В епоху Відродження

Стрілецькі і фехтувальні суспільства

У загальних рисах фізична культура міських жителів мало чим відрізнялася від фізичної культури сільських жителів, так як не було поділу між ремеслами і сільським господарством. Але із зростанням міст як центрів ремесла і торгівлі виникла необхідність в їх обороні від набігів і поборів феодалів-лицарів. З цією метою стало створюватися міське ополчення. Починаючи з X в. склалися сприятливі можливості для формування специфічних видів вправ, необхідних для оборони міста.

Для тренування у володінні зброєю утворилися організовані суспільства стрільців з лука і фехтувальні школи. Герб першого міського фехтувального суспільства був освячений у соборі гептилу в 1042 році. А на змаганнях лучників в 1399 році в Турнуа були представлені 30 міст і 16 сіл.

У Венеції та ін річкових містах проводилися сутички "джуоко дель Понте" (гра на мосту) за символічний захоплення моста.

Особливо любили городяни змагання з нагоди свят весни, завершення збору урожаю і проводів зими, на яких проходили різні змагання, кулачні бої, а також виступали канатохідці і акробати.

Велику роль у розвитку фізичної культури городян грали зародилися ще в стародавні часи видовища - поєдинок з тваринами, бої биків в Іспанії і Південної Франції.

В умовах пізнього середньовіччя народне ополчення було ліквідовано у зв'язку з появою в містах найманого війська. Але стрілецькі та фехтувальні братства збереглися, перетворившись в клуби, де проводили своє дозвілля заможні городяни, ремісники і челядники не мали можливості їх відвідувати через нестачу коштів. Серед ремісничого люду широке поширення одержали численні народні ігри, особливо з м'ячем, з яких згодом зародилися сучасні спортивні ігри - футбол, теніс, гольф, крикет, поло, керлінг. Середньовічним городянам-ремісникам ми зобов'язані походженням фізичних вправ, пов'язаних з їх трудовою діяльністю, таких як метання молота, штовхання ядра та інших. У містах стали будуватися будинки для ігор в м'яч, спортивні майданчики, налагодився випуск ігрового інвентарю, змагання стали регламентуватися договірними правилами. Все це свідчило про зародження в середньовічних містах елементів сучасного спорту.

^ Розвиток педагогічних ідей фізичного виховання

У період пізнього середньовіччя в надрах феодалізму почали зароджуватися капіталістичні відносини. Розвиток виробництва призвело до потужного підйому всіх галузей наук, особливо природничих і педагогічних. Народжувалися нові погляди на місце людини в суспільстві, його духовне та фізичної виховання, які протистояли церковної ідеології аскетизму і устремління в загробний світ. Проповідниками нової ідеології були гуманісти ("гуманус" - людяний). Вони проповідували ідеї виховання здорових, життєрадісних людей, практично пристосованих до життя.

Вітторіно да Фельтре (1378 - 1446) - представник раннього італійського гуманізму. У Мантуї він відкрив школу, іменувалася Будинком радості. Тут їм застосовувалися нові методи виховання, засновані на гуманістичних принципах. Велике значення в школі надавалося поєднанню розумового, естетичного і фізичного виховання. Діти займалися верховою їздою, боротьбою, різноманітними іграми і танцями. На відміну від інших середньовічних шкіл заняття фізичними вправами проводилися на свіжому повітрі. Фельтре не допускав тілесних покарань.

Ієронім Меркуріаліса (1530 - 1606) у творі "Про мистецтво гімнастики" описав виникнення і розвиток фізичних вправ і класифікував їх за трьома групами: лікувальні ("істинні"), військові ("життєво необхідні"), атлетичні ("помилкові"). Він засуджував надмірності в їжі, вині, сні, рекомендував плавання і імітацію бою з тінню. Меркуріаліса закликав виховувати у молоді засобами фізичної культури витончені манери і моральні якості.

Франсуа Рабле (1494 - 1553) - один з найбільш яскравих представників французького гуманізму і педагогічної думки епохи Відродження. Отримавши типово середньовічне, схоластичне освіту в монастирських школах, він захопився природничими науками, закінчив медичний факультет.

Священик, лікар і професор анатомії, Ф. Рабле здобув широку популярність як автор роману "Гаргантюа і Пантагрюель".

У своєму романі Ф. Рабле відбив епоху французького Відродження і представив схоластичну середньовічну школу як "готичний і варварський туман, тимчасово огорнув людство". У його творі феодали - невиховані забіяки, ненаситні ненажери і п'яниці. Про популярність його роману свідчить той факт, що за два місяці було продано книг більше, ніж біблій за дев'ять років.

Ф. Рабле описав зразок ідеального гуртожитку - "Телемской обителі", що мала басейн, лазню, стадіон та ін Він рекомендував наступні вправи: пересаджування з коня на коня, фехтувати кинджалом і мечем, рапірою і шпагою, плавати різними способами і ін Рабле захоплюється силою і спритністю вихованців школи, так як фізичне виховання в школі займало рівноправне місце нарівні з іншими предметами.

