• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Провадження за зверненнями громадян

Організаційно-правові основи провадження за зверненнями грома­дян.Право громадян на звернення є конституційним. Поряд з іншими правами і свободами людини і громадянина воно зафіксовано у розділі II Основного Закону України.

Принципові положення з цього приводу містить ст. 40 Конституції. По-перше, вона встановлює право кожного на звернення до органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службо­вих осіб цих органів. По-друге, вона зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та службових осіб цих органів у вста­новлений законом строк: а) розглянути звернення і б) дати обгрунтовану відповідь.

Ця стаття регламентує види звернень. Відповідно до неї вони можуть бути: а) індивідуальними чи колективними; б) письмовими або усними.

Конституційні норми деталізовано та конкретизовано у низці норма­тивних актів. Насамперед це:

Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.¹;

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р.²;

¹ ВВР. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

² ВВР. - 1992. - № 4. - Ст. 14.

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 309

Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення конститу­ційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р.¹;

Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах держав­ної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підпри­ємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засо­бах масової інформації (затверджена постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 14 квітня 1997 р.)².

Крім загальнодержавних нормативних актів, важливі питання забез­печення прав громадян на звернення регламентовані відомчими норма­тивними актами. Такими, наприклад, є Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України (за­тверджена наказом МВС України від 10 червня 1998 р. № 414), Правила розгляду звернень громадян до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та її територіальних органів (затверджені наказом Дер­жавної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 липня 1997 р. № 186).

Зазначені нормативні акти містять як матеріальні, так і процесуальні норми й утворюють законодавство України про звернення громадян.

Матеріальні норми визначають поняття звернень громадян до орга­нів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб; ви­ди звернень; вимоги до звернень; предмет звернень; права та обов'язки суб'єктів звернень; права та обов'язки органів, що розглядають звернен­ня; сферу застосування законодавства про звернення громадян; відпові­дальність за порушення законодавства про звернення громадян; компе­тенцію суб'єктів, що здійснюють контроль і нагляд щодо виконання за­конодавства про звернення громадян.

Так, Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. у ст. З визначає, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі: а) пропозиції (зауваження), б) заяви (клопо­тання) і в) скарги.

Таким чином, у законодавстві України звернення громадян класифі­куються за такими критеріями:

по-перше, залежно від кількісного складу суб'єктів звернень (ст. 40 Конституції);

по-друге, залежно від форми звернення (ст. 40 Конституції і ст. З За­кону України «Про звернення громадян»);

по-третє, залежно від змісту звернення (ст. З Закону України «Про звернення громадян»).

¹ Див.: ОВУ. - 1997. - № 12. - Т. 1. - С. 111.

² ЗПУ. - 1997. - № 4. - Ст. 202.

310______________________________________________ Глава 8

За кількісним складом суб'єктів звернення поділяють на: а) індивіду­альні та б) колективні.

Залежно від форми звернення поділяють на: а) письмові та б) усні. При цьому законодавець конкретизує сутність письмового й усного звер­нення (ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»).

Письмовим є звернення, яке надіслане поштою або передано до відпо­відної установи. Така передача може бути здійснена громадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу¹. Письмове звернення має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Усним є звернення, що викладено громадянином на особистому прийомі у відповідному органі та записано посадовою особою.

Залежно від змісту звернення поділяються на: а) пропозиції (заува­ження), б) заяви (клопотання) та в) скарги.

Пропозиція (зауваження) — це звернення, в якому висловлюються думки у вигляді порад, рекомендацій щодо вдосконалення правової осно­ви та організації діяльності органів управління, умов життя громадян, за­безпечення законності тощо.

Заява (клопотання²) — це звернення громадян у якому викладають­ся: а) прохання щодо сприяння у реалізації своїх прав та інтересів; б) прохання у письмовій формі щодо визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод (клопотання); в) повідомлення про порушення чинного законодавства, г) повідомлення про недоліки в діяльності під­приємств, установ, організацій, посадових осіб.

