• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зміни лабораторних тестів під впливом фармакологічних засобів

План

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Лекція № 4

1. Загальні принципи та особливості біохімічних досліджень. Види біоматеріалу та його використання (Самостійно).

2. Фактори, що стосуються підготовки обстежуваної особи.

3. Зміни лабораторних тестів під впливом фармакологічних засобів.

4. Фактори, що стосуються забору крові.

5. Фактори, що стосуються зберігання біологічного матеріалу.

2. Фактори, що стосуються підготовки обстежуваної особи

На лабораторні показники впливають ендо- та екзогенні фактори. До ендогенних, або фізіологічних, факторів слід віднести гено- і фенотип, стать, вік. Так, статеві відмінності і відмінності в м'язовій масі відображаються на рівні креатину, креатиніну, еритроцитів, гемоглобіну, заліза, міді, гормонів – естрогенів, кортизону, кортикостерону. Для цих та ряду інших лабораторних тестів існують нормальні рівні як для чоловіків, так і для жінок. Залежно від віку за характером лабораторних показників людей поділяють на 4 групи: новонароджені, діти, дорослі, і люди похилого віку. Крім того, виділяють ще й підгрупи. З віком у сироватці крові збільшується вміст показників ліпідного обміну і в першу чергу холестерину, знижується концентрація альбуміну. Багато які біологічні показники зазнають змін у період статевого дозрівання і клімаксу. Це зумовлено зміною гормонального фону в організмі.

Усі біохімічні процеси в організмі протікають ритмічно, зазнають коливальних змін, які відображають вплив зовнішніх факторів: зміни часу доби, місячних місяців, пори року, сонячної активності, зміни місця проживання, харчування тощо. Ритмічність біологічних процентів відбивається на показниках білкового, ліпідного, вуглеводного, мінерального обмінів, гормонів. Значні добові діапазони коливань мають концентрації гормонів, білірубіну, холестерину, заліза тощо. Значних добових коливань зазнає екскреція речовин з сечею. Важко враховувати добову ритмічність, але пам'ятати про неї слід, особливо при співставленні даних, отриманих у різний час доби.

До екзогенних, або факторів навколишнього середовища, що впливають на біохімічні показники, слід віднести харчування, умови життя, токсичні і фармакологічні засоби. Вживання їжі, як і голодування, впливає на ліпідний, вуглеводний, білковий та мінеральний обміни. На гематологічні показники впливають як ендогенні, так і екзогенні фактори. Не залишаються вони без зміни під дією лікарських препаратів, лікувальних заходів. На показники “червоної” крові впливає переливання крові. Вони можуть бути недостовірними протягом 2-3 діб після переливання і не відображають істинного стану кісткового мозку. При трактуванні числа еритроцитів слід враховувати, що збільшення їх (еритроцитів) може виникнути за фізіологічних умов при посиленому потовиділенні, голодуванні, підйомах на значну висоту (внаслідок збільшення їх продукції).

На число лейкоцитів у дорослих людей впливають вживання їжі, багатої на білки, м'язова робота (міогенний лейкоцитоз), гарячі і холодні ванни, сильні емоції. В основі їх лежить не перерозподілений лейкоцитоз, а накопичення хімічних продуктів – молочної кислоти. Лейкопенія може бути у зовсім здорових людей періодично або постійно і нерідко має спадковий характер. Лейкопенія може розвиватися при сонячній радіації, під час глибокого сну тощо. На показники лейкоцитарної формули впливають також м'язові навантаження, ванни, сильні емоції, які змінюють формулу до появи молодих форм.

Тромбоцитоз за фізіологічних умов може виникнути при збудженні симпатичної нервової системи після фізичних вправ (''тренінг-тромбоцитоз'' спортсменів). Прискорюють ШОЕ ванни, душі, масажі, сонячна терапія, багата на білки їжа, різка зміна харчового раціону (суха їжа, голодування). При голодуванні спостерігається лейкопенія і збільшення числа еритроцитів. Хімічні речовини, алкоголь, тютюн, наркотики, седативні та контрацептивні засоби, тощо змінюють багато лабораторних показників.

В середньому у світі застосовується понад 5 тис. лікарських препаратів. Більшість сучасних лікарських засобів високоактивні, різнобічно впливають на організм, можуть спотворити суть лабораторної інформації та зумовити помилкову діагностику. Тому однією з поширених помилок є ігнорування впливу фармакологічних препаратів. Проявдії ліків залежить від віку, статі, характеру харчування, особливостей патологічного процесу, вживання алкоголю, куріння, генетичних особливостей рецепторного апарату і ферментних систем організму тощо.

