Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України

4.1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

4.1.1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

4.1.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

4.1.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

4.1.7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

4.1.9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

4.1.10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

4.1.11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Фундамент податкового права в країнах ЄС складають його принципи:

1) Принцип суверенної рівності держав у міжнародних податкових відносинах;

2) Принцип співробітництва, що передбачає взаємодію держав з податкових питань на справедливій і взаємовигідній основі. Така взаємодія включає можливість вирішення спірних проблем, що стосуються подвійного оподаткування та застосування фінансових законів, а також обміну інформацією з метою боротьби з ухиленням від податків;

3) Принцип реціпроцітета, що означає взаємне визнання прав і кореспондуючих їм обов'язків в податковій сфері. Взаємне визнання може бути відображено в договорі (договірний реціпроцітет), підтверджено дипломатичними каналами, прийняттям відповідних внутрішніх законів, а також воно може існувати фактично (Фактичний реціпроцітет);

4) Принцип сумлінного виконання зобов'язань, що випливають з норм міжнародного податкового права;

5) Принцип податкової недискримінації. Цей постулат включає три взаємопов'язаних аспекти. По-перше, недискримінація в податковій сфері означає надання резидентам іншої країни такого ж режиму оподаткування, як і резидентам власного держави, тобто національного режиму. Другий аспект заснований на використанні режиму найбільшого сприяння і полягає в тому, що оподаткування резидентів іншої сторони в даному державі щодо доходу, отримуваного ними через постійне представництво в цій державі, не повинно бути більше обтяжливим, ніж оподаткування перебувають в аналогічній ситуації резидентів третіх країн. По-третє, кожна сторона зберігає за собою право надання своїм резидентам податкових пільг без обов'язкового їх поширення на резидентів іншої держави.

2. Стаття 207. Порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності

207.1. Цією статтею встановлюються особливості оподаткування туристичного продукту (туристичної послуги), що надаються туристичним оператором та туристичним агентом відповідно до законодавства. Туристичний продукт, як комплекс туристичних послуг, з метою оподаткування розглядається як єдина послуга.

207.2. Базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) на території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

207.3. Базою оподаткування в разі проведення операцій з постачання на території України туристичним оператором туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) за межами території України, є винагорода, яка визначається як різниця між вартістю поставленого ним туристичного продукту (туристичної послуги) та вартістю витрат, понесених таким туристичним оператором внаслідок придбання (створення) такого туристичного продукту (туристичної послуги).

207.4. Базою оподаткування туристичного оператора, який здійснює посередницьку діяльність на території України з укладання договорів на туристичне обслуговування з іноземними суб'єктами туристичної діяльності, є винагорода, яка нараховується (виплачується) йому таким іноземним суб'єктом туристичної діяльності, в тому числі шляхом надання права самостійно утримувати належну такому туроператору суму винагороди із коштів, сплачених замовником (споживачем) туристичних послуг.

207.5. Базою оподаткування для операцій, які здійснюються туристичним агентом, є винагорода, яка нараховується (виплачується) туристичним оператором, іншими постачальниками послуг на користь такого туристичного агента, у тому числі за рахунок коштів, отриманих останнім від споживача туристичного продукту (туристичної послуги).

207.6. Суми податку, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, які включаються у вартість туристичного продукту (туристичної послуги), не відносяться до податкового кредиту та не включаються до бази оподаткування туристичного оператора.

Суми податку, сплачені (нараховані) при придбанні товарів/послуг, які не включаються у вартість туристичного продукту (туристичної послуги), включаються до податкового кредиту в порядку, визначеному цим Кодексом.

Датою виникнення податкових зобов'язань у туристичного оператора при постачанні туристичного продукту (туристичної послуги) є дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання туристичного продукту (туристичної послуги).

Датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту туристичного оператора при придбанні товарів/послуг, які не включаються у вартість туристичного продукту (туристичної послуги), є дата отримання товарів/послуг, підтверджена податковою накладною.