Скарга — звернення з вимогою щодо поновлення прав і захист закон­них інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, уста­нов, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Слід зауважити, що наявність законодавче визначених класифікацій не виключає науково-дослідних підходів до цього питання. Так, звернен­ня громадян можна класифікувати за адресатами звернень, за сферами управління, їх можна поділити на територіальні, галузеві, функціональні; перспективні і ретроспективні; матеріальної і процесуальної спрямова­ності; визначені відповідно до законодавства і невизначені або анонімні; на такі, що підлягають розгляду, і такі, що розгляду не підлягають.

Стосовно останньої групи, тобто звернень, що розгляду не підляга­ють, законодавець вважав за доцільне зафіксувати їх в окремій статті За­кону України «Про звернення громадян». Це ст. 8, що містить два прин­ципові положення; по-перше, це визначення анонімного звернення. По-друге — точний перелік звернень, що не підлягають розгляду.

Анонімним є письмове звернення без зазначення місця проживання,

Повноваження такої особи мають бути оформлені відповідно до чинного законодавства.

о

Клопотання — це вид заяви.

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 311

не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо вста­новити авторство.

Розгляду не підлягають: а) анонімні звернення; б) повторні звернен­ня від одного і того самого громадянина, з одного і того самого питання, до одного і того самого органу за умови, що перше звернення вирішено по суті; в) звернення з порушенням встановлених законодавством термі­нів; г) звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

До звернень громадян законом висуваються певні вимоги. Вони міс­тяться у ст. 5 Закону України «Про звернення громадян». Так, у звернен­ні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання гро­мадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

При цьому оскаржені можуть бути тільки рішення або дії (бездіяль­ність) чотирьох видів: а) внаслідок яких порушено права, законні інтере­си, свободи громадян; б) створено перешкоди для реалізації громадяни­ном його прав, законних інтересів, свобод; в) незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки; г) громадянина незаконно притягнуто до відповідальності.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян просувається за певними стадіями провадження. Такими ста­діями є:

а) подання громадянином звернення та прийняття його до розгляду
органом (службовою особою), що веде провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обста­
вин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуван-
ням;

д) виконання рішення.

Ці стадії провадження щодо звернень громадян є загальними, особ­ливості ж розгляду пропозицій, заяв та скарг визначаються окремими нормативними актами, які складаються на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Наприклад, для органів внутрішніх справ складено Інструкцію про порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, ви­щих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни від 10 червня 1998 р. № 414.

Кожна стадія провадження має свої строки виконання, які визначені Законом України «Про звернення громадян» та підзаконними норматив­ними актами, зокрема Інструкцією з діловодства за зверненнями грома­дян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях

312_____________________________________________________ Глава 8

громадян, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації.

Так, відповідно до ст. 20. Закону України «Про звернення громадян» (термін розгляду звернень громадян) звернення розглядаються і вирішу­ються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п'ят­надцяти днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання не­можливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, органі­зації або його заступник встановлюють необхідний термін для його роз­гляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому за­гальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може пере­вищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадя­нина термін розгляду може бути скорочено.

Слід зазначити, що законодавець надає особливої уваги організацій­ним діям, що відбуваються на першій стадії провадження. Для забезпе­чення громадянам безперешкодної можливості звертатися із звернення­ми встановлюється і на законодавчому рівні закріплюється особлива форма прийому пропозицій, заяв, скарг — особистий прийом громадян (ст. 22).

Такий прийом обов'язково здійснюють керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян. Прийом проводиться регуляр­но у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян визначається керівниками зазначених струк­тур.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на осо­бистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому самому порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину пові­домляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Процесуальні норми, що містяться у законодавстві про звернення громадян, визначають правила діловодства та порядок розгляду звернень, регламентують конкретні дії учасників правовідносин, що виникають за наявності звернення як юридичного факту.

Чинне законодавство, правозастосовна практика і теоретичні дослі­дження дають можливість впевнено вказати на існування 4 видів учасни­ків таких правовідносин, тобто 4 видів суб'єктів провадження за звернен­нями громадян.

