• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інноваційні процеси, їх види та особливості

Інноваційна діяльність підприємства пе­редбачає як безпосередньо інноваційні процеси, так і широке коло робіт з опанування наукомістких та ресурсозбережувальних техно­логій, а також ефективне використання ліцензій, винаходів, ноу-хау, розповсюдження та тиражування нових виробів, технологій, методів організації виробництва та управління. Системні знання з ін­новаційної політики, що визначаються їх принциповим змістом, нап­рямами використання та розповсюдження, знаходять своє практичне впровадження через тлумачення таких понять, як новації, інновацій­ні процеси та нововведення.

Новація (новизна) – нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної діяльності, ре­алізації ідеї, винаходу, методу, що змінює середовище.

Інноваційний процес – сукупність прогресивних, якісно нових змін, що відбуваються у часі та просторі.

Нововведення – новація, впроваджена у виробництво, побут, інші сфери діяльності.

Усі ці поняття мають певний життєвий цикл (період від ідеї до мо­рального (фізичного) старіння (зносу) інформаційного продукту або послуги. Так, багато новацій, не дочекавшись впровадження, втратили свою новизну і комерційну привабливість, якісно-кількісні виміри, соціально-економічний ефект. Інновація – це не просто нововведен­ня, а нова функція виробництва. Вона означає вже іншу якість засобів виробництва. Інновація є нововведенням, однак не кожне нововве­дення є інновацією. Основою інноваційного процесу є процес створення і освоєння продукту (технології) – науково-інноваційний процес. Він містить ту чи іншу сукупність стадій: фундаментальні та прикладні дослід­ження; дослідницько-конструкторські, проектні напрацювання, випробування та промислове освоєння новації. Ці види робіт можуть бути віднесе­ні до циклу створення інновації. Однак усі вони мають бути спрямовані на результат, придатний до практичного використання задля одержання прибутку. Тільки за таких умов вони можуть бути віднесені до інно­ваційної діяльності. Всі вони потребують певних джерел фінансуван­ня, оскільки є "збитковими" – знаходяться нижче лінії беззбитковос­ті. Тому при побудові інноваційної стратегії розвитку підприємства для робіт на стадії створення інновації повинні передбачатися певні економічні стимули.

Крім науково-інноваційних процесів, до інноваційної діяльності належить також діяльність з реалізації інновації. Роботи, що належать до цього циклу, є переважно прибутковими (серійне вироб­ництво та його вдосконалення, а також освоєння новацій у спожива­чів через широку рекламну діяльність, застосування різних каналів збуту тощо).

Для успішної реалізації інновацій підприємству необхідно врахо­вувати багато чинників:

· орієнтацію на ринок;

· відповідність інновації меті виробничої діяльності;

· наявність на підприємстві джерела творчих ідей або сприйнят­ливість до нововведень;

· ефективне управління технічними проектами і контроль;

· індивідуальну та колективну відповідальність за результати ін­новаційної діяльності тощо.

Особливості інноваційної діяльності визначаються умовами під­приємницького середовища. У конкурентному середовищі підпри­ємства намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелек­туальної ренти, оскільки з тиражуванням новації попит на неї змен­шується. Крім того, вони зацікавлені у створенні продукції, що суттє­во перевищує за своїми споживчими властивостями існуючі аналоги і може стати базовою для подальшої модифікації.

Оскільки на фазі розроблення інновацій підприємство пере­живає певні фінансові труднощі, необхідно створити дієву систему стимулювання інноваційної діяльності відповідно до наступної класифікації ін­новацій:

· за типом, сферою застосування інновації бувають технічними та технологічними, організаційними та економічними, суспільними (позавиробничими);

· за ступенем новизни інновації поділяються на радикальні (впровадження відкриттів, винаходів, патентів) та ординарні (ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції);

· за масштабом новизни інновації бувають новими у світовому масштабі (відкриття, патенти, винаходи), новими у країні, новими у галузі та новими для підприємства;

· за частотою застосування інновації поділяються на разові та дифузійні (ті, що повторюються);

· за видом ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації бувають науково-технічними, соціальними, екологічними, економічними та інтегральними.

Тема 9

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
6. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
9. Аграрна сфера виробництва та її особливості
10. Аграрне виробництво і його особливості
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Анатомічні особливості вегетативної нервової системи.

Переглядів: 1393