печі з бензинових бочок, димоходи від яких виводилися у вікна.

Великі складнощі виникали через слабку загальноосвітню підготовку набраних в училище курсантів, відсутність у них досвіду самостійної роботи, звички вчитися.

Ці недоліки компенсувалися величезним бажанням курсантів навчатися, одержати військово-морську освіту, стати офіцерами флоту.

Були труднощі й іншого плану. Вони полягали в тім, що частина викладачів не володіла достатнім методичним досвідом. Маючи багатий бойовий і життєвий досвід, вони не завжди могли успішно передати свої знання курсантам. Велику роль у підвищенні методичної майстерності викладачів-початківців зіграли досвідчені педагоги, що прибули з інших училищ, які складали основу колективів циклів і затвердили майстерність викладання окремих предметів.

Незважаючи на труднощі, перший навчальний рік було зовершено успішно.

У безперервній праці і турботах училище розвивалося, розросталося, вдосконалювалися його навчально-лабораторна база й організація служби, поступово створювалися сприятливі умови для переходу училища в розряд вищих навчальних закладів. У порядку підготовки цього рішення в квітні 1947 р. училище відвідав і ознайомився з його станом і можливостями заступник ГК ВМС адмірал Г.І. Левченко. У липні з тим же завданням вивчав стан справ в училищі начальник Морського Генерального штабу адмірал А.Г. Головко. Наслідком цих відвідин стало рішення про підготовку до переходу училища на штат вищого в 1948 р., у зв'язку з чим набір на перший курс дворічного училища в 1947 р. не відбувався.

Значною подією в житті училища було вручення йому 30 квітня 1947 р. Командувачем Чорноморського флоту адміралом Ф. С. Октябрським. Прапора частини і грамоти до нього, відповідно до Постанови Президії Верховної Ради СРСР від 27 січня 1947 р. Під цим Прапором училище вперше після війни брало участь у параді військ Севастопольського гарнізону 1 травня 1947 року.

У приміщенні курсантської казарми було обладнано перший невеликий клуб. При ньому почала створюватися самодіяльність.

8 квітня 1948 р. Наказом ГК ВМС на підставі Постанови Ради Міністрів Союзу РСР № 963 1940 р. училище було відновлене як вище з найменуванням «Чорноморське вище військово-морське училище» і з 1 вересня цього ж року переведене на новий штат за розрядом вищих навчальних закладів.

З 4 по 15 липня 1948 р. в училищі працювала інспекція УВМУЗ під керівництвом заступника начальника ВМУЗ контр-адмірала І.А. Георгіаді. Вона повинна була на місці визначити якість підготовленості училища до переходу на штат вищого, як цього вимагав Наказ Головнокомандувача ВМС від 8 квітня 1948 р. Інспекція встановила, що матеріальне забезпечення навчального процесу задовільне, а командування і викладачі, головним чином, можуть передавати свій досвід при переході училища в розряд вищих.

Улітку 1948 р. був здійснений перший післявоєнний набір курсантів для навчання за планами і програмами вищого училища з чотирирічним терміном навчання.

З 1 вересня 1948 р. училище вдруге у своїй історії перейшло на штат вищого і знову стало іменуватися «Чорноморське вище військово-морське училище».

1 жовтня 1948 р. почався його перший післявоєнний навчальний рік. Ця подія була ознаменована парадом, у якому брали участь як першокурсники вищого, так і випускники дворічного училища.

Незабаром після початку навчального року капітан 1 рангу Б.В. Нікітін вибув на посаду начальника Ленінградського нахімовського училища, а в командування училищем 20 вересня 1948 р. вступив віце-адмірал Гаврило Васильович Жуков, у минулому керівник героїчної оборони Одеси, учасник героїчної оборони Севастополя. Він залишався на посаді начальника ЧВВМУ до звільнення у відставку у вересні 1950р.

Велику увагу вищому училищу приділяло і керівництво ВМУЗ. Його рекомендації і суттєва допомога, сприяли відпрацюванню організації служби, становленню навчального процесу. У жовтні 1948 р., незабаром після початку навчального року, училище відвідав начальник УВМУЗ адмірал В.Ф. Трибуц. Він цікавився не тільки станом навчального процесу, організацією служби, але й життям, побутом курсантів. Адмірал висловив багато корисних порад і надав необхідну допомогу в їх реалізації.

27 жовтня 1948 р. завершився перший післявоєнний навчально-виховний цикл. У цей день відбувся випуск офіцерів за профілем командирів малих кораблів, які закінчили училище за дворічною програмою. З нагоди випуску відбувся парад усього особового складу ЧВВМУ.

