Конструкційною основою котушки індуктивності є діелектричний каркас, на який намотується проволока у вигляді спіралі. Обмотка може бути як одношаровою (рис.28, а), так і багатошаровою (рис.28, б). У деяких випадках багатошарова обмотка робиться секційною (рис.28, в). У інтегральних схемах застосовуються плоскі спіральні котушки індуктивності (рис.28,г).
Рисунок 28 Конструкції котушок індуктивності
Для збільшення індуктивності застосовують магнітні осердя. Поміщене в середину котушки осердя концентрує магнітне поле і тим самим збільшує її індуктивність. Переміщенням осердя всередині каркаса можна змінити індуктивність. На рис. 29 представлені три різновиди циліндричних осердь: С – стрижневий, Т – трубчастий і ПР – підстроєні різьбовий і два різновиди броньових. Броньові осердя складаються з двох чашок 2, виготовлених з карбонільного заліза або феритів.
Рисунок 29 Різновиди циліндричних осердь
Вони можуть мати або замкнутий магнітопровід (тип СБ – а ), або розімкнутий (тип С Б – б). Для зміни індуктивності служить підстроєне циліндричне осердя 1. Крім циліндричних і броньових осердь застосовують тороїдальні (кільцеві) осердя. На високих частотах (десятки – сотні МГц) застосовують підстроєні циліндричні осердя з діамагнетиків (латунь, мідь). При введенні цих осердь всередину котушки індуктивність зменшується.
У котушках індуктивності, що працюють на низьких частотах як осердя використовують пермалої. При цьому вони набираються з тонких пластин товщиною 0,002 – 0,1мм. Для зменшення впливу електромагнітного поля котушки на інші елементи схеми, а також для зменшення впливу зовнішніх полів на котушку індуктивності, її розташовують усередині металевого екрану.