Гігієнічне значення систем забудов лікарень та їх порівняльна характеристика

Виділяють чотири основні системи лікарняного будівництва: централізована, децентралізована, змішана та централізовано-блочна. Кожна з систем має і свої переваги і свої недоліки.

Централізована система забудови відрізняється тим, що більшість відділень знаходиться в одному корпусі (окрім інфекційного та психіатричного відділень, які обов’язково повинні розташовуватись в ізольованих корпусах). Перевагою такого типу забудови є зручності у підведенні необхідних комунікацій, наявність однієї системи електро-, тепло- і газомереж, водопроводу, каналізації тощо, раціональне використання діагностичної апаратури (рентген-, УЗД-установки знаходяться поряд), можливість взаємної консультації лікарів різного профілю, рентабельність. Як головні недоліки слід відмітити: значне скупчення хворих у одній будівлі, відділення не ізольовані один від одного, що спричинює збільшення ймовірності розповсюдження внутрішньо-лікарняних інфекцій у лікарні, значно більший рівень шуму в порівнянні з децентралізованим типом забудови, близькість палат терапевтичного профілю до відділень інтенсивної терапії і хірургії (де частіше перебувають важкохворі), що негативно впливає на психоемоційний стан пацієнтів.

При децентралізованій системі забудови кожне з відділень розміщується у самостійній споруді. Переваги: споруди невеликі, що надає можливість хворим легко виходити на територію лікарні для здійснення прогулянки на свіжому повітрі, мала скупченість пацієнтів та ізольованість корпусів сприяє зменшенню розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій, менший рівень шуму тощо. Недоліками такої лікарні є те, що її утримання вимагає залучення значних коштів, так як до кожної споруди потрібно окремо підводити воду, газ, електрику тощо, виникає потреба у дублюванні в лікувальних корпусах спеціальних лікувально-діагностичних кабінетів, транспортувати їжу доводиться з харчоблоку до кожного з корпусів на досить далекі відстані, певні незручності виникають і у переміщені медперсоналу.

Змішана система забудови передбачає наявність головного корпусу із основними відділеннями та декількох додаткових корпусів (наприклад, патологоанатомічного, радіологічного тощо).

У теперішній час найчастіше використовується централізовано-блочна система забудови, коли лікарня складається з декількох корпусів, зблокованих в одне ціле за допомогою переходів. Такий тип забудови надає можливість об’єднати функціонально-однорідні підрозділи, наприклад, створити один операційний комплекс із 6-8 операційних тощо.

Основні гігієнічні вимоги до земельної ділянки, яка відведена під будівництво лікарняної споруди:

Земельна ділянка лікувально-профілактичного закладу:

а) повинна бути достатнього розміру (від 80 до 500 м² на 1 ліжко-місце в залежності від потужності та профілю лікарні);

б) на плані населеного пункту має розташовуватися у зручному для потенційних пацієнтів місці;

в) необхідним є урахування рози вітрів;

г) повинна мати достатню відстань від найближчих джерел забруднення атмосферного повітря, ґрунту, а також від відкритих водоймищ, джерел шуму (50-1000 м згідно з СН 245-71);

д) після ліквідації джерел забруднення (цвинтар, склади нафтопродуктів, отрутомогильники тощо), які розташовувалися на обраній ділянці, до будівництва лікарні повинно пройти не менше 75 років;

е) мають бути враховані можливості приєднання споруди до електро-, тепло- і газомереж, водопроводу, каналізації тощо;

ж) має розташовуватися в добре освітленій сонцем і доступній для провітрювання місцевості.

з) повинна мати незабруднений грунт (при виборі враховуються фізичні властивості ґрунту: фільтраційна здатність, пористість, капілярність, вологоємність тощо; хімічні властивості: окислюваність, санітарне число Хлєбнікова; біологічні властивості: колі-титр, вміст анаеробів, клостридій, гельмінтологічні та ентомологічні показники) і низьке стояння ґрунтових вод (не менше 1,5 м від поверхні землі);

На території багатопрофільної лікарні виділяють наступні функціональні зони:

· поліклінічна зона (4-6% від загальної площі території);

· зона лікувальних корпусів (10-16% від загальної площі території);

· зона спеціалізованих відділень: пологового, дитячого, інфекційного, психіатричного, рентгенологічного (5-10%);

· господарська зона (2-4% від загальної площі території);

· зона патологоанатомічного відділення з моргом;

· зона зелених насаджень (не менше 60% від загальної площі території та не менше, ніж 25 м² на 1 ліжко).

Між функціональними зонами лікарні повинні бути передбачені смуги зелених насаджень шириною 25-30 м, відстань між спорудами повинна становити 25-30 м, відстань від крайньої споруди до так званої “червоної лінії” має складати не менше 30 м, ширина захисних смуг по периметру – 15-30 м.

На територію лікарні повинно бути передбачено не менше 3 окремих в’їздів:

— до лікувальних корпусів;

— до господарчої зони;

— окремий вхід та під’їзд до поліклініки.

Якщо передбачено наявність інфекційних та патологоанатомічного корпусів, до них слід мати окремі в’їзди.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ	\|	Гігієнічні вимоги до різних відділень лікувально-профілактичного закладу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.