Усього було випущено 365 чоловік. Лейтенанти С.Е. Архангельський і В.З. Гумгал закінчили училище на відмінно за першим розрядом і занесені на Дошку пошани. 12 чоловік закінчили училище на відмінно за другим розрядом.

Переважна більшість випускників першого післявоєнного набору - це учасники Великої Вітчизняної війни. Бойовий і життєвий досвід допоміг цим офіцерам після війни активно почати службу на командних посадах.

Багато хто з них пізніше отримали вищу освіту, у тому числі й у своєму рідному ЧВВМУ.

У цілому до кінця 1948 р. життя училища ввійшло в нормальне русло, з урахуванням труднощів відбудовного періоду. Подальша діяльність командування, всього колективу була цілеспрямована на удосконалення навчально-лабораторної й матеріальної бази, житлового фонду і побутових умов, виховної й навчально-методичної роботи.

Однак післявоєнні труднощі продовжувались. Гостра нестача приміщень вимагала закінчення будівництва спеціального лабораторного корпусу, спального корпусу до 1952/53 навчального року і трохи пізніше - їдальні. Не вистачало навчальних посібників і інструментів. Наприклад, на 10 курсантів був один комплект прокладних інструментів, тільки 3 - 4 категорії.

Існували у зазначений період труднощі й у комплектуванні училища курсантами, а кафедр - викладачами. Загальноосвітня підготовка молоді, яка поступала в училище, була не на належному рівні. Тому 60% курсантів за рік було відраховувано через невстигання. Краще справа з навчанням складалася в тих курсантів, які прийшли в ЧВВМУ після закінчення Саратовського підготовчого училища. У числі цих курсантів був і майбутній Герой Радянського Союзу мирних днів, перший адмірал з післявоєнного випуску Вадим Леонідович Березовський.

Відвідавши у вересні 1950 р. училище, начальник Головного морського штабу адмірал А.Г. Головко і начальник ВМУЗ віце-адмірал В. Л. Богденко відзначили, що, поряд з високими моральними якостями особового складу, розумінням педагогічного складу мети ведення навчального процесу і проведеною роботою, з розгортання навчально-лабораторної бази, в училищі все ще багато проблем. Лабораторна база відставала від зростаючих потреб навчального процесу. Необхідно було поліпшувати навчальний процес, військову дисципліну й організацію служби.

У вересні 1950 р. було призначено нового начальника училища. Це був відомий підводник-північноморець Герой Радянського Союзу контр-адмірал Іван Олександрович Колишкін.

До кінця 1949/50 навчального року були введені до ладу й активно використовувалися 22 лабораторії й кабінети, у яких на 18 кафедрах навчалися курсанти двох курсів. У 1950 р. артилеристи ввели до ладу лабораторію артстрільби з ПУС «Гейслера» і кабінет далекомірів.

Електротехніки під керівництвом мічмана В.А. Мишачова змонтували чотири робочих місця управління кораблем. Згодом, було створено три кабінети навігації й один девіації магнітного компаса, хімічна лабораторія, два діючі кабінети тактики ВМФ зі столом тактичного розігришу і два кабінети засобів спостереження і зв'язку, які багато в чому сприяли підвищенню підготовки майбутніх вахтових офіцерів.

Важливе місце в житті училища займала фундаментальна бібліотека. Для налагодження роботи бібліотеки в 1948-1949 рр. чималий вклад зробив її начальник, капітан-лейтенант А.Г. Грязнов. У квітні 1950 р. начальником бібліотеки було призначено майора Я.Ш. Шухату. Під його керівництвом невеликий колектив - А.М. Дьяченко, К.І. Малицька, Н.П. Рунова, В.М. Кадушечкіна - здійснив величезну роботу з подальшого збільшення книжкового фонду, поліпшення внутрішньобібліотечної роботи і пропаганди книги. Досить сказати, що за один рік книжковий фонд фундаментальної бібліотеки збільшився більш ніж на дві тисячі томів і склав 22863 одиниці.

У 1950 р. вводиться спеціалізація на старшому (3-му) курсі - за штурманським, артилерійським і мінно-торпедним фахом. Це в подальшому позитивно відзначилося на рівні підготовки випускників, прискорило їхнє становлення як офіцерів на кораблях і в частинах. Поліпшенню підготовки курсантів і посиленню зв'язку училища з флотом сприяла і така міра, як призначення Командувачем Чорноморським флотом, на прохання начальника училища, до складу Ради училища чотирьох постійних представників від флоту. Це були: командир загону навчальних кораблів ЧФ, флагманські штурман, артилерист і мінер.

