Перед початком проведення іспиту підбирають віскозиметр із межами виміру, що відповідають очікуваній в’язкості випробуваного нафтопродукту. Віскозиметр повинний бути сухим і чистим. Між визначеннями віскозиметр промивають розчинником і сушать повітрям. В якості розчинника застосовують бензин – розчинник для гумової промисловості, нейтральний ефір, ацетон, толуол і т. п. Періодично віскозиметр промивають хромовою сумішшю, потім прополіскують дистильованою водою, ацетоном і сушать повітрям.
Пробу нафтопродукту фільтрують через сито, скляний чи паперовий фільтр. При необхідності нафтопродукт сушать безводним сульфоналом чи натрієм прожареною крупнокристалевою повареною сіллю і потім фільтрують через паперовий фільтр. Якщо в’язкість нафтопродукту визначають при температурі нижче 95°С, то його попередньо підігрівають. Віскозиметр заповнюють випробуваним нафтопродуктом і поміщають його у лазню, де встановлюють потрібну температуру.
Робота з віскозиметром ВПЖТ-2 виконується за таким порядком.
На відвідну трубку 3 (рис. 4.2) натягають гумову трубку. Потім, затиснувши пальцем коліно 2 і перевіривши віскозиметр, занурюють коліно 1 у нафтопродукт і засмоктують його до мітки М2 за допомогою гумової груші. Коли рівень нафтопродукту досягне мітки М2 віскозиметр виймають і перевертають. Знімають з кінця коліна 1 надлишок нафтопродукту. Потім на цей кінець надягають гумову трубку і встановлюють віскозиметр у термостат так, щоб розширення знаходилося нижче рівня рідини. Віскозиметр витримують при заданій температурі не менше 15 хв., потім засмоктують нафтопродукт у коліно 1 приблизно на 1/3висоти розширника 4. Поєднавши коліно 1 з атмосферою, вимірюють час переміщення нафтопродукту від мітки М1 до М2.
При визначенні кінематичної в’язкості нафтопродуктів за допомогою віскозиметрів типу Освальда час витікання визначають не менше трьох разів.