Основи законодавства України в галузі гігієни та охорони праці

Законодавство про охорону праці в Україні регламентується урядовими структурами (Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Міністерство праці і соціальної політики, Міністерство охорони здоров’я), профспілковими організаціями, іншими відомствами та громадськими організаціями.

Так, Конституцією України передбачено, що “кожен має право на працю та забезпечення безпечних умов праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється” (ст. 43); “Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується скороченим робочим днем для працівників ряду професій і виробництв, які визначаються законом, скороченою тривалістю роботи у нічний час…” (ст. 45); “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування” (ст. 49) тощо.

У Законі України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, який прийнятий Верховною Радою 24.02.1994 року визначено, що “Громадяни мають право на: безпечні для здоров’я умови праці; відшкодування шкоди, завданої її здоров’ю; обов’язкові медичні огляди.” Законом також передбачено усунення від роботи осіб, які ухиляються від обов’язкових медичних оглядів і щеплень, створення єдиного Державного реєстру небезпечних і шкідливих факторів, проведення Державної санітарної експертизи проектів промислового будівництва, технологій виробництва, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, запобігання захворювань, травм, отруєнь тощо.

Закон України “Про охорону праці”, прийнятий Кабінетом Міністрів за № 64 від 1993 р. (нова редакція 2004 р.), передбачає створення належних санітарно-гігієнічних умов на виробництві, запобігання виробничого травматизму, професійних захворювань і отруєнь, зниження дії шуму, вібрації, інших шкідливостей, очистку і знешкодження відходів тощо. Законом передбачено проведення цілого ряду оздоровчих і профілактичних заходів, обов’язкових медичних оглядів, диспансерного обслуговування, забезпечення лікувально-профілактичною допомогою, протезною допомогою інвалідам праці, санітарною освітою.

Серед законодавств про працю важливе місце займає Кодекс законів про охорону праці (КЗОП, 1992) розроблений профспілковими організаціями, Міністерством охорони здоров’я та іншими відомствами. Кодекс включає у свою структуру велику кількість законодавчих положень про техніку безпеки, виробничу санітарію, охорону праці жінок, підлітків та осіб старших вікових груп, колективні договори між працівниками і роботодавцями, правила внутрішнього розпорядку на підприємствах, забезпечення індивідуальними засобами захисту, спецодягом і взуттям тощо.

Міністерством охорони здоров’я розроблені “Основи законодавства України про охорону здоров’я” № 2801 – ХП від 1992 р.; “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень” та “Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони” (Держстандарт 12.1.085 - 88); “Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” (Постанова Кабміну № 431 від 1992 р.); Санітарні правила для підприємств чорної металургії (№ 2527 - 82) та ряду інших галузей тощо.

Особливе місце серед документів санітарного законодавства займають правові закони, правила та інструкції і, передусім “Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці” (Постанова № 754 Кабміну від 1993 р.); “Порядок зупинення або призупинення інвестиційної діяльності при порушенні санітарного законодавства” (Наказ МОЗ № 65 від 1995 р.), накази про відсторонення від роботи осіб при порушенні правил санітарного законодавства, кримінальну відповідальність за грубі порушення санітарного законодавства тощо.

Основні класи професійних шкідливостей:

Шкідливі чинники виробничого середовища прийнято поділяти на 3 класи.

КЛАС А — САНІТАРНІ ПОРУШЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

1. Вплив несприятливих механічних і фізичних чинників

· енергія механічних коливань (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук та ін.);

· енергія електромагнітних коливань (рентгенівське, g-, видиме, ультрафіолетове, інфрачервоне і радіохвильове випромінювання та ін.);

· енергія внутрішньоатомних перетворень (a-, b-, і нейтронне випромінювання та ін.);

· метеорологічні чинники (температура, вологість, швидкість руху повітря, тепловипромінювання та ін.);

· підвищений або знижений атмосферний тиск.

2. Вплив несприятливих хімічних чинників

· токсичні хімічні речовини;

· токсичні пари;

· токсичні аерозолі.

3. Вплив несприятливих біологічних чинників

· патогенні мікроорганізми;

· патогенна флора;

· патогенна фауна.

КЛАС Б — НЕПРАВИЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ

1. Надмірна інтенсивність праці

2. Тривале вимушене положення тіла

3. Надмірна тривалість робочого дня

4. Перевантаження окремих органів і систем

5. Монотонність трудового процесу

КЛАС В — НЕЗАДОВІЛЬНА ЗОВНІШНЯ ОБСТАНОВКА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА

1. Недостатнє і нерівномірне природне або штучне освітлення

2. Незадовільна вентиляція, опалення, водопостачання, каналізація тощо

Окремо виділяють особливостей сільськогосподарського виробництва

· сезонність сільськогосподарських робіт;

· виконання робіт на відкритому повітрі;

· відносно часта зміна працівником робочих операцій;

· значне віддалення місць роботи від місць проживання, що створює труднощі в організації санітарно-побутового обслуговування;

· широка хімізація сільського господарства (використання хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, пестицидів), що неминуче призводить до забруднення робочої зони і біосфери;

· висока біологічна небезпека сільськогосподарського виробництва.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ	\|	Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.