• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Право на утворення закладів культури

1. Юридичні та фізичні особи мають право створювати заклади
культури з метою провадження діяльності у сфері культури
самостійно або з використанням будь-яких форм посередництва у цій
сфері у визначеному законодавством порядку.

2. Заклади культури можуть створюватися:
центральними органами виконавчої влади;
органами влади Автономної Республіки Крим;
місцевими органами виконавчої влади;
органами місцевого самоврядування;
творчими спілками, громадськими організаціями, іншими
об'єднаннями громадян;
юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними.

3. В Україні гарантується можливість утворення різних за
формою власності та видами діяльності у сфері культури закладів
культури - театрів, концертних організацій, філармоній, культурних
центрів, продюсерських агентств, професійних мистецьких
колективів, кіностудій, кіно-, відеопрокатних закладів,
видавництв, музеїв, архівів, заповідників, художніх галерей
(виставок), бібліотек, клубних закладів, навчальних закладів
культури і мистецтва, початкових спеціалізованих мистецьких
навчальних закладів (шкіл естетичного виховання) та студій,
кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, архітектурних,
дизайнерських, рекламних, реставраційних центрів і майстерень
тощо.

4. Законодавчими актами можуть визначатися особливості
утворення окремих закладів культури.

До основних видів діяльності у сфері культури належать:

¢ створення, виконання, тиражування, розповсюдження,
демонстрування (публічний показ і публічне сповіщення) та
популяризація творів літератури і мистецтва;

¢ створення, збереження, охорона, використання та популяризація
національного культурного надбання;

¢ проведення наукових досліджень у сфері культури, літературна
і художня критика, кінокритика;

¢ організація відпочинку і дозвілля громадян.

Суб'єктами діяльності у сфері культури є:

¢ держава в особі уповноважених органів виконавчої влади;
територіальні громади в особі органів місцевого
самоврядування;

¢ професійні творчі працівники;

¢ наукові працівники, зокрема, музейних, бібліотечних закладів,
історико-культурних заповідників, архівних установ;

¢ педагогічні працівники закладів освіти сфери культури;

¢ митці, які працюють на засадах мистецького аматорства;

¢ працівники культури;

¢ заклади культури, а також підприємства, установи та
організації всіх форм власності, статути (положення) яких
передбачають провадження діяльності у сфері культури;

¢ окремі громадяни, об'єднання громадян, які провадять
діяльність у сфері культури.

Призначення та функціонування базової мережі
закладів культури

1. Базова мережа закладів культури формується з метою:
забезпечення розвитку сфери культури, всіх жанрів і видів
мистецтва, а також цілісності національної культури;
дотримання прав громадян України у сфері культури,
забезпечення доступності національного культурного надбання,
культурних благ та мистецької творчості шляхом дотримання
державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами
культури.

2. Базова мережа закладів культури формується органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України. Існуючі заклади культури
та заклади освіти сфери культури автоматично включаються до
базової мережі.

3. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
під час формування та забезпечення функціонування базової мережі
закладів культури керуються державними соціальними нормативами у
сфері обслуговування закладами культури, передбаченими Законом
України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні
гарантії" ( 2017-14 ). Виключення закладів культури з базової
мережі можливе лише за погодженням з Міністерством культури і
туризму України.

Рівні базової мережі закладів культури:

1. До базової мережі закладів культури загальнодержавного
рівня належать державні, у тому числі національні (бібліотеки,
музеї, архіви, галереї, заповідники, цирки, театри, філармонії,
музичні колективи і ансамблі, культурно-інформаційні та
культурно-просвітницькі центри, навчальні заклади культури і
мистецтва, кіностудії, художні галереї, виставки національного
(загальнодержавного) значення тощо), заклади культури.

2. До базової мережі закладів культури місцевого рівня
належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї,
заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні
організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні
підприємства, об'єднання, палаци і будинки культури, інші клубні
заклади, заклади освіти сфери культури, початкові спеціалізовані
мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання та
студії), парки культури та відпочинку тощо).

Переліки закладів культури базової мережі:

¢ На підставі державних соціальних нормативів забезпечення
населення закладами культури і культурними послугами спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері культури
затверджує перелік закладів культури базової мережі
загальнодержавного рівня.

¢ Місцеві органи виконавчої влади та
органи місцевого самоврядування затверджують переліки закладів
культури базової мережі місцевого рівня.

Національні та академічні заклади культури:

¢ Статус національного закладу (установи) України може бути
надано декільком закладам (установам) культури залежно від їх
кількості у відповідній групі (театри, філармонії, бібліотеки,
музеї, галереї, заповідники, цирки, музичні колективи і ансамблі,
кіностудії).

¢ Порядок надання закладу культури статусу національного та
академічного визначається законодавством.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
3. III. ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО
4. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
5. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
6. V. Класифікація і внесення поправок
7. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
8. VI. УГОЛОВНОЕ ПРАВО И УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС
9. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
10. XII. Право на першочергове зарахування
11. XIX. ОСОБЕННОСТИ ПРАВОВОГО РЕЖИМА ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ
12. XX1. Забезпечення відкритості та прозорості при проведенні прийому до вищих навчальних закладів

Переглядів: 624