Залежно від виду фармакологічного препарату, дози та способу його застосування ліки можуть впливати на лабораторні показники різними шляхами:

1) змінювати інтенсивність патологічного процесу і тим самим впливати на біологічні параметри, що відбивають цей патологічний процес;

2) чинити побічну дію на діяльність різних органів та систем;

3) викликати загальний токсичний ефект при передозуванні препарату,

4) інтерферувати з речовиною, яку визначають, в процесі виконання лабораторного аналізу.

Перші три механізми впливу відносять до явищ клінічної (фармакологічної) інтерференції, четвертий – до хімічної, або технічної, інтерференції поза організмом.

Зміна інтенсивності процесу захворювання при дії фармакологічних препаратів відбивається на лабораторних показниках і дає певну інформацію про характер та ефективність лікарської терапії, є контролем при лікуванні.

Препарат може викликати зміну механізму регуляції біохімічних процесів в організмі, зміну білкової структури ферментів та їх активності. Препарат може викликати патологічний процес. Особливо чутливі до лікарських засобів гормони, ферменти, зсідальна і фібринолітична системи, вміст глюкози, біогенних амінів, сечової кислоти тощо. Кортикостероїдні гормони занижують показники порушеної клітинної проникності: амінотрансфераз, альдолаз, лужної фосфатази, холінестераз.

Оцінюючи зсуви лабораторних тестів при лікуванні гормонами, слід враховувати механізм їх дії. Наприклад, адренокортикотропін непрямим шляхом, через гормони кори надниркових залоз, впливає на вуглеводний, білковий, водно-мінеральній обміни, викликаючи зміни багатьох показників цих обмінів.

Активність амінотрансфераз у сироватці крові підвищується при вживанні наркотиків, саліцилатів, аміназу та інших речовин, здатних пригнічувати функцію гепатоцитів. Підвищують активність деяких ферментів пероральні контрацептиви. Холінестеразна активність знижується після вживання морфіну, кодеїну, кофеїну, антигістамінних, антималярійних препаратів, вітамінів В₁ і К, новокаїну, аміназину, прозерину, езерину, м'язових релаксантів тощо.

Практично всі основні групи лікарських препаратів впливають на гемокоагуляційну і фібринолітичну активність крові. Ступінь впливу різний – від мінімального до різко виявленого, який іноді створює загрозу геморагічних чи тромбоемболічних станів. Так, чітку гіперкоагуляційну дію мають препарати барбітурового ряду та деякі наркотичні засоби (гексенал, нітроген (II) оксид, дроперидол і фентаніл). Анальгезуючі засоби протизапальної дії (саліцилати, бутадіон) здатні значно знижувати коагуляційну активність. Саліцилати і бутадіон можуть підсилювати ефект антикоагулянтів непрямої дії аж до виникнення геморагій. Механізм цієї взаємодії складний. Одним з його компонентів є витіснення препаратами коагулянту з цього комплексу з білком, в результаті чого збільшується концентрація вільної фракції антикоагулянту і, отже, посилюється дія на систему гемокоагуляції. Ліпотропні речовини екзогенного (місклерон) і ендогенного (ліпоєва кислота, ліпокаїн) походження не тільки нормалізують ліпідний обмін, а й здатні гальмувати зсідальну і посилювати фібринолітичну активність. АКТГ, стероїдні гормони (кортизон, преднізолон) стимулюють коагуляційні властивості крові і знижують її літичну здатність.

Деякі лікарські речовини викликають фазові зміни; при застосуванні нітрогліцерину після короткочасної гіперкоагуляційної фази настає гіпокоагуляція. Для стрептоміцину характерна зворотна послідовність фаз. Такі самі властивості мають похідні пурину - кофеїн, діафілін, теобромін. Виражена гемокоагуляційна і фібринолітична активність тетраолеїну, протитуберкульозних препаратів І ряду, препаратів ізонікотинової кислоти (тубазид, салюзид, метазид), ПАСК та фурагіну калію. В літературі можна зустріти дуже суперечливі дані про вплив лікарських засобів на зсідальну систему.

Концентрація глюкози у крові збільшується при тривалому вживанні діуретиків. Діапазон підйому складає від 0,55 до 3,5 мМоль/л (10-70 мг%).

Вміст білірубіну в сироватці крові підвищують тубазид (ізоніазид), метилдофа, сульфаніламіди.

Загальний токсичний ефект лікарських препаратів позначається на ЦНС, печінці, нирках, кровотворних органах

Ізоніазид в організмі трансформується в ізонікотинову кислоту з вивільненням NH₃, особливо токсичного для мозку і печінки.

