Методика оцінки харчового статусу людини

На засіданні комітету експертів ВООЗ з питань медичної оцінки стану харчування визначена методика вивчення і оцінки харчового статусу людини.

Харчовий статус — це фізіологічний стан, зумовлений особливостями харчування. Вивчення харчового статусу дозволяє визначити ступінь схильності організму до виникнення аліментарних і соматичних захворювань, виявити наявність харчових чинників ризику та попередити їх подальший вплив.

Розрізняють наступні види харчового статусу: звичайний, оптимальний, надлишковий та недостатній харчовий статус. При звичайному харчовому статусі харчування людини організується за нормами, достатніми для нормальних умов існування. Оптимальний харчовий статус характерний для харчування за спеціальними нормами, що ураховують вплив екстремальних умов. Надлишковий харчовий статус та недостатній харчовий статус є результатом відповідно надлишкового або недостатнього надходження харчових речовин в організм.

Визначення харчового статусу пацієнта починають з оцінки зовнішніх ознак та особливостей поведінки людини.

Уважно оглядають обличчя пацієнта. Під час обстеження очей звертають увагу на стан і колір склер, кон'юнктиви, країв повік. Визначають, чи немає ознак ксерозу та кон'юнктивіту, наявність бляшок Іскерського (плям Біто), особливості адаптації зору в сутінках тощо. Ураховують можливий вплив на очі хронічно травмуючих чинників - яскравого сонячного світла, пилу, вітру, диму, інфекційних агентів та перевтоми, внаслідок чого виникають симптоми подразнення слизових оболонок очей. Блідість кон'юнктив поряд з блідістю шкіри та слизових оболонок ротової порожнини є клінічними ознаками анемії. Ксероз кон'юнктиви, який проявляється сухістю, потовщенням та пігментацією кон'юнктиви відкритої частини очного яблука, втратою блиску і прозорості кон'юнктиви найчастіше є ознакою недостатності вітамінів А, В₂, В₆.

Оглядають губи, звертають увагу на їх колір, можливі ознаки ангулярного стоматиту (ерозії та тріщини у обох куточках рота після загоєння ангулярного стоматиту) і ангулітів, які є ознаками недостатності вітамінів В₂ та В₆, а також хейлозу (вертикальні тріщини губ з гіперемією, набряком, виразками), що є наслідком гіповітамінозів В₂, В₆, РР та ін.

Оглядають язик, визначають можливі сліди набряку, стан та колір сосочків (атрофію або гіпертрофію, гіперемію), що може бути наслідком гіповітамінозів В₂ і РР, відчуття жару язика, що може бути ознакою недостатності вітаміну РР та глосит, причиною якого є недостатність вітаміну В₆.

Звертають увагу на зуби, їх кількість, стан емалі, ураження карієсом, який може бути пов'язаний не тільки з недостатнім вмістом у їжі продуктів, що містять кальцій, або фтор у питній воді, але й з надлишком вуглеводів, особливо рафінованих, іншими аліментарними чинниками.

Оглядають ясна, їх колір і стан та визначають чи немає набряку зовнішніх міжзубних сосочків і кровоточивості під час легкого натискання, які можуть бути ознаками гіповітамінозу С. Проте слід пам'ятати, що подібні симптоми можуть виникати і при цілому ряді стоматологічних захворювань (пародонтоз, стоматит тощо).

Під час огляду шкіри звертають увагу на її колір, стан, вигляд, можливі ознаки ксерозу (сухість і лущення), фолікулярного гіперкератозу (шиноподібна бляшка навкруг волосяного фолікула на сідницях, стегнах, колінах, що є ознаками недостатності вітамінів А і С), стан шкіри на ліктях та колінах, наявність синців та петехій, які виникають навіть при незначному надавлюванні.

Оглядають нігті, їх форму, колір, наявність плям та смужок, крихкість, деформації, ознаки койлоніхії (двостороння ложкоподібна деформація нігтів як ознака дефіциту заліза), витонченість, ламкість, стан шкіри навколонігтьового ложа.

Оглядають волосся, оцінюють його вигляд, сухість, ламкість, ступінь випадіння та стан шкіри голови.

Уважно оглядають кісткову систему пацієнта з метою виявлення ознак наявного (у дітей) або перенесеного (у дорослих) рахіту: збільшення епіфізів довгих трубчастих кісток рук і ніг, потовщення на ребрах, викривлення ніг, деформація голови, пізнє закриття великого тім’ячка. У людей похилого віку явища остеопорозу або остеомаляції діагностуються як дифузні або локальні деформації кісток, місцеві або загальні деформації кістяка, особливо в області тазу та сліди переломів, передусім, якщо вони виникають часто. У разі необхідності для остаточного підтвердження діагнозу та диференціальної діагностики з іншими захворюваннями необхідно провести рентгенологічні та біохімічні дослідження. Ступінь розвитку м'язової системи оцінюють за зовнішніми ознаками.

Обстежуючи органи травлення, звертають увагу на те, чи пред’являє людина скарги на наявність неприємного запаху з ротової порожнини, присмак в роті, відрижку, печію, нудоту, блювання, метеоризм, пронос або закреп, що часто виникають. Під час обстеження шлунково-кишкового тракту визначають дані об’єктивного дослідження шлунку, дванадцятипалої кишки, тонкої та товстої кишок, межі печінки, її м’якість, наявність больового синдрому при пальпації, стан жовчного міхура та наявність больового синдрому при пальпації.

Оцінюють стан нервової системи обстежуваного: ознаки апатії або знервованості, подразливості, неврівноваженості, ступінь адекватності реакцій у відповідь на подразнення, швидка стомлюваність, загальна слабкість, безсоння або сонливість. Виясняють, чи непокоять людину болі в м’язах, кінцівках, хребті, порушення чутливості (тактильної, больової, температурної), парестезії тощо.

Стан серцево-судинної системи визначають на підставі оцінки того, чи пред’являє людина скарги на біль в області серця, з чим це пов'язано, серцебиття у спокої, при навантаженні тощо. Визначають межі серця, локалізацію серцевого поштовху, частоту серцевих скорочень у стані спокою, чи однаковий пульс на обох руках та обох ногах, чи є скарги на оніміння кінцівок, пекучий біль у стопах, особливо під час ходьби, змерзання ніг навіть у теплий період року, чи не відмічає погіршання пам'яті та появу частих головних болей. Визначають кров'яний тиск з використанням стандартного методу.

Всі результати клінічного обстеження заносять у протокольний зошит. У разі необхідності для встановлення діагнозу використовують додаткову інформацію про характерні ознаки та симптоматику найбільш поширених порушень аліментарного статусу організму, які наведені в таблицях 6, 7 та 8.

Таблиця 6

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методика визначення енерговитрат людини	\|	Клінічні ознаки і деякі дані лабораторних досліджень при основних видах вітамінної недостатності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.