• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 11. Представництво у цивільних відносинах

Цивільні права та обов’язки можуть здійснюватись суб’єктами самостійно чи через представника.

Представництво виступає додатковим засобом здійснення цивільних прав, обов’язків, забезпечує більш повний захист суб’єктивних прав, підвищує ефективність функціонування цивільних правовідносин.

Представництво – можливість реалізації цивільних прав та обов’язків, а також захисту прав за допомогою інших осіб.

Представництво – здійснення юридично-значимих дій від імені і на користь іншої особи у межах її повноважень.

Суб’єктами представництва можуть бути фізичні чи юридичні особи у якості особи яку представляють довіритель (принципал) та представника і третіх осіб.

Принципал – будь-який суб’єкт цивільних правовідносин незалежно від об’єму дієздатності.

.Представник - лише дієздатна особа, що уповноважена на здійснення юридично значимих дій від імені іншої особи. Якщо особа діє на користь іншої особи, але від власного імені – то це не представник.

Третя особа – будь-який дієздатний суб’єкт цивільних відносин.

Об’єкт правовідносин – юридично значимі дії представника, що передбачені угодою сторін, а також результати цих дій.

Права та обов’язки представництва:

Принципал: право на представництво, здійснення і захист його інтересів представником відповідно до змісту договору.

Представник: право на дії щодо третіх осіб від імені і на користь принципала у межах наданих повноважень.

За структурою представництво включає в себе взаємопов’язані внутрішні та зовнішні правовідносини. Внутрішні: принципал – представник. Специфіка представництва відображається у внутрішніх правовідносинах принципалом і представником. Зовнішні: представник – треті особи.

Підставами виникнення представництва є:

- договір;

- дія закону (батьки-діти);

- акт органу юридичної особи (призначення на посаду, яка передбачає здійснення представницьких дій );

- інші підстави, що передбачені цивільним законодавством (акт спільного ведення господарства, спільне майно).

Види представництва:

1) добровільне – договірне, за волевиявленням принципала і представника. Різновидом добровільного представництва є комерційне представництво (ст. 243 ЦКУ) – постійне і самостійне представництво підприємців по укладенню договорів у сфері підприємницької діяльності. Особливості:

- суб’єктами представництва можуть бути лише особи , що суб’єктами підприємницької діяльності, тобто особа-представник повинна мати бізнес-дієздатність4

- оплатність договору;

- системний характер дій.

2) обов’язкове - на підставі припису закону (ст. 242 ЦКУ): батьки щодо дітей, опікуни щодо малолітніх, недієздатних. Його мета: захист законних прав та інтересів осіб, котрі в силу обставин не здатні самі піклуватись про себе. Різновидом законного (обов’язкового) представництва є представництво членів громадських організацій їхніми органами та, відповідно, захист їх інтересів.

Передоручення -замінаособи-представника увнутрішніх правовідносинах представництва. Передоручення здійснюється за згодою сторін або на положеннях акту цивільного законодавства (ст. 240 ЦКУ).

Діють правила передоручення: оформлення у нотаріальній формі; повідомлення про це принципала і його згода на таке.

Представництво за довіреністю ґрунтується на змісті договору, а також на акті органу юридичної особи.

Довіреність – письмовий документ, що видається представнику. Вимоги до довіреності:

- письмова форма, відповідно до форми відповідних правочинів;

- додержання реквізитів довіреності;

- визначення обсягу повноважень представника.

Види довіреності:

1) загальна – уповноваження на дії різного характеру та обсягу;

2) спеціальна (в т.ч. разова) – уповноваження на здійснення дій певного типу.

Строк дії – не більше трьох років; дата видачі – її відсутність призводить до недійсності довіреності.

Припинення дії довіреності:

- смерть довірителя або визнання його недієздатним;

- виконання дій по змісту доручення;

- на вимогу доручителя;

- відмова представника від вчинення дій (санкції).

Перевищення представником повноважень:

- дії щодо перевищення повноважень внаслідок помилки щодо їх обсягу;

- умисне перевищення з надією на схвалення таких дій довірителем;

умисне перевищення з метою власної вигоди.

Читайте також:

1. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
2. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
3. Види цивільних правовідносин
4. Виконання рішень по спорах, що виникають у житлових правовідносинах
5. Група: Категорії, що фіксують зміні, що відбуваються у МВ, як у двосторонніх та багатосторонніх відносинах, так і в рамках світової політичної системі в цілому.
6. Гуманітарна інтеграція у сучасних міжнародних відносинах: поняття, види, правомірність.
7. Дипломатичний протокол: сутність і роль в міжнародних відносинах
8. Довіреність та її види. Представництво без повноважень.
9. Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
10. Дотримання принципів незалежності адвоката та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з судом
11. Загальні положення про захист цивільних прав та інтересів
12. Законне представництво

Переглядів: 732