Сутність соціального захисту

Виникнення елементів, а згодом і системи соціального страхування, об’єктивно зумовлено розвитком ринкових трудових відносин. З перетворенням основного фактора виробництва — робочої сили — на товар і відповідно заробітної плати — в основне джерело існування для багатьох членів суспільства, виникає особливий вид соціальної незахищеності — ймовірність (ризик) матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку.

Ризик має суспільно-соціальний характер, оскільки визначається соціальними умовами і не залежить від кожної окремої людини. Ризик — це небезпека виникнення непередбачуваних витрат у зв’язку з випадковими обставинами економічної діяльності.

Поряд із системою оподатковування в Україні діє ще одна загальнообов'язкова система — соціальне страхування. Усі підприємства і приватні підприємці, що використовують найману працю, зобов'язані сплачувати страхові внески на різні види соціального страхування.

Поняття соціального страхового ризику — одне з ключових у теорії соціального страхування. Під ним у ст. 11 “Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 14.01.98 р. № 16/98-ВР розуміють обставини, внаслідок яких громадяни та члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребують, таким чином, матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Категорію соціального ризику докладно досліджував на початку ХХ ст. відомий фахівець у цій галузі М. Вігдорчик, який зазначив: “Страхуванням називається така форма організації взаємодопомоги, за якою ризик відомого нещастя враховується наперед, і пов’язана з цим ризиком матеріальна тяжкість наперед розподіляється між усіма членами організації”.

Соціальне страхування — це сукупність усіх форм і видів страхування, які мають на меті забезпечення широких мас населення на випадок різних соціальних ризиків. М. Відгорчик підкреслював, що соціальним страхуванням “охоплюється ризик втрати заробітку”, що є першою ознакою соціального страхування.

Друга суттєва ознака: соціальне страхування, за його думкою, охоплює робітників, службовців, домашню прислугу, дрібних ремісників, дрібних землеробів, тобто тих, хто страждає від незабезпеченості існування. Тому якщо до страхування долучався представник роботодавця, то, навіть якби це страхування і мало на меті відшкодування заробітку, воно ніякого відношення до соціального страхування не мало б.

Якщо основною ознакою соціального страхування є соціальний ризик, пов’язаний із втратою або зниженням заробітку чи зумовлений підвищенням витрат із соціально значущих причин, то необхідно розмежувати поняття "соціальне забезпечення” і “соціальне страхування” у тому обсязі, в якому вони виникли і розвивалися.

Соціальний захист — це:

по-перше, державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення;

по-друге, комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).

Основні елементи системи соціального захисту:

1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового фізіологічного і соціального мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

2) захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

3) вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

4) пенсійне забезпечення (людей похилого піку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);

5) утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;

6) соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

7) соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян і т. ін.);

8) надання необхідної медичної допомоги тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Видатки на науково-дослідні роботи	\|	Особливості фінансування соціальної сфери

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.