• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Земельне право України

Власність на землю юридичних осіб- власність на земель­ну ділянку, право на яку набувається і реалізується юридични­ми особами (ст. 14 Конституції України).

Земельна ділянка- ділянка землі, на яку розповсюджують­ся гомогенні права власності і яка являє собою єдину власність, має фіксовані межі та характеризується певним місцем розта­шування, природними властивостями, фізичними параметрами, правовим і господарським статусом та іншими характеристика­ми, які є суттєвими складовими.

Формування земельної ділянки об'єкта земельної власності-встановлення технічних і економічних характеристик, правово­го статусу, опис та індивідуалізація об'єкта земельної власності, внаслідок чого вона отримує характеристики, які дають змогу виділити її серед інших земельних ділянок. Формування земель­ної ділянки як об'єкта земельної власності завершується при­своєнням їм кадастрового номера.

Відчуження земельної ділянки- передача земельної ділян­ки у власність іншій фізичній чи юридичній особі. Відчуження є платне (купівля-продаж) і безплатне (дарування, спадщина). Відчуження може здійснюватись і в примусовому порядку за вироком суду.

Кадастровий землеустрій- заходи по збору, узаконенню, реєстрації і розповсюдження інформації про власність, вартість землекористування в населених пунктах, які є необхідними при здійсненні та реалізації політики в галузі раціонального вико­ристання земельних ресурсів.

Аналітична площа земельної ділянки- площа проекції межі ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат. Аналітична площа визначається за коорди­натами кутів поворотів межі земельної ділянки.

Фізична площа земельної ділянки- площа земельної по­верхні в межах ділянки з урахуванням нерівностей фізичної поверхні землі: схилів, ярів, пагорбів, западин тощо.

Межа- наземні матеріальні рубежі, які позначають межі земельної ділянки, або умовна лінія на поверхні, яка розділяє дві проінвентаризовані ділянки.

т

Розділ XVII. Правовий режим земель житлової і громадської забудови

Спільна межа- межа, за якої точна лінія, що розмежовує ділянки, не встановлюється.

Встановлення меж- процес закріплення в правовому до­кументі меж власності із узгодженою і зареєстрованою точною лінією розмежування.

Правоустановлюючий документ- документ, що підтверд­жує право власності фізичних чи юридичних осіб на земельні ділянки (державний акт).

Землеволодіння- форма здійснення прав на землю.

Землекористування- вид використання землі з врахуван­ням покриву її поверхні.

Сервітут- право обмеженого користування чужою земель­ною ділянкою або її частиною, яке полягає у здійсненні проїзду чи проходу по чужій землі, прокладанні лінійних споруд, ліній передач тощо. Термін "сервітут" походить від латинського сло­ва "servire", що означає "обслуговувати". Земельний сервітут обмежує право власності на земельну ділянку і є безстроковим.

Спільна часткова власність- власність, право на яку мають дві і більше фізичні та (або) юридичні особи з визначенням у правоустановлюючих документах розміру часток власності кож­ного співвласника.

Якщо суб'єктами власності виступають лише фізичні особи, то в цьому разі об'єкт власності перебуває у спільній частковій приватній власності, якщо суб'єктами власності виступають фізичні та юридичні особи, то об'єкт власності перебуває у спільній частковій власності.

Розмір частки у спільній частковій приватній власності виз­начається відповідно до Земельного кодексу України в поряд­ку землеустрою, за згодою її учасників або за рішенням суду, якщо такої згоди не досягнуто.

Спільна сумісна власність на земельну ділянку - власність на землю, право на яку мають двоє або більше фізичних та юридичних осіб, без визначення розміру частки кожного суб­'єкта власності (співвласників). Спільна сумісна власність пе­редбачає рівність часток власності кожного суб'єкта власності земельної ділянки. Розмір частки може бути визначено лише

Земельне право України

тоді, коли спільна сумісна власність ліквідується і замість нею створюється спільна часткова власність або особиста.

Право на спільну сумісну власність на землю підтверджуєть­ся правоустановлюючим документом (державним актом), де вказується прізвище, ім'я та по батькові всіх співвласників, не­залежно від їх віку, і прізвище та ініціали уповноваженого влас­ника земельної ділянки.

Суб'єкти спільної сумісної власності на земельну ділянку володіють, користуються і розпоряджаються нею на рівних пра­вах і умовах за взаємною згодою.

Читайте також:

1. Http://www.minjust.gov.ua Міністерство юстиції України
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. III. ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО
4. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
5. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
6. IV. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVI-XVIII ст.
7. Q Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996 - № 30 – Ст. 141
8. V. Класифікація і внесення поправок
9. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
10. VI. Накази Генерального прокурора України
11. VI. УГОЛОВНОЕ ПРАВО И УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС
12. XII. Право на першочергове зарахування

Переглядів: 428