Інноваційні процеси, їх види та особливості

Інноваційна діяльність підприємства передбачає як безпосередньо інноваційні процеси, так і широке коло робіт з опанування наукомістких та ресурсозбережувальних технологій, а також ефективне використання ліцензій, винаходів, ноу-хау, розповсюдження та тиражування нових виробів, технологій, методів організації виробництва та управління. Системні знання з інноваційної політики, що визначаються їх принциповим змістом, напрямами використання та розповсюдження, знаходять своє практичне впровадження через тлумачення таких понять, як новації, інноваційні процеси та нововведення.

Новація (новизна) – нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної діяльності, реалізації ідеї, винаходу, методу, що змінює середовище.

Інноваційний процес – сукупність прогресивних, якісно нових змін, що відбуваються у часі та просторі.

Нововведення – новація, впроваджена у виробництво, побут, інші сфери діяльності.

Усі ці поняття мають певний життєвий цикл (період від ідеї до морального (фізичного) старіння (зносу) інформаційного продукту або послуги. Так, багато новацій, не дочекавшись впровадження, втратили свою новизну і комерційну привабливість, якісно-кількісні виміри, соціально-економічний ефект. Інновація – це не просто нововведення, а нова функція виробництва. Вона означає вже іншу якість засобів виробництва. Інновація є нововведенням, однак не кожне нововведення є інновацією. Основою інноваційного процесу є процес створення і освоєння продукту (технології) – науково-інноваційний процес. Він містить ту чи іншу сукупність стадій: фундаментальні та прикладні дослідження; дослідницько-конструкторські, проектні напрацювання, випробування та промислове освоєння новації. Ці види робіт можуть бути віднесені до циклу створення інновації. Однак усі вони мають бути спрямовані на результат, придатний до практичного використання задля одержання прибутку. Тільки за таких умов вони можуть бути віднесені до інноваційної діяльності. Всі вони потребують певних джерел фінансування, оскільки є "збитковими" – знаходяться нижче лінії беззбитковості. Тому при побудові інноваційної стратегії розвитку підприємства для робіт на стадії створення інновації повинні передбачатися певні економічні стимули.

Крім науково-інноваційних процесів, до інноваційної діяльності належить також діяльність з реалізації інновації. Роботи, що належать до цього циклу, є переважно прибутковими (серійне виробництво та його вдосконалення, а також освоєння новацій у споживачів через широку рекламну діяльність, застосування різних каналів збуту тощо).

Для успішної реалізації інновацій підприємству необхідно враховувати багато чинників:

· орієнтацію на ринок;

· відповідність інновації меті виробничої діяльності;

· наявність на підприємстві джерела творчих ідей або сприйнятливість до нововведень;

· ефективне управління технічними проектами і контроль;

· індивідуальну та колективну відповідальність за результати інноваційної діяльності тощо.

Особливості інноваційної діяльності визначаються умовами підприємницького середовища. У конкурентному середовищі підприємства намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелектуальної ренти, оскільки з тиражуванням новації попит на неї зменшується. Крім того, вони зацікавлені у створенні продукції, що суттєво перевищує за своїми споживчими властивостями існуючі аналоги і може стати базовою для подальшої модифікації.

Оскільки на фазі розроблення інновацій підприємство переживає певні фінансові труднощі, необхідно створити дієву систему стимулювання інноваційної діяльності відповідно до наступної класифікації інновацій:

· за типом, сферою застосування інновації бувають технічними та технологічними, організаційними та економічними, суспільними (позавиробничими);

· за ступенем новизни інновації поділяються на радикальні (впровадження відкриттів, винаходів, патентів) та ординарні (ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції);

· за масштабом новизни інновації бувають новими у світовому масштабі (відкриття, патенти, винаходи), новими у країні, новими у галузі та новими для підприємства;

· за частотою застосування інновації поділяються на разові та дифузійні (ті, що повторюються);

· за видом ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації бувають науково-технічними, соціальними, екологічними, економічними та інтегральними.

Тема 9

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінювання економічної ефективності інвестицій	\|	МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.