До першого виду (суб'єкти, що звертаються) належать особи, звер­нення яких розглядаються і за якими приймаються рішення. Це дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території держави на законних підставах (якщо інше не передбачено

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 313

міжнародними договорами), звернення яких не підпадають під дію ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»: письмове звернення без за­значення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того самого громадянина з одного і того са­мого питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, термі­ни розгляду яких передбачено ст. 17 цього Закону, та звернення осіб, ви­знаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Загальними особливостями адміністративно-процесуального статусу суб'єктів, що звертаються, є:

по-перше, обов'язок виконати низку вимог (ст. 5). Так, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадяни­на, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення адресуються органам держав­ної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, органі­заціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадо­вим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення, оформлене без додержання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як че­рез десять днів від дня його надходження;

по-друге, обов'язок нести відповідальність за подання звернень про­типравного характеру (ст. 26). Так, законом встановлено, що подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію ор­ганів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань гро­мадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб під­приємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодав­ством;

по-третє, виділення у їх масиві двох груп: а) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни і встановив, що пропозиції (зауваження) цієї групи громадян розгляда­ються першими керівниками державних органів, органів місцевого само­врядування, підприємств, установ і організацій особисто (ст. 14); б) гро­мадян, які мають встановлені законодавством пільги і встановив, що їх звернення розглядаються у першочерговому порядку (ст. 20).

До другого виду (суб'єкти, що розглядають звернення) належать суб'єкти, що розглядають звернення і приймають за ними рішення. Таки­ми є: а) органи державної влади; б) органи місцевого самоврядування; в) підприємства, установи, організації; г) об'єднання громадян; д) засоби масової інформації (відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення

314______________________________________________________ Глава 8

громадян»); е) прокурори (відповідно до ст.12 Закону України «Про про­куратуру» від 5 жовтня 1991 р. прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду).

Загальною особливістю адміністративно-процесуального статусу цих суб'єктів є те, що вони не можуть відмовити у прийнятті та розгляді звернень. Законодавець встановлює (ст. 7), що звернення, оформлені на­лежним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язко­вому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова у прийнятті та розгляді звернення з посилан­ням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідан­ня, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом зверненні, не вхо­дять до повноважень органу, його у строк не більше п'яти днів пересила­ють за належністю. Щодо цього повідомляють громадянина, який подав звернення.

У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно у той самий строк повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

До третього виду (допоміжні суб'єкти) належать особи, які сприяють прийняттю обгрунтованих рішень. Закон передбачає їх участь лише у провадженнях з розгляду заяв чи скарг (ст. 18). Чинне законодав­ство не містить спеціального переліку таких осіб. Водночас аналіз Закону України «Про звернення громадян» свідчить, що такими особами є адво­кат, представник трудового колективу, представник організації, яка здійснює правозахисну функцію (ст.18), особи, з вини яких було допуще­но порушення (ст. 19), особи, які надають інформацію компетентним ор­ганам у ході перевірки звернень відповідно до вимог статей 15 і 19. Особ­ливістю цієї групи суб'єктів є те, що компетенція допоміжних суб'єктів реалізується на другій стадії провадження — стадії розгляду заяви чи скарги.

До четвертого виду (патронатні суб'єкти) належать особи, які пода­ють звернення в інтересах громадянина за його уповноваженням. Закон передбачає їх участь у провадженнях за всіма видами звернень (ст. 5). Необхідно зазначити, що докладніше їх участь регламентована у прова­дженнях за скаргами (ст.16). Особливістю даної групи суб'єктів є те, що компетенція патронатних суб'єктів реалізується на 1-й стадії провадження — стадії подання звернення. До патронатних суб'єктів відносяться: законні представники неповнолітніх та недієздатних осіб, трудові колективи, право-захисні організації, інші особи (ст. 16), уповноважені особи (ст. 5).

Особливості провадження за окремими видами звернень (пропози­ціями, заявами, скаргами).Законодавець поділяє провадження за звер­неннями громадян на 3 види. Це провадження за пропозиціями (заува­женнями), провадження за заявами (клопотаннями), провадження за

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 315

скаргами. Таким чином, термін «провадження за зверненнями громадян» є родовим і об'єктивується в одному із зазначених проваджень. Кожному із вказаних видів проваджень притаманні загальні та особливі риси.

Загальні риси об'єктивуються у загальних вимогах, термінах, компе­тенції суб'єктів, наявності стадій тощо, особливі риси — у вимогах, тер­мінах, компетенції суб'єктів, що спеціально визначена для конкретного виду провадження.

Особливості провадження за пропозиціями (зауваженнями) міс­тить ст. 14 «Розгляд пропозицій (зауважень) громадян» Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р., яка встановлює вихідні положення й особливості провадження за цим видом звернень. У ній спе­ціально зазначено, що суб'єкти, які розглядають пропозиції (зауваження) і приймають рішення, зобов'язані: а) розглянути пропозиції (зауважен­ня); б) повідомити громадянина про результати розгляду.

Компетенція інших груп суб'єктів (які звертаються з пропозиціями, що сприяють прийняттю обгрунтованих рішень, і патронатних) спеціаль­но для цього виду провадження у нормативному порядку не визначена.

Особливості провадження за заявами (клопотаннями). Цей вид проваджень спеціально регламентований ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

Стосовно суб'єктів, що розглядають заяви (клопотання) і приймають за ними рішення, цією статтею встановлено, що вони зобов'язані:

а) розглядати такі звернення, по-перше, об'єктивно; по-друге, вчасно;

б) перевіряти викладені в них факти;

в) приймати за результатами перевірки рішення відповідно до чин­
ного законодавства;

г) забезпечувати виконання прийнятих рішень;

д) повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Слід зазначити, що обов'язки цих суб'єктів у проваджені за заявами

збігаються з їх же обов'язками у проваджені за скаргами та зафіксовані у ст. 19.

Окремі вимоги у чинному законодавстві зафіксовані й щодо відпові­дей за результатами розгляду заяв (клопотань). Така відповідь дається обов'язково тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань. Підписує відповідь керівник або особа, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (кло­потанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з поси­ланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Компетенція усіх інших суб'єктів, що діють у даному проваджені, та­кож збігається з їхньою компетенцією у провадженні за скаргами.

Особливості провадження за скаргами. Провадження за скаргами є провадженням, що найбільшою мірою врегульовано адміністративно-

316_____________________________________________________ Глава 8

правовими нормами. На відміну від проваджень за пропозиціями та зая­вами, законодавець вказує на інстанції подання скарги. Першою інстан­цією оскарження дій (рішень) органів держави, підприємств, установ, ор­ганізацій є вища в управлінській ієрархії структура. Другою інстанцією є суд. До суду скарга подається у випадках: а) якщо громадянин не пого­джується з прийнятим за скаргою рішенням; б) якщо вищий за ієрархією орган відсутній.

Ці норми містяться у статтях 16 і 17 Закону України «Про звернення громадян» і є рекомендаційними. Вони не позбавляють громадянина права звернутися безпосередньо до суду відповідно до чинного законодавства.

Безпосередньо у судовому порядку вирішуються скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підпри­ємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі ко­лективної власності, а також на рішення вищих державних органів.

Статтею 17 Закону України «Про звернення громадян» регламенту­ються терміни подання скарг. Скарга на рішення, що оскаржувалось, мо­же бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом од­ного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.

За загальним правилом, порушення зазначеного терміну виключає провадження за скаргою. З цього правила є винятки. Воно стосується по­рушень строку з поважної причини. Пропущений з поважної причини строк може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розгля­дає скаргу. Виникає питання щодо визнання тієї чи іншої причини по­важною чи неповажною. Закон України «Про звернення громадян» не містить вказівок з цього приводу. Таким чином, рішення стосовно стату­су причини пропуску строку приймає відповідна особа, керуючись своєю правосвідомістю.

У цьому провадженні активно діють суб'єкти, що сприяють прийнят­тю обгрунтованих рішень, і патронатні.

Провадження за скаргами за багатьма параметрами збігається з про­вадженням за заявами. Перш за все це стосується прав суб'єктів, що звер­таються зі скаргами, і обов'язків суб'єктів, що їх розглядають.

Права громадянина у разі розгляду заяви чи скарги (ст.18). Громадя­нин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

—особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу;

—брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

—знайомитися з матеріалами перевірки;

—подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом,
який розглядає заяву чи скаргу;

—бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

—користуватися послугами адвоката або представника трудового ко-

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 317

лективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

—одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи
скарги;

—висловлювати усно або письмово вимогу щодо додержання таєм­
ниці розгляду заяви чи скарги;

—вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом по­
рушень встановленого порядку розгляду звернень.

Обов'язки суб'єктів, уповноважених розглядати заяви і скарги (ст. 19). Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, уста­нови, організації, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх ке­рівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

—об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

—на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповід­
ного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

—скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, пе­
редбачених законодавством України;

—невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомірних дій;

—виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

—забезпечувати поновлення порушених прав;

—забезпечувати реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи
скаргою рішень;

—письмово повідомляти громадянина про результати перевірки зая­
ви чи скарги і суть прийнятого рішення;

—вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом
порядку матеріальних збитків;

—вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було
допущено порушення;

—на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести
прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового
колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

—у разі визнання заяви чи скарги необрунтованою, роз'яснити поря­
док оскарження прийнятого за нею рішення;

—не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим
органам;

—особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг
громадян;

—вживати заходів щодо усунення причин, які породжують заяви і
скарги;

—систематично аналізувати та інформувати населення про хід робо­
ти з розгляду заяв і скарг.

Діловодство за зверненнями громадян.Діловодство за зверненнями громадян відбувається на підставі Інструкції з діловодства за звернення­ми громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'-

318______________________________________________________ Глава 8

єднаннях громадян, на підприємствах, в установах і організаціях неза­лежно від форм власності, у засобах масової інформації, затвердженої по­становою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348.

Згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечен­ня конституційних прав громадян на звернення» від 19 березня 1997 р. № 241/97 робота зі зверненнями громадян повинна будуватися таким чином, щоб забезпечити створення необхідних умов для об'єктивної, все­бічної і вчасної перевірки заяв і скарг, реального здійснення прийнятих рішень.

Діловодство за зверненнями громадян ведеться окремо від інших ви­дів діловодства й покладається на спеціально призначених для цього по­садових осіб або на підрозділ службового апарата. Порядок діловодства за зверненнями громадян, що містять відомості, які становлять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, визначається спеціальни­ми нормативно-правовими актами. Керівники організацій несуть особи­сту відповідальність за стан діловодства за зверненнями громадян.

Всі звернення громадян централізовано реєструються у день їх над­ходження на реєстраційно-контрольних картках, придатних для оброб­лення персональними комп'ютерами, або в журналах, якщо річна кіль­кість звернень громадян не перевищує 600.

Облік особистого прийому громадян ведеться так само на картках, у журналах або за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Обліко­вуються також письмові пропозиції, заяви та скарги, подані на особисто­му прийомі.

Додаток 4 до Інструкції... містить вказівки щодо ведення реєстрацій­но-контрольних карток, журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг, картки (журналу) обліку особистого прийому громадян. Реєстраційно-контрольна картка, зокрема, має містити такі відомості:

на лицьовому боці — прізвище, ім'я та по батькові кореспондента (якщо звернення колективне, вказується ім'я одного з кореспондентів і робиться помітка «колективне»); місце проживання або роботи, телефон заявника; дата одержання і реєстраційний індекс, назва організації, що надіслала кореспонденцію; дата надсилання листа кореспонденту; індекс документа, дата і реєстраційні індекси попередніх звернень; стислий ви­клад пропозиції, заяви чи скарги, резолюція, прізвище, ім'я та по батько­ві, посада автора резолюції, термін виконання; відмітки про контроль, вид документа, індекси питань і підпитань, соціальний стан заявника, фактичний строк виконання; код реєстраційно-контрольної картки за ук­раїнським класифікатором управлінської документації, штамп «повто­рно» у разі реєстрації повторних звернень;

на зворотному боці — дата передавання для виконання; прізвище, ім'я та по батькові, телефон виконавця, записи про продовження терміну, попередню відповідь або додаткові питання; контрольні відмітки (нага­дування, стан виконання): дата перевірки на місці, прізвище особи, яка

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 319

здійснила перевірку, наслідки перевірки; дата та індекс документа, в яко­му міститься остаточне рішення; адресати, яким надіслано остаточне рі­шення, короткий виклад рішень з усіх порушених питань, характер від­повіді на пропозицію, заяву чи скаргу (позитивна чи негативна), прізви­ще посадової особи, яка прийняла рішення про зняття з контролю про­позиції, заяви чи скарги, підпис відповідального за контроль; реквізити справи, архівні реквізити.

Автоматизована реєстрація пропозицій, заяв і скарг влаштовується за схожою схемою, але склад зазначених елементів може бути за потреби розширений (розписка виконавця в одержанні документа, хід виконання та ін.).

Реєстраційний індекс пропозиції, заяви чи скарги зазначається у ре­єстраційному штампі (додаток 5 до «Інструкції...»), який ставиться на нижньому полі першого аркуша документа. Він складається з початкової літери прізвища заявника та порядкового номера пропозиції, заяви чи скарги, що надійшли (наприклад, Д-401). Реєстраційний індекс може бу­ти доповнено й іншими позначками, що забезпечують систематизацію, пошук, аналіз і зберігання пропозицій, заяв чи скарг.

Повторні пропозиції, заяви чи скарги отримують черговий реєстра­ційний індекс, а у реєстраційно-контрольній картці при цьому зазнача­ється номер першої пропозиції, заяви чи скарги. На верхньому полі пер­шого аркуша пропозиції, заяви чи скарги робиться позначка «повторно» і додається все попереднє листування.

Пропозиції, заяви чи скарги одного й того самого громадянина з од­ного й того самого питання, що надіслані різним адресатам і надійшли на розгляд до однієї й тієї ж організації (дублетні) обліковуються за реєст­раційним індексом першої пропозиції, заяви чи скарги з доданням поряд­кового номера через дріб (наприклад, Д-401/1, Д-401/2).

В організаціях ведуться картотеки у разі використання карткової форми реєстрації пропозицій, заяв чи скарг (за автоматизованої форми реєстрації формуються автоматизовані банки даних). Кількість примір­ників реєстраційно-контрольних карток визначається числом картотек, що існують в організації (вид та кількість картотек визначаються потре­бами вдалої організації обліку, довідкової роботи, контролю за виконан­ням доручень за пропозиціями, заявами, скаргами, їх аналізом).

Позначка про письмові чи усні відповіді на пропозицію, заяву чи скар­гу робиться у реєстраційно-контрольній картці та у документах справи на останньому аркуші або в окремій довідці. Письмовій відповіді надається індекс, який складається з реєстраційного індексу пропозиції, заяви чи скарги та номера справи (за номенклатурою), до якої підшивають пропо­зицію, заяву чи скаргу разом з документами щодо її вирішення.

Вирішені пропозиції, заяви чи скарги з усіма документами щодо їх розгляду та вирішення повертаються до посадових осіб, які ведуть діло­водство за пропозиціями, заявами чи скаргами, для централізованого

320______________________________________________ Глава 8

формування справи, картотек, банку даних. Документи у справах можуть бути розташовані у хронологічному або алфавітному порядку. Кожна пропозиція, заява чи скарга вкладається разом з відповідними докумен­тами і повторними пропозиціями, заявами чи скаргами у м'яку обкла­динку, яка оформлюється за встановленою формою (додаток 7). Заборо­няється формування та зберігання справ у виконавця.

Відповідальність за схоронність