• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Твердість води

Твердість води — це властивість природної води, зумовлена вмістом у ній в основному розчинених солей кальцію та магнію. Вони надходять у води внаслідок розчинення й хімічного вивітрювання гірських порід, мінералів та солей, зокрема під час взаємодії розчиненого у воді діоксиду вуглецю з карбо­натними мінералами, що призводить до накопичення у воді розчинних гідро­карбонатів кальцію й магнію. Джерелом іонів кальцію та магнію є й мікробіальні процеси, які відбуваються в ґрунтах площі водозбору та в донних від­кладах, а також промислові стічні води.

Загальну твердість води поділяють на карбонатну, зумовлену вмістом гідрокарбонатів (карбонатів за рН > 8,3) кальцію й магнію, та некарбонатну, спричинену вмістом хлоридів і сульфатів кальцію й магнію.

Карбонатну твердість іще називають тимчасовою, оскільки під час кип'ятіння води вона усувається внаслідок розкладання гідрокарбонатів кальцію (магнію):

Са(НС0₃)₂ →СаС0₃ ↓+С0₂↑ +Н₂0.

Некарбонатну твердість називають постійною; вона дорівнює сумарному вмісту солей кальцію і магнію, що залишаються у воді після її кип'ятіння.

Твердість води виражають у мілімоль-еквівалентах на кубічний дециметр (ммоль-екв/дм³). Інколи використовують інші одиниці — німецькі, англійські або французькі градуси (табл. 4.1).

Табл. 4.1. Одиниці твердості води

Твердість вод коливається в широких межах — від одиниць до десятків ммоль-екв/дм³. Воду з твердістю менш як 4 ммоль-екв/дм³ вважають м'якою, від 4 до 8 — середньої твердості, від 8 до 12 — твердою, а понад 12 ммоль- екв/дм³ — дуже твердою. У поверхневих водах суходолу карбонатна твердість становить до 70 - 80 % загальної. Для природних вод характерне сезонне ко­ливання твердості, яка зазвичай досягає найбільших значень наприкінці зи­ми, а найменших — у період повені.

Загальну твердість води визначають комплексонометричним титруван­ням, індикатором слугує еріохром чорний Т.

Карбонатна (тимчасова) твердість, виражена в ммоль-екв/дм³, дорівнює лужності води, вираженій у ммоль-екв/дм³ (див. п.4.1).

Некарбонатна (постійна) твердість дорівнює різниці між загальною та карбонатною твердістю, її виражають у ммоль-екв/дм³.

Якщо в досліджуваній воді містяться значні кількості катіонів натрію і ка­лію, з якими зв'язана частина гідрокарбонатних і карбонатних іонів, то кар­бонатна (тимчасова) твердість, розрахована за лужністю, не відповідає спра­вжній. У такому разі визначають тільки загальну твердість води, не розділя­ючи її на карбонатну (тимчасову) і некарбонатну (постійну).

Читайте також:

1. Випробовування на твердість.
2. Випробування на твердість (статичне випробування)
3. Твердими рентгенівськими. Твердість рентгенівського випромінювання практично вимірюється кіловольтами, оскільки вона залежить від напруги.
4. Твердість
5. Твердість
6. Твердість
7. Твердість підшипників й їхній попередній натяг

Переглядів: 3207