Проблема впливу лікарських речовин на печінку дуже важлива, тому що більшість препаратів катаболізується в ендоплазматичній сітці печінкових клітин ферментами, в результаті чого утворюються метаболіти, найзручніші для виведення з організму. В наш час понад 200 лікарських препаратів вважають активаторами печінкових ферментів, а багато діють як інгібітори. Реакція печінки на ліки може бути змінена попередніми захворюваннями, фізіологічними факторами (вік, стать, вагітність), станом харчування, алкоголем, вживанням інших ліків. Якщо печінкові ферменти не здатні діяти на екзогенні речовини, то пошкоджуються мітохондрії гепатоцитів. Пошкодження печінки може виявлятися холестазом, який звичайно є оборотним. Ліки (похідні сульфосечовини, контрацептивні стероїди), що провокують появу холестазу в нормі, обов'язково викликають його при первинному біліарному цирозі печінки.

Іноді після приймання ліків у печінці може виникнути процес, який за своїми морфологічними проявами не відрізняється від вірусного гепатиту. Тяжкі ураження з зонами центрального гепатоцелюлярного некрозу виникають після вживання ліків – істинних гепатотоксинів (бутозолідин, іпроніазид, фенотіазини, лібріум тощо).

Препарати, які конкурують з білірубіном в екскреції через біліпідний тракт (рентгеноконтрастні речовини, новобіоцин) можуть бути причиною появи гіпербілірубінемії без зміни інших печінкових тестів.

Фармакологічні засоби можуть бути причиною нефропатій.

Однією з причин лікарських нефропатій є наявність у тканині нирок активних ферментних систем, здатних активувати метаболізм лікарських речовин.

До лікарських препаратів, що метаболізують у нирках, належать вітамін D, сульфаніламіди, метоксифлуран, антибіотики та ін. Сконцентровані в результаті секреції у проксимальних канальцях, лікарські препарати або їх метаболіти в ряді випадків викликають токсичне ушкодження канальцевого епітелію. Мікроскопічно при цьому виявляються різні зміни – від значного набряку до некрозу канальцевого епітелію. Нефротоксичність мають фенацетин, канаміцин, мономіцин та інші препарати.

Протипухлинні засоби, радіотерапія, тіазиди часто порушують пуриновий обмін, в результаті чого утворюються і виділяються кристали сечової кислоти, ксантину, гіпоксантину. Сприяють утворенню солей сульфаніламіди, меркаптопурин, метотрексат. Ниркові камені, що містять кальцій, з'являються при тривалому вживанні вітаміну D, анальгетиків, стероїдів, ацетазоламіду, метоксифлурану тощо.

Різні зміни крові виникають у 87% хворих в результаті фармакопатології. Частою причиною лейкопеній та тромбоцитопеній є застосування сульфаніламідів, пеніцилінів, цефалоспоринів, лінкоміцину тощо. Значна кількість препаратів може викликати апластичну анемію і панцитопенію. Анальгетики, нітрофурантоїни, ПАСК, ізоніазид, хінідин та ряд інших змінюють осмотичну резистентність еритроцитів, знижують рівень гемоглобіну і гематокрітне число. Деякі антибіотики викликають еозинофілію. Тромбоцитопенія може розвиватися після парентерального введення гістаміну та інших препаратів (так звана перерозподільна тромбоцитопенія).

Зміни ШОЕ в бік прискорення спостерігаються після приймання натрій гідрокарбонату, препаратів сірки, специфічної і неспецифічної подразнюючої терапії, вакцинотерапії, переливання крові. Уповільнюється ШОЕ при вживанні саліцилатів, препаратів кальцію, ртутних діуретиків, хініну, снодійних.

Лейкоцитоз виникає при введенні гормонів адреналіну, АКТГ, кортикостероїдів, які чинять мієлотропну дію на кістковий мозок, що виявляється в прискореному визріванні клітин кісткового мозку.

Вираженість фармакологічної (клітинної) інтерференції залежить від тривалості прийому лікарських препаратів, їх дози, індивідуальних особливостей організму, віку тощо.

Фармакологічні засоби, що не впливають на лабораторні показники при застосуванні у звичайних дозах, можуть змінювати їх при передозуванні або в порядку кумуляції.

Хімічна інтерференція виявляється у фізичних і хімічних впливах.

Фізичний вплив виявляється при колориметричному, спектрофотометричному визначенні лабораторних показників, коли оптична густина досліджуваного розчину підсилюється забарвленням препарату або коли лікарська речовина флуоресціює.

Рибофлавін- і каротин підвищують показники при визначенні концентрації білірубіну.