207.7. Ставка податку, визначена у підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього розділу, застосовується до бази оподаткування, визначеної згідно з пунктами 207.2-207.5 цієї статті.

Головним законодавчим актом, в якому визначені основні поняття у сфері туристичного бізнесу, є Закон України «Про туризм». Головними діючими особами в туристичному бізнесі є туристичні оператори (туроператори) і туристичні агенти (турагенти). Туристичні оператори - це юридичні особи, які створені відповідно до законодавства України. Для туроператорів головною діяльністю є повна організація та забезпечення створення туристичного продукту. Також туроператор займається наданням і реалізацією різних туристичних послуг. У сферу діяльності туроператора входить також посередницька діяльність із надання різноманітних послуг від осіб, які мають ліцензію на туроператорську діяльність.

Туристичні агенти - це юридичні та фізичні особи, які займаються посередницькою діяльністю з реалізації туристичного продукту туроператорів, а також різних туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності. Головним чином вони займаються виконанням посередницької діяльності з реалізації різних послуг, які в установленому порядку отримали ліцензії на туристичну діяльність. Слід відзначити той факт, що згідно ст.17 Закону про туризм туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність, при цьому не маючи відповідної ліцензії на цю діяльність.

Розглянемо тепер один з основних податків системи оподаткування - ПДВ (податок на додану вартість). Відповідний порядок нарахування цього податку визначено в ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щоб визначити максимальну суму, згідно з пп. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону, в розрахунок береться загальна вартість поставок туристичного продукту, а також різних туристичних послуг, наданих клієнтам як туроператором, так і турагентом. Сам порядок оподаткування ПДВ практичної діяльності туристичних операторів в першу чергу залежить від місця надання туристичних послуг. У зв'язку з такою ситуацією можна лише зазначити, що оподаткування різних операцій по поставках туристичного продукту, а також туристичних послуг з місцем їх надання на митній території України, буде здійснюватися на загальних підставах відповідно до Закону. У тих випадках, коли туристичний продукт або послуги надаються безпосередньо за межами митної території України, то основою для такого оподаткування буде винагорода, а даному випадку це буде різниця між вартістю витрат, які поніс туроператор внаслідок придбання або створення турпродукту або послуг. Вартість всіх витрат, які понесе туроператор, буде визначена як сукупність витрат, які він понесе у зв'язку замовленнями, які були отримані від юридичних або фізичних осіб.

Базою для оподаткування операцій, які здійснюються турагентами, буде розмір комісійних винагород, які виплачуються туроператором або іншими постачальниками туристичних послуг. У тих випадках, коли туроператор виконує операції властиві турагенту, то ПДВ нараховується згідно з правилами, встановлених для операцій, які виконує турагент. До всього цього туроператор повинен вести окремий облік операцій залежно від порядку оподаткування:

1. Операції з поставки туристичних послуг і туристичного продукту, коли місце надання їх знаходиться на митній території України.

2. Операції з поставки туристичних послуг і туристичного продукту, коли місце надання їх знаходиться поза межами митної території України.

3. Операції з поставки різних послуг, які виконує туроператор як турагент.

- 3 –

???????????????????????????????

- 4 –

Формула ПДФО:

ПДФО = (ЗП – ЄСВ – ПСП) * 15%

де ЗП – дохід (заробітна плата)

ЄСВ – єдиний соціальний внесок

ПСП – податкова соціальна пільга

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

169.1.3. у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який:

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

169.1.1. у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

169.2.1. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

169.4.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Розмір місячного прожиткового мінімуму – 1218 грн.

Отже, ЗП = 2300+600=2900 грн.

ПСП = 1218*1,5=1827 грн.

ЄСВ = 3,6% від 2900 грн ??????????????

- 5 –

Камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, проводиться протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

127.1. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Те, що він перерахував і сплатив недостачу не звільняє його від сплати штрафу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Білет 20 (50)	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.