• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інша діяльність у сфері оборони

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно законом України «Про Державний бюджет України».

Розмір видатків Державного бюджету на національну оборону визначається затвердженою Верховною Радою програмою, що залежить від зовнішньої політики держави і співвідношення збройних сил у світі. Фінансування видатків на національну оборону в Україні здійснюється за принципом мінімальної достатності.

Фінансування органів і установ, які забезпечують національну оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави, провадиться на підставі кошторисів доходів і видатків. Зведені кошториси розглядаються у Міністерстві фінансів України та включаються до проекту Державного бюджету України. Фінансування видатків на оборо­ну здійснюється через Державне казначейство України.

Для цього розпорядником бюджетних коштів у органі Держказначейства відкриваються особові та реєстраційні рахунки.

Для установ Міністерства оборони України:

- головним розпорядником коштів є міністр оборони України;

- розпорядниками коштів другого ступеня є командувачі оперативними командуваннями і видами Збройних сил України;

- розпорядниками коштів третього ступеня є командири (начальники) військових частин, установ та організацій;

Особові рахунки відкриваються головному розпоряднику та розпорядникам коштів другого рівня. (На цих рахунках відображаються кошти, надані для використання на утримання своєї установи, на централізовані заходи і для перерахування відповідним установам).

Реєстраційні рахунки відкриваються розпорядникам коштів усіх ступенів для обліку витрат, передбачених їхніми кошторисами.

Кошти на здійснення видатків Міністерства оборони України перераховуються Головним управлінням Держказначейства на рахунки обласних управлінь Держказначейства. Розподіл коштів на обласному рівні здійснює розпорядник другого ступеня.

Фінансування органів і установ, які забезпечують національну оборону, проводиться на підставі кошторисів.

Крім бюджетних, у зазначених установах можуть бути позабюджетні кошти (спеціальні), але обсяг їх незначний.

Найбільшими статтями видатків кошторису є заробітна плата військовослужбовців і вільнонайманих; видатки на утримання військовослужбовців (харчування, обмундирування, витрати на підтримання бойової підготовки); видатки на озброєння та військову техніку.

Заробітна плата військовослужбовців залежить від посади і військового звання. Кількість посад військовослужбовців визначається кількістю військових підрозділів (взводів, рот, батальйонів).

2.Система органів влади та управління в Україні. Склад видатків

на управління, порядок їхнього планування та фінансування.

Однією з функцій держави є управління. В Україні за ни­нішніх умов створення демократичної правової держави з соціально орієнтованою економікою постало завдання сформувати фективну систему державного управління, оновити зміст діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Виконанню цього завдання має сприяти здійснення адміністративної реформи, яка дасть змогу державі виконувати свої функції з управління економікою.

До системи органів державної влади в Україні входять: законодавча, виконавча та судова влада. Видатки на державне управління включають витрати:

- на функціонування законодавчої влади (апарату ВРУ, апарату ВР АРК, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати );

- на функціонування виконавчої влади (апарату КМУ, апарату Ради міністрів АРК та її місцевих органів, апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

- на утримання Президента України та його апарату;

- на утримання фінансових та фіскальних органів (ДПС, ДКРС, Державної митної служби, ДКУ);

- на загальне планування і статистичні служби;

- інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення національної валюти, бланків цінних паперів, орденів, медалей, паспортизація населення, видатки на запровадження нового податкового і бюджетного законодавства).

До складу видатків на судову владу належать видатки на утримання: Конституційного та Верховного суду України, обласних, районних, міських судів, Вищого арбітражного суду, арбітражних та військових судів.

На утримання органів влади й управління спрямовуються кошти бюджетів усіх рівнів. З державного бюджету фінансуються видатки на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади, утримання Президента та його апарату, фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. З республіканського бюджету АРК утримуються органи влади АРК. З обласних, районних і місцевих бюджетів здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів. Разом з кошторисом затверджується штатний розпис, у якому вказується кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади і місячний фонд оплати праці у розрахунку на одну посаду.

Кошториси центральних органів виконавчої влади затверджуються Міністерством фінансів. Кошториси і штатні розписи органів виконавчої влади, підпорядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств.

Працівники органів державного управління мають статус державних службовців, оплата їхньої праці здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу України» від 16.12.93р.

Зарплата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Для встановлення посадового окладу спочатку потрібно визначити групу, до якої належить область або місто залежно від чисельності населення (згідно з додатком затвердженим Постановою від 10.06.92р. № 320 «Про віднесення областей та міст до груп за оплатою праці»).

Ранги державним службовцям встановлюються залежно від того, до якої категорії віднесена посада.

перша категорія- посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;
друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Cевастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, інші прирівняні до них посади;
четверта категорія - посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
п'ята категорія- посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, заступників голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;
сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

(І категорія- 1,2,3 ранг; ІІ кат.-3,4,5 ранг; ІІІ кат.-5,6,7 рант і т.д.).Всього є 15 рангів.

Розміри доплат за ранги встановлюються згідно з додатком № 43, передбаченим постановою КМУ від 13.12.99р. № 2283.

Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України.

Ранги, які відповідають посадам другої категорії, присвоюються Кабінетом Міністрів України.

Ранги, які відповідають посадам третьої—сьомої категорій, присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець.

Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на посаді, яку обіймає, два роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад.

Позбавлення рангу – лише за вироком суду.

Посадові оклади установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов’язків.

Аналогічно державним службовцям встановлюється надбавка за вислугу років на державній службі. Ця надбавка встановлюється у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг:

понад 3 роки- 10%;

понад 5 років- 15%;

понад 10 років- 20%;

понад 15 років- 25%;

понад 20 років- 30%;

понад 25 років- 40%;

Ще є стимулюючі та компенсаційні доплати:

- за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи- доплата у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг;

- за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників (у разі хвороби, відпустки без збереження зарплати тощо)- до 50% посадового окладу з використанням на цю мету до 50% посадового окладу відсутнього працівника;

- за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників- жінок, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, а також осіб, які перебувають у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною,- до 30% посадового окладу з використанням на цю мету економії зарплати;

- надбавка за звання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської- 10%, однієї східної, угро-фінської або африканської- 15%, двох і більше мов- 25% посадового окладу;

- доплата за науковий ступінь кандидата (15%) або доктора наук (20%);

- надбавка за почесне звання “Заслужений” -15%.

Доплата за науковий ступінь та надбавка за почесне звання виплачується працівникам, якщо їх діяльність збігається за профілем з науковим ступенем або почесним званням.

Читайте також:

1. VІ. Практична діяльність учнів.
2. Адвокатська діяльність
3. Акти законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності
4. Актове діловодство. Діяльність судів. Ведення актових книг
5. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
6. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
7. Антимонопольна діяльність держави
8. Антимонопольна діяльність держави
9. Антимонопольна діяльність держави.
10. Арбітраж у сфері інтелектуальної власності за законодавством України.
11. Аудит у сфері праці
12. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.

Переглядів: 491