Приймання саліцилатів, антибіотиків тетрациклінового ряду, хінідину, допегіту, резерпіну, вітамінів групи В, які мають здатність до флуоресценції, призводить до різкого завищення результатів визначення в сечі і крові вітамінів, кортекостероїдів, катехоламінів, порфіринів, жовчних кислот, амінокислот, яке проводять флуорометрич­ним методом.

Часто перешкоди, викликані фармакологічним препаратом, призводять до того, що проведення аналізу стає неможливим. Наприклад, внутрішньовенне введення синього Еванса виключає визначення всіх компонентів титрометричним, колориметричним і спектрофотометричним методами.

Хімічна інтерференція при дослідженні певних речовин призведе до помилкових результатів: несправжнього підвищення концентрації, несправжнього пониження або несправжнього нормального значення тесту. Ці перешкоди виникають внаслідок взаємодії лікарських речовин з реактивами, які застосовують для визначення тієї чи іншої речовини в біологічному матеріалі. Якщо в лікарській речовині містяться такі самі хімічні групи, як у досліджуваній речовині, то результат аналізу буде завищеним або якісна проба буде несправжньо позитивною. Застосування рентгеноконтрастних речовин, що містять йод, призводить не лише до значного завищення результатів визначення білокзв'язаного йоду у крові, а й викликає несправжню гіперхлоремію в результаті взаємодії йоду з титрованими розчинами нітратів срібла і ртуті. Вплив рентгеноконтрастних сполук при визначенні функції щитоподібної залози зберігається тривалий час, до кількох років.

Результати виявлення глюкози в сечі можуть бути несправжньо позитивними після вживання саліцилатів, ПАСК, кофеїну, антибіотиків, вітаміну С, хлоралгідрату. Вказані лікарські засоби здатні завищувати результати визначення глюкози у крові методом Хагедорона-Йєнсена. Причини перешкод – наявність відновних груп у складі їх молекул, здатних разом з глюкозою реагувати з калій гексаціанофератом (ІІІ), реактивами-окиснювачами (купрум-іонами). Завищений вміст глюкози у крові і несправжньо позитивну реакцію на глюкозу в сечі дає парантеральне введення декстранів поліглюкіну і реополіглюкіну при визначені глюкози колориметричними методами. Вітамін С (С₆Н₈О₆) здатний створювати перешкоди при визначенні глюкози у крові специфічним орто-толуїдиновимметодом. Завищені результати (приблизно 0,55 мМоль/л) викликані подібністю в будові альдогексоз (- глюкоза, галактоза, маноза) і аскорбінової кислоти.

Застосування аскорбінової кислоти призводить до підвищення вмісту сечової кислоти (реактиву Фоліна).

Пероральні антидіабетичні засоби викликають несправжньо позитивну реакцію при виявлені білка в сечі пробами, що грунтуються на кип'ятіння і з сульфосаліциловою кислотою.

Лікарські речовини, здатні реагувати з ферум (ІІІ) хлоридом (аспірин, саліццилати, стрептоміцин, теобромін, йодити, ПАСК), дають несправжній результат при виявлені в сечі ацетонових тіл пробою Герхарда та індикану – пробою Обермайєра.

Сульфаніламіди, ПАСК підсилюють забарвлення при визначенні аміаку і сечовини фенол-гіпохлоридним реактивом. Вживання у значних дозах речовин, що містять азот (пірамідон, кофеїн, теобромін, діафілін, глутамінова кислота, сульфаніламіди, фтивазид, ПАСК), може завищувати показники залишкового азоту.

Іноді на результати лабораторних досліджень діють не самі лікарські речовини, а проміжні чи кінцеві продукти їх метаболізму. Метаболіти пеніциліну та толбутаміду несправжньо завищують значення концентрації білка в сечі. ПАСК і еритроміцин через метаболіти інтерферують при колориметричному визначенні активності АсАТ сироватки крові з допомогою діазонієвих солей.

Якщо реагуючі групи молекул досліджуваної і лікарської речовин протилежні за своєю дією з реактивами, то результат вийде заниженим або буде несправжньо негативна проба. Наприклад, розвитку забарвлення при визначенні аміаку з фенол-гіпохлоридним реактивом перешкоджають відновники, серед них – глюкоза, аскорбінова кислота тощо. Причинаполягає у взаємодії відновників з гіпохлоридом, який є окиснювачем. Та сама причина здатності метилтіоурацилу занижувати результати визначення холестерину методом Златікса-Зака.

Виходячи з вищевказаного, необхідно відміняти ряд фармакологічних засобів за 3-5 днів до проведення обстеження.

Читайте також:

1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
2. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
3. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
4. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
5. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
6. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
9. Амортизація основних засобів
10. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
11. Амортизація основних засобів.
12. Аналіз ефективності використання основних засобів.

Переглядів: 1679