Локальні корпоративні акти як джерела корпоративного права

Крім законів та підзаконних нормативно-правових актів, Джерелами корпоративного права є внутрішні, локальні акти, в яких містяться корпоративні норми. Вони називаються по-різ- ному: корпоративні нормативно-правові акти або локальні акти, локальні нормативні акти, внутрішні акти. Це зумовлено розумінням корпоративних норм як норм внутрішніх (внутрішньо- корпоративних, внутрішньоорганізаційних, внутрішньофірмо-вих).

Потреба в локальних корпоративних нормах або доцільність їх прийняття виникають з таких підстав:

(1) для уточнення та конкретизації норм законів, установлення механізмів їх реалізації;

(2) для запровадження інших моделей регулювання корпоративних відносин порівняно з передбаченими в законі, наскільки це припускається законом, або в них фіксується обрання однієї з альтернативних моделей;

(3) для заповнення прогалин у законодавстві;

(4) внаслідок спеціальних приписів законодавства про передання тих чи інших питань до компетенції недержавних організацій — для їх належного здійснення, що потребує відповідного регулювання.

Установчий договір в системі джерел корпоративного права займає особливе місце в силу того, що це:

1) один із основних локальних нормативних актів корпорації;

2) його підписання символізує перший крок до створення корпорації;

3) у ньому визначаються основні засади створення та діяльності корпорації, а також основні принципи взаємовідносин корпорації та її учасників і засновників;

4) у договорі визначені права та обов'язки засновників корпорації в процесі створення корпорації до моменту її реєстрації, що є своєрідним легальним підтвердженням волевиявлення засновників для третіх осіб;

5) визначають правовий статус юридичної особи, тощо.

А.С.Довгерт дає наступну класифікацію установчих договорів:

1) за предметом діяльності корпорації: установчі договори поділяються на установчі договори страхових компаній, комерційних банків, довірчих товариств, фондових бірж, споживчих товариств, адвокатських об'єднань, виробничих, торговельних і посередницьких фірм, асоціацій, консорціумів, концернів та інших юридичних осіб;

2) в залежності від місця серед установчих документів на:

а) ті, що діють водночас зі статутом юридичної особи (акціонерні товариства, товариства з обмеженою і товариства з додатковою відповідальністю);

б) ті, які є єдиним установчим документом (повне і командитне товариства).

Важливим джерелом корпоративного права є статут корпорації. З приводу правової природи статуту цивілісти ведуть дискусію ще з дореволюційних часів. Деякі науковці вважали, що статут має силу спеціального закону, інші прихильники того, що статут має силу договору.

Цивільним кодексом України (ст..88) визначено загальні вимоги до статуту юридичної особи, а саме: повинні бути вказані найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, прядок вступу до товариства та виходу з нього. Господарський кодекс України теж встановлює загальні вимоги до статуту (ст..57, 82). Крім вимог, зазначених вище, статут суб'єкта господарювання повинен містити: мету і предмет господарської діяльності, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, порядок утворення статутного та інших фондів, відомості про органи управління та контролю та їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законодавство, яке регулює інвестиційну діяльність.	\|	Корпорації як суб’єкти корпоративних відносин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.