Штучне дихання

Засоби оживлення організму при клінічній смерті

Штучне дихання проводиться в тих випадках, коли потерпілий не дихає або дихає дуже погано (рідке, судомне немов би зі схлипуванням), а також коли дихання постійно погіршується незалежно від того, чим це викликане: поразкою електричним струмом, отруєнням, утопленням тощо.

Найбільш ефективним засобом штучного дихання є „з роту в рот" або „з роту в ніс", бо при цьому забезпечується надходження достатнього об’єму повітря в легені потерпілого. Вдування повітря можна здійснювати через марлю, хустку, спеціальне пристосування - „повітровід".

Цей засіб штучного дихання дозволяє легко контролювати надходження повітря в легені потерпілого по розширенню грудної клітини після вдування i наступному спаданню її в результаті насильного видиху.

Для проведення штучного дихання потерпілого необхідно:

- покласти на спину;

- розстебнути стискаючий дихання одяг;

- розкрити рот потерпілому та звільнити його від сторонніх предметів та слини.

Якщо рот потерпілого щільно стиснутий, то необхідно розкрити його шляхом висування нижньої щелепи для чого чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню щелепу ззаду за кути і, упираючись великими пальцями в її край нижче кутів роту, відтягують i висовують щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли попереду верхніх.

Якщо таким чином відкрити рот не вдається, то потрібно у кут рота між задніми корінними зубами, обережно щоб не зламати зуби, вставити дощечку (металеву пластину, ложку тощо) та з її допомогою розкрити щелепи.

Якщо у потерпілого язик запав назад та перекрив дихальні шляхи, для цього потрібно закинути голову потерпілого назад, підклавши під голову свою руку, а іншою рукою легко натиснути на його лоб. При цьому корінь язика піднімається і звільнює вхід в гортань, а рот потерпілого відкривається.

Зробити глибокий вдих відкритим ротом, повністю щільно охопити губами відкритий рот потерпілого i зробити енергійний видих, водночас закрити ніс щокою або пальцями руки, яка знаходиться на лобі.

При цьому обов'язково треба спостерігати за грудною кліткою потерпілого, що піднімається. Як тільки грудна клітка піднялась, нагнітання повітря зупиняють, відбувається пасивний видих у потерпілого.

Якщо у потерпілого добре визначається пульс i необхідне тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен складати 5 з 12 дихальних циклів на хвилину.

Окрім розширення грудної клітини добрим показником ефективності штучного дихання може слугувати рожевіння шкіряних покривів i слизових, а також вихід хворого із несвідомого стану i появи у нього самостійного дихання.

При проведенні штучного дихання, той хто надає допомогу повинен стежити за тим, щоб повітря не влучало у шлунок потерпілого. При попаданні повітря у шлунок, про що свідчить здуття живота „під ложечкою", обережно натиснути долонею на живіт.

Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого достатньо глибокого і ритмічного дихання.

У випадку відсутності не тільки дихання, але й пульсу на сонній артерії роблять поряд два штучних вдихи i приступають до зовнішнього масажу серця.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перша допомога потерпілому від електричного струму	\|	Зовнішній масаж серця

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.