На центральному напрямку

Напередодні війни в червні 1940 р. Дніпровську військову флотилію було розформовано, а її бойові кораблі і частини ввійшли до складу знову створених Дунайської і Пінської флотилій. Пінська флотилія була першою річковою флотилією, яка протягом тривалого часу надавала вогневу підтримку сухопутним підрозділам у найважчий початковий період війни. Кораблі флотилії діяли на трьох напрямках одночасно, причому умови цих дій були дуже складними і несприятливими.

Після представлення в офіцери з початком Великої Вітчизняної війни двадцять молодих лейтенантів одержали призначення на Пінську військову флотилію. Це А.Е. Албасов, П.І. Алхімов, І.3. Гончаров, Т.Ф. Богуславський, І.Г. Кись, І.І. Калиничев, І.С. Любенко, Л.І. Мороз, І.О. Рогальський, Л.А. Романенко, Ф.Ф. Савченко, Н.Н. Тюрин, І.М. Фетисов, А.Ф. Череповський, Т.Н. Циганков, С.С. Юренко, П.Т. Яковлєв, С.Н. Усачев, В.П. Турянський, Е.А. Ткаченко.

Наші випускники одержали призначення здебільшого на посади командирів бойових частин на канонерські човни і командирів сторожових катерів.

Наприкінці липня після прориву оборони військ Південно-Західного фронту фашистське командування почало наступ на Київ, щоб вийти до переправ біля Трипілля, Ржищева, Канева, Черкас і Кременчука. З 1 серпня почалися запеклі бої у всіх цих районах. Кораблі флотилії, зведені в Дніпровський загін, вели бої, забезпечуючи відхід наших військ.

Командуванню Пінської флотилії ввірялася оборона переправ через Прип'ять і Дніпро північніше Києва. Відхід військ здійснювався організовано, оборона переправ забезпечувалася надійно. Однак у районі Окуніново (при впаданні р. Тетерів у Дніпро); зненацька виникла критична ситуація для наших військ: супротивник, прорвавши оборону, вийшов до Пєчкінського моста на Дніпрі, зайняв його і став переправляти свої частини на лівий берег. 23 серпня о 19 годині командувач Південно-Західним фронтом наказав флотилії за будь-яку ціну, навіть до гибелі кораблів, знищити окуніновську переправу. Переправу було знищено. Кораблі, що знаходилися північніше цього пункту, повинні були прориватися до Києва під вогнем супротивника. Частина з них прорвалася.

18 вересня війська фронту завершили відхід з Києва. Моряки, підірвавши кораблі, зійшли на берег і рушили в Бориспіль на з'єднання з військами, щоб разом прориватися з оточення. До 28 вересня йшли бої в оточенні, а пізніше групами і поодинці моряки пробивалися до своїх.

У зведеній офіцерській роті командирами відділень були випускники училища: А. Череповський, І. Любенко і П. Алхімов. При прориві з оточення загинули Василь Петрович Турянський, Іван Михайлович Фетисов, Антон Федорович Череповський. На кораблях Пінської флотилії в боях з фашистами полягли вихованці училища: Андрій Єгорович Албасов, Ігор Ілліч Калиничев, Григорій Микитович Циганков, Петро Тимофійович Яковлєв.

Завершуючи розповідь про вчинки випускників училища в складі Пінської і Дніпровської флотилій, необхідно відзначити, що при відновленні Дніпровської флотилії в 1943 р. вихованці училища опинилися й у цьому новому формуванні. Ігор Чорнозубов, Сергій Хватов, Іван Макаров, Іван Дятлов, Василь Євдошенко, Микола Єгерєв, Євстафій Каліуш, Артем Нутоянц, Михайло Саювський, Олександр Тимофєєв розпочали свій шлях із флотилією на Дніпрі, а закінчили його в Німеччині, на Шпреї, і були учасниками штурму Берліна.

З'єднання і частини морської піхоти брали участь у боях не тільки при обороні військово-морських баз флотів і на приморських напрямках, але і на найбільш важливих ділянках сухопутних фронтів: під Москвою, на Україні й у Карелії, на берегах Прип'яті, Березини, Дніпра, на Дону і Дунаї. Морські піхотинці були в рядах захисників Сталінграда і вели кровопролитні бої на Кавказі.

Відомо, яка напружена військова обстановка створилася в жовтні 1941 р. на Центральній ділянці. Війська Західного фронту не спинили ударів фашистських армій групи «Центр». Ворог кинувся до Москви.

У смертельній сутичці з фашизмом біля стін столиці брали участь і моряки 62, 64, 71, 74, 75, 84 і 154-ї морських стрілецьких бригад. У багатьох з них боролися і випускники нашого училища, викладачі, особливо в 74-й і 75-й бригадах.

75-а ОМСБР формувалася в місті Казалинське Казахської РСР. Її командиром було призначено капітана 1 рангу К. Д. Сухіашвілі - начальника Каспійського вищого військово-морського училища.