Томмазо Кампанелла (1568 - 1639) - один з найбільш яскравих представників раннього утопічного соціалізму. З юності, прагнучи до науки, він у віці 15 років вступив в чернечий орден домініканців і присвятив себе вивченню філософії та богослов'я. У соціально-політичних поглядах Т. Кампанелли центральне місце займає ідея створення єдиної світової держави, що повинно було привести до усунення всіх конфліктів між людьми та встановленню миру і щастя на землі.

Протягом 27 років Т. Кампанелла був заточений у в'язниці за участь в змові проти іспанського панування. Перебуваючи в ув'язненні, Кампанелла написав твір "Місто Сонця". У ньому він зображував ідеальна держава, де немає приватної власності, де всі однаково працюють, мають можливості займатися науками і мистецтвами.

Значне місце в книзі займає опис виховання дітей в місті Сонця. На думку Кампанелли, воно повинне бути організоване так, щоб у дітей була можливість розвивати як фізичні, так і розумові здібності.

Кампанелла зазначав, що розумова освіта має поєднуватися з фізичним і моральним вихованням, з участю дітей у праці, з навчанням різним професіям. Слід підкреслити, що початкове навчання дітей у державі Сонця засноване на наочності, яку Кампанелла цінував дуже високо. Діти набувають елементарні знання про всіх речах і явищах під час прогулянок, розглядаючи намальовані на стінах міста картини, на деяких зображено геометричні фігури, тварини, рослини, знаряддя праці і т.п.

Т. Кампанелла мріяв про те, щоб чоловіки і жінки були рівноправні, звільнені від важкої фізичної праці, діти з двох років займалися фізичними вправами, він описав фізичні вправи і рекомендував правила моральної гігієни та здорового режиму "соляріям" - жителям міста Сонця.

Цінним внеском у розвиток гуманістичних ідей фізичного виховання з'явилася діяльність найбільшого слов'янського мислителя і педагога Я.А. Коменського.

Ян Амос Коменський (1592 - 1670) - найбільший чеський педагог. Після закінчення латинської школи й університету в Німеччині був проповідником, а потім і главою своєї релігійної громади. Займався педагогічною діяльністю в різних країнах Європи, писав підручники. Завдяки своїм підручниками Я. Коменський став знаменитий ще за життя, за ним навчалися у всьому світі, включаючи і Росію. Він був основоположником педагогіки Нового часу. В його теоретичних працях з питань навчання і виховання дітей ("Материнська школа", "Велика дидактика", "Новітній метод мов", "Пансофічна школа" та ін) розглянуті всі найважливіші педагогічні проблеми.

Відмінною рисою педагогічних поглядів Коменського було те, що він розглядав виховання як одна з найважливіших передумов встановлення справедливих і дружніх відносин між людьми і народами. Ця ідея проходить червоною ниткою через його головну працю "Загальний рада про виправлення справ людських", одну з частин якого він назвав "Пампедіей" - "Загальним вихованням", де розвиває думку про те, що виховання та освіта людини не закінчується після виходу зі школи . Шкільне виховання і освіта повинна готувати юнацтво до майбутнього самовиховання і самоосвіти.

Я. Коменський прийшов до розуміння необхідності розвитку фізичного виховання.

У його роботі "Велика дидактика" розглядалися питання виховання дітей дошкільного віку та підготовки підростаючого покоління, визнавалося те, що правильно вибрані і дозовані фізичні рухи не тільки допомагають збереженню здоров'я, але й сприяють подоланню втоми, пов'язаної зі шкільними заняттями. У зв'язку з введенням в школах розкладу уроків Коменський запропонував, щоб більш тривалі зміни і частина післяобіднього часу використовувалися педагогами для занять фізичними вправами, тренувань та виховної роботи.

Велику увагу приділяв формуванню системи фізичних вправ. Серед рухливих ігор виділяв корисні, які доповнював військовою підготовкою - бігом, стрибками, боротьбою, плаванням і попаданням списом у кільце. На основі висунутих Коменським ідей в навчальних закладах впроваджувалася система гуманістичних цінностей, етики фізичного виховання, яка в зміненому вигляді з другої половини ХIХ в. справила вплив на розробку норм проведення змагань, тепер уже націлених на досягнення високих результатів.

З наукових досліджень, що зробили великий вплив на розвиток фізичної культури, важливими були роботи по анатомії і біомеханіки Леонардо да Вінчі (1452 - 1519), з анатомії - Андреа Везалія (1514 - 1564) і фізіології - Вільяма Гарвея (1578 - 1657). Їх праці стали фундаментом для розвитку природничонаукових основ фізичного виховання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Культури в цей період	\|	Фізичного виховання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.