100 см3 проби води наливають у колбу місткістю 250 см3, добавляють 10 крапель змішаного індикатору і з бюретки таку кількість розчину соляної кислоти концентрацією 0,05 моль-екв/дм3, щоб проба забарвилася в малиновий колір. Потім добавляють ще 1-2 см3 розчину соляної кислоти і видаляють діоксид вуглецю продуванням крізь пробу води повітря, вільного від С02. Не припиняючи продування повітрям, пробу титрують розчином бури до появи стійкого зеленого забарвлення.
((V1·C1- V2·C2)·1000)/V=Х моль-екв НСО3-/дм3;
((V1·C1- V2·C2)·1000·61,02)/V =Y мг НСО3-/дм3
де V1 — об'єм розчину соляної кислоти, добавлений до проби води, см3; С1 — концентрація розчину соляної кислоти, добавленої до проби води, моль- екв/дм3; V2 — об'єм стандартного розчину бури, витрачений на титрування залишку соляної кислоти, см3; С2 — концентрація стандартного розчину бури, витраченого на титрування залишку соляної кислоти, моль-екв/дм3; V — об'єм проби води, см3; 61,02 — молярна маса еквівалента гідрокарбонат-іонів.
Обчислення за балансом еквівалентів головних іонів
Сольового складу
Гідрокарбонати, хлориди та сульфати натрію, калію, магнію і кальцію, які є сольовими компонентами природних вод, практично повністю дисоційовані. Тому сума еквівалентів аніонів має дорівнювати сумі еквівалентів катіонів. При цьому враховують лише ті іони, концентрація яких перевищує 0,01 ммоль-екв/дм3. Якщо концентрацію таких іонів установлено відповідними методами аналізу для всіх сольових компонентів, окрім натрію та калію, то за різницею суми ммоль-екв/дм3 усіх аніонів та катіонів Са2+ і Мg2+ можна розрахувати суму ммоль-екв/дм3 Nа+ і К+.
Результати обчислень є наближеними, оскільки частина аніонів й особливо катіонів залежно від рН та Еh води може бути зв'язана в інші розчинні сполуки.