До кінця третього навчального року (і п'ятого післявоєнного) у вищому військово-морському училищі життя і діяльність увійшли в звичайне русло. 1951/52 навчальний рік ознаменувався рядом важливих і пам'ятних подій у житті училища. У жовтні 1951 р. від будівельників було прийнято нову триповерхову казарму, і побут курсантів відразу змінився. А із закінченням будівництва навчального корпусу бокових споруд, покращилися й умови навчання.

У 1951 р. закінчилося укомплектування кафедр начальниками і викладачами, які активно включилися в навчальний процес.У цьому ж на посаду начальника кафедри історії військово-морського мистецтва було призначено молодого педагога, кандидата військово-морських наук, капітана 3 рангу Олександра Олександровича Ляховича, який ще з початку служби в училищі і протягом усіх наступних 20 років був одним із кращих викладачів-методистів.

Відповідно до рішення Військово-Морського Міністра СРСР у 1951р. при ЧВВМУ були створені Вищі спеціальні класи офіцерського складу за тими ж спеціальностями, за якими училище готувало курсантів, тобто штурманською, артилерійською і мінно-торпедною. Першим начальником класів було призначено капітана 1 рангу Г.Ф. Годлевського - досвідченого моряка, учасника війни. До листопада класи були укомплектовані слухачами й почали свій перший навчальний рік.

У 1952 р. продовжувалася робота з подальшого удосконалення навчального процесу і лабораторної бази, зміцнення військової дисципліни, організації й порядку, поліпшення побутових умов.

У квітні 1952 р. було введено до ладу нову курсантську їдальню, у якій увесь особовий склад міг харчуватися в одну зміну.

У травні 1952 р. училище відвідав, у зв'язку з майбутніми першими випусками основного курсу і Вищих спеціальних офіцерських класів, заступник Військово-Морського Міністра з кадрів віце-адмірал Н.І. Виноградов.

У червні того ж року в училищі побував і детально ознайомився з навчанням, життям і побутом курсантів Військово-Морський Міністр СРСР віце-адмірал Н. Г. Кузнєцов. У ході відвідування вищим командуванням було вирішено ряд питань, пов'язаних з подальшим удосконаленням навчального процесу, підготовки офіцерів флоту з розподілом майбутніх випускників, у тому числі і слухачів ВСОК.

5 липня 1952 р. відбувся урочистий мітинг із нагоди присвоєння ЧВВМУ імені прославленого росіянина, флотоводця адмірала П.С. Нахімова. На мітингу було оголошено постанову Ради Міністрів СРСР за № 1857 від 18 квітня 1952 р.: «У зв'язку з виповненням 5 липня 1952 р. 150-річчя з дня народження видатного російського флотоводця П. С. Нахімова, Рада Міністрів Союзу РСР постановляє: прийняти... пропозицію Військово-морського Міністра... присвоїти Чорноморському вищому військово-морському училищу ім'я П. С. Нахімова». Цю постанову було оголошено наказом ВММ Союзу РСР за № 107 від 23 квітня 1952 р. З цього дня повне найменування училища: «Чорноморське вище військово-морське училище імені Павла Степановича Нахімова».

До початку 1952/53 навчального року училище було укомплектоване викладачами і командирами практично цілком.

Це дозволило кафедрам планувати і виконувати усі види робіт, спрямовані на поліпшення навчального процесу, а командуванню факультетів - навчально-стройові заходи, спрямовані на підвищення організації служби, зміцнення і вироблення в курсантів необхідних майбутнім офіцерам морально-політичних і бойових якостей. У цей період командували факультетами: штурманським - капітан 1 рангу Г. В. Вавілов, артилерійським - капітан 1 рангу В. Е. Стрижак, мінноторпедним - капітан 1 рангу В. А. Мілютін.

У квітні 1953 р., відповідно до рішення Командування ВМФ СРСР, особовий склад почав підготовку до першотравневого параду на Червоній площі, першого московського параду за всю історію училища.

17 грудня 1953 р. на посаду начальника училища було призначено контр-адмірала Миколу Георгійовича Богданова замість відкликаного в Головний штаб контр-адмірала І. А. Колишкіна. Н.Г. Богданов на цей час мав багатий досвід командування Тихоокеанським ВВМУ і солідний стаж служби в Управлінні Начальника ВМУЗ на посаді заступника. 3 січня 1954 р. було призначено і нового заступника начальника училища з організаційно-стройової підготовки капітана 1 рангу Семена Петровича Хулгу, одного з досвідченіших офіцерів штабу Чорноморського флоту.

