Рейдерство та грінмейл як види втручання у діяльність товариства.

Злиття і поглинання є природним динамічним процесом розвитку корпорацій і як могутній фактор подальшої трансформації суспільства впливають на реструктуризацію власності та діяльності в процесі зміни механізмів економічного буття. У сучасному світі вони стали невід'ємною частиною економічного та соціального життя нашої країни, часто визначаючи здатність компаній не тільки існувати, а й ефективно функціонувати, адаптуючись до нових умов ринкової економіки. Саме злиття і поглинання як один із компонентів корпоративної стратегії є важливим інструментом досягнення додаткових конкурентних переваг у боротьбі за нові ринки, збільшення обсягу продаж, підвищення своєї ринкової капіталізації. Загострення конкурентної боротьби між великими монополіями змушує їх розширювати масштаби операцій з придбання одних компаній, встановлення контролю за іншими та реалізації з окремими партнерами спільних інвестиційних проектів. Синергетичний ефект такого злиття породжує найбільший прибуток, що перевищує суму прибутку об'єднаних компаній до злиття.

На межі 1990—2000-х рр. на українському ринку корпоративного контролю з'явилося нове явище — рейдерство (з англійського raid — «напад, захоплення»); виникли стабільні формальні та неформальні групи, що здійснювали систематичну діяльність з установлення контролю над активами інших суб'єктів економіки шляхом порушення їх прав та інтересів, заподіяння їм економічної, репутаційної та іншого виду шкоди бізнесу.

Рейдери й сьогодні діють як окремі фахівці з питань недружніх поглинань підприємств, дехто з них об'єднався в рейдерські компанії, мета яких набагато серйозніша — створити підприємству максимальну кількість проблем, фінансове виснажити його, а потім отримати безпосередній контроль над чужою власністю, підібравши у власників об'єкт за безцінь, одержати величезний прибуток від його подальшого перепродажу зацікавленій стороні.

Зокрема, в сучасному бізнесі рейдери — це спеціалісти з перехоплення оперативного управління або власності фірми за допомогою спеціально ініційованого корпоративного конфлікту. Конфлікт (лат. соп/ШІиз — зіткнення)— це форма виявлення суперечностей між окремими людьми, групами, соціальними організаціями. В теорії конфлікт розглядається як боротьба з метою нейтралізації противника, завдання йому шкоди (Л. Козер), як психічна напруга або антагоністична ворожнеча (В. Оберт, К. Фінк), як досягнення своїх цілей за рахунок пригнічення протилежних їм. Такі основні форми суперечностей та зіткнень можна спостерігати й у діяльності корпоративних утворень.

У наш час з метою уникнення корпоративних спорів або вже наявного конфлікту та створення корпоративної безпеки грамотні, перспективні підприємці вдаються до одного з альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів — медіації (посередництва),коли в процес переговорів для вирішення спірного питання залучається нейтральна третя сторона — медіатор (посередник), який веде цей переговорний процес, вислуховує аргументацію сторін щодо суті спору й активно допомагає сторонам зрозуміти свої інтереси, оцінити можливість компромісів і самостійно прийняти рішення, що задовольнить усіх учасників переговорів. Медіація є не тільки ефективним способом вирішення спорів, а й важливим фактором забезпечення виконання досягнутого рішення, оскільки сторони, розуміючи, що конфлікт розв'язано справедливо й з урахуванням їхніх інтересів, зазвичай добровільно виконують досягнуті ними за сприяння медіатора домовленості.

Міжнародні експерти, як правило, називають три види рейдерства: «біле», «сіре» та «чорне». Якщо контроль над підприємством одержують шляхом скуповування його акцій, боргів, не порушуючи закону (при цьому використовуючи його недосконалість), — це «біле» рейдерство.Таке рейдерство нерідко має і позитивні результати, коли, наприклад, скуповується неспроможне підприємство, а після захоплення воно розвивається й покращує своє фінансове становище. При «сірому» рейдерствівикористовуються технології, які балансують на межі закону з порушенням його шляхом використання дубліката реєстрів акціонерів, сфальсифікованих документів, створення паралельних органів управління, проведення незаконних зборів акціонерів із тенетами перешкод для реалізації права голосу, належного акціонерам, тощо. «Чорні» схемиє відверто незаконними: це може бути шантаж, утворення конфліктних ситуацій з подальшим розколом груп основних акціонерів, заміна генерального директора, силове захоплення об'єкта, застосування негативних РК-технологій, підкуп корумпованих чиновників, підробка документів, викрадення акцій тощо. Як правило, рейдерське гасло — це несподіваність та непередбачуваність. З'явилася навіть невідома раніше така професія, як «менеджер захоплення».