У складі 75-і бригади воювали колишні викладачі, начальники лабораторій і офіцери відділів училища. Так, наприклад, М.Е. Альтерман був начальником п'ятої частини штабу бригади, Л.І. Бєляєв - помічником начальника тилу, а В.Ф. Воронцов - командиром дивізіону 76-мм гармат, В.Н. Глєбов був командиром розвідроти, а Г.Е. Жлукто - командиром дивізіону 57-мм гармат.

У складі бригади також воювали: Г.І. Каневський - командиром стрілецької роти, Н.І. Мішин - помічником командира дивізіону 76-мм гармат, А.А. Малинкін - командиром дивізіону 120-мм полкових мінометів, А. І. Машаров - начальником штабу стрілецького батальйону, В.Д. Рахманько - начальником зв'язку бригади, Т.Т. Сенькін - начальником тилу бригади, В.Б. Середкін - командиром роти протитанкових рушниць, А.М. Стрєльников - заступником командира стрілецького батальйону, X.А. Хісамов - начальником артилерійського постачання.

Діючи в складі 2-го гвардійського стрілецького корпусу, бригада звільнила десятки населених пунктів, серед них опорні пункти: Князево, Філашкіно, Козлово, Давидово, Сичово, Михалкіно й інші. У лютому 1942 р. з районі Старої Русси у напрямку міста Холм бригада здійснила 150-кілометровий рейд тилами супротивника. Особливо важкий бій провела бригада в районі села Проніне.

Після дошкульного бомбардування з повітря й шквального артилерійського вогню фашисти, думаючи, що частини бригади знищені і деморалізовані, відразу кинулися в атаку. Моряки підпустили фашистів на близьку відстань і відкрили по них інтенсивний вогонь. Не даючи опам'ятатися ворогові, морські піхотинці піднялися в контратаку і змусили фашистів тікати.

Відзначаючи успіхи моряків у рейді по тилах ворога, командир корпусу в наказі щодо особового складу 75-ї ОМСБР писав: «Поздоровляю відважних моряків, що хоробро і мужньо відбивали натиск озвірілих фашистських гадів, з героїчними подвигами. За безмежну відданість нашій соціалістичній Батьківщині, великій партії, виявлену безстрашність при знищенні фашистської мерзоти всьому особовому складу бригади оголошую подяку. Наказую: усіх червонофлотців, командирів і політпрацівників - учасників боїв на підступах до Холма, усіх без винятку, за виявлену мужність і відвагу представити до урядових нагород... Гвардійська частина Сухіашвілі показала таку витримку і завзятість, перед якими меркне слава багатьох знаменитих подвигів гвардійців минулих часів».

За мужність, героїзм і високу організованість 75-а ОМСБР у березні 1942 р. була перетворена в 3-ю гвардійську бригаду.

74-а ОМСБР (командир полковник С.В. Лищенков) у боях проти 16-ї німецької армії діяла в складі 1-го гвардійського стрілецького корпусу. З 2 лютого бригада здійснювала рейд ворожими тилами уздовж ріки Ловать. Потім, разом з частинами 180-ї стрілецької дивізії, наступаючи в напрямку станції Пола, оволоділа рядом населених пунктів, у тому числі Херенко і Ново-Херенко, Челово, Чорний Ручей і Новинка. У бригаді воювали колишні офіцери училища Є. Н. Афанасьєв, Н. В. Готманов, В. П. Іванов, Т. А. Мельникова, А. А. Никитенко, Н. А. Оникій, В. І. Сороко, А. П. Смирнов, Е.А. Циценовський та інші.

Захищаючи столицю нашої Батьківщини Москву, у боях з фашистськими загарбниками пали смертю героїв наші товариші В. П. Іванов, Г. І. Канівський, Н. А. Оникій, В. Д. Рахманько, А. П. Смирнов, А. М. Стрєльников.

Деяких випускників нашого училища було призначено на кораблі Волзької флотилії: І.І. Богаченка - командиром артилерійської бойової частини канонерського човна «Щорс», Я. П. Волкова, Н. І. Вороніна і І. М. Гераніна - на аналогічні посади канонерських човнів «Чапаев», «Киров», «Усискін». На інші кораблі отримали призначення Л. І. Мороз, І. Н. Золотов, Д. П. Левін.

До початку бойових дій на Волзі І.І. Богаченко, Я.П. Волков і І.М. Геранін встигли стати помічниками командирів канонерських човнів, а Н.І. Воронін - командиром канонерського човна «Чапаев». У серпні 1942 р. на флотилію були направлені випускники училища С.Н. Бортник, А.3. Дорофєєв, В.І. Муханов, І.М. Макаров, С.П. Хватов, В.І. Александров, Г.І. Єршов, Г.І. Трусеньов, П.А. Цибульник, А.П. Русанович. Більшість з них стали комендантами військових транспортів, а деякі отримали призначення на зенітні батареї й у морську піхоту.

У червні 1944 р. Волзьку військову флотилію, що виконала всі бойові задачі, було розформовано. Бронекатери, напівглісери й інші кораблі було передані в діючі флоти і флотилії, а канонерські човни і допоміжні судна роззброєні і передані річковому флоту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На Червонопрапорному Балтійськом флоті	\|	Відродження училища в післявоєнні роки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.