З розвитком й удосконаленням нашого флоту і розширенням районів його плавання, практика курсантів стає більш тривалішою і цікавішою. У 1954 р. на крейсері «Адмирал Нахимов» група курсантів 4-го курсу (75 чоловік) з 25 травня по 7 червня здійснила перше закордонне плавання в Албанію, після якого, курсантам були вручені значки «За далекий похід». Надалі далекі плавання стануть звичайним явищем у житті курсантів. Курсанти , які повернулися з цього першого закордонного плавання, довгий час були в центрі уваги. Їх розпитували про похід. Однаково цікаво було слухати про береги Босфору і Дарданелл, про складнощі плавання в цих вузьких протоках, про життя і побут албанського народу. З цього походу курсанти привезли багато сувенірів, які і до цього часу нагадують про візити і походи і, займають зараз у музеї училища значне місце.

Поступово поліпшувалася в училищі і ставала більш результативною науково-дослідна робота. Якщо в 1950р. тільки один з викладачів мав учений ступінь, то до кінця 1954 р. десять викладачів стали кандидатами наук. Серед них

У наступному 1955 р. з 28 березня по 18 квітня на навчальному кораблі «Нева» курсанти третього курсу штурманського факультету училища (командир роти капітан-лейтенант Б.С. Семенов) взяли участь у першому поході навколо Європи із Севастополя в Мурманськ. За 22 ходових дні було пройдено 5300 миль, причому щогодини похід був заповнений навчанням. Кожний курсант простояв 126 годин штурманської вахти і зробив самостійно 16 астрономічних і 18 радіопеленгаторних визначень місця корабля, 17 замальовок узбережжя.

Похід був досить складним і важким. Майже все Середземне море було пройдене в умовах штормової погоди. У Біскайській затоці океанські брижі розгойдували корабель до граничних кутів крену, і дуже сильною була кільова хитавиця, а Норвезьке море зустріло 7-8-бальним штормом.

З приходом «Неви» у Кольську затоку командування Північного флоту надзвичайно тепло поставилося до курсантів, виділило тральщик і допоміжний корабель для ознайомлення учасників походу з Кольською затокою. Цей перший далекий океанський похід став школою підготовки і загартування майбутніх офіцерів флоту.

Наступні роки в житті училища проходили під впливом тих подій, що переживала вся країна, всі Збройні Сили. Це був період активізації зовнішньополітичної діяльності нашої держави. Показуючи своє щире прагнення миру, Радянський Союз приступив до однобічного скорочення своїх Збройних Сил.

Нові штати (затверджені в жовтні 1954 р. і липні 1956 р.) передбачали значне скорочення контингентів як перемінного, так і постійного складу ЧВВМУ. Частина курсантів переводилася в інші училища, частина випускників ішла в інші види Збройних Сил, а в серпні 1956 р. 75 чоловік випускників-офіцерів згідно з Законом про нове значне скорочення Збройних Сил СРСР були звільнені в запас.

У цих умовах треба було зберегти найбільш підготовлені і цінні кадри викладачів і командирів, у тому числі й молодих перспективних офіцерів. Це завдання в училищі з успіхом було виконано під керівництвом начальника контр-адмірала Н. Г. Богданова.

До кінця розглянутого періоду ЧВВМУ ім. П.С. Нахімова мало всі першочергово необхідні споруди і приміщення: навчальний і лабораторний корпуси, їдальню і житлові приміщення, які забезпечували нормальне навчання і побут курсантів, велике житлове містечко офіцерського складу, усілякі допоміжні приміщення.

Організація служби і навчально-виховного процесу в ЧВВМУ, досягла стійкого високого рівня через нагромадження значного досвіду командирами і викладачами училища, а також у зв’язку з великою допомогою, яка надавалася училищу ветеранами війни.

Систематичні інспектування училища УВМУЗ ВМФ, пов'язані з ретельною всебічною перевіркою його діяльності, з проведенням аналізу виявлених недоліків, їх усунення, - все це сприяло формуванню діяльного, кваліфікованого колективу командирів, начальників і викладачів.

У 1956 р. відбулося реформування ВМФ. Викладацький колектив училища був підготовлений до цих змін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На центральному напрямку	\|	Начальники ЧВВМУ ім. П.С.Нахімова

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.