В Україні офіційна статистика недружніх злиття-поглинань господарюючих суб'єктів не існує. Водночас у публікаціях ділових ЗМІ знаходимо дані про рейдерські захоплення ВАТ «Універсальне торгове підприємство «Кіровоград», підприємства «Украналіт», ВАТ«Житомирхліб», ВАТ «Київська фабрика технічного паперу». Всім відомі судові процеси щодо розгляду справ ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», завод «Криворіжсталь» тощо. На своєму офіційному веб-сайті банківський регулятор 4 листопада 2008 р. повідомив, що новий стратегічний партнер пред'явив права на володіння та управління суттєвою часткою акцій (68%) ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Операції такого поглинання завершуються переходом контролю від групи власників підприємства-жертви до іншої — загарбницької групи; при цьому остання визнає себе холдинговою компанією, а підприємство, яке поглинає, — своїм дочірнім. Відповідно, відбувається і зміна керівного складу дочірніх підприємств. Це так зване захоплення підприємства шляхом перехоплення управління (зміни виконавчих органів).Інший вид захоплення — примус підприємства викупити власні акції (частки) за значно підвищеною ціною.

Найчастіше ці види поглинання супроводжуються шантажем — грінмейлом. Під поняттям «шантаж» розуміють популярний метод впливу, в процесі якого суб'єкта ставлять перед вибором: або він виконає всі вимоги шантажиста, або ганебну інформацію про нього буде надано певним особам. У розмовній мові шантажем нерідко називають кожну вимогу із загрозою будь-яких негативних наслідків. Розрахунок шантажиста при цьому полягає в тому, що наслідки такої дії для протилежної сторони є більш тяжкими та неприйнятними, аніж виконання його вимог; саме тому, на думку шантажиста, жертва шантажу виконає ці умови, обравши найменше зло. Однією з основних рис шантажу є завищені вимоги порівняно з нормами навколишнього світу.

Бізнес-словник Центру іноземних мов «Брайтон» кваліфікує грінмейл(англ. — greenmail, тобто «зелена пошта) як вид корпоративного шантажу, що змушує компанію під загрозою поглинання продати власні акції за завищеними цінами. Словник ринкової економіки трактує цей термін як корпоративний шантаж шляхом скуповування значної кількості акцій компанії з пропозицією продати їх за підвищеними цінами за умови, що інші компанії підписують угоду про невтручання. У класичному розумінні корпоративний шантаж— це комплекс різних корпоративних дій, до яких вдаються міноритарні акціонери як учасники товариства з метою змусити товариство або основних його членів придбати акції міноритарія за вищою ціною. Головна мета таких дій — досягнення надприбутку шляхом спекуляцій.

Основні характерні ознаки поняття «зловживання правом»:

1. Засобом зловживання є суб'єктивні права, які належать окремим особам. Засобом зловживання у випадках корпоративного шантажу є різні суб'єктивні права акціонерів або осіб, які можуть розпоряджатися правами, що надає факт права власності на акції, в силу спеціального повноваження. При зловживанні правом суб'єкт використовує його всупереч інтересам інших осіб. У цьому випадку акціонер використовує належні йому в силу власності на акції права всупереч інтересам інших акціонерів та органів управління АТ.

2. Небезпечність таких дій для певних відносин. Ця ознака особливо важлива, оскільки дозволяє відмежувати звичайні дії окремих акціонерів, спрямовані на забезпечення їхньої участі в управлінні товариством від грінмейлінгу. Таким чином, ознакою, яка буде відмежовувати корпоративний шантаж від поточної діяльності товариства, є дії акціонерів товариства, які в силу суб'єктивних особливостей діяльності певного акціонерного товариства будуть створювати для такого товариства об'єктивні труднощі в його діяльності.

3. Обов'язково порушує ті межі суб'єктивного права, які встановлені приписом реалізовувати право не тільки у власних цілях, але і в цілях дотримання та забезпечення належної реалізації прав інших осіб. При зловживанні акціонером своїми правами це виглядає певним чином подібно до зловживання цільовими цивільними правами у договірних відносинах: разом із порушенням генеральної заборони (не завдавати шкоди будь-якій особі) порушується ще одна заборона - не використовувати право у недозволених цілях, і тільки порушення обох цих заборон є зловживання правом.

4. Дії грінмейлів далеко не завжди спричиняють настання прямої матеріальної шкоди для АТ. Наслідки таких дій корпоративних шантажистів набагато ширші, та пов’язані вони з прямим або опосередкованим впливом на всі сфери діяльності АТ.

Отже, грінмейл (корпоративний шантаж) - це форма зловживання правом окремими акціонерами або групами акціонерівсвоїми правами, яка включає в себе здійснення ними певних дій, що формально відповідають чинному законодавству та можуть бути вчинені ними на підставі права володіння певною кількістю акцій акціонерного товариства або в силу наявності в них можливості тим чи іншим чином розпоряджатися наданим певною кількістю акцій правом голосу з метою отримання матеріальних благ та спрямовані на таке втручання у внутрішні справи товариства, яке змушує саме товариство, його акціонерів та інших зацікавлених осіб надавати їм ці матеріальні вигоди та блага.

Прикладами технологій корпоративного захоплення можна назвати, насамперед, банкрутство підприємства - об'єкта захоплення, або ж придбання максимальної кількості акцій (часток) у статутному капіталі об'єкта захоплення. Наступним різновидом захоплень можна вважати оспорювання результатів емісії та завчасне скуповування акцій в акціонерів, які отримали їх під час приватизації. Окрім цього використовуються також технології викрадення акцій; введення паралельних органів управління, обраних позачерговими загальними зборами акціонерів у ситуації, коли має місце спір щодо персонального складу акціонерів тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Самозахист.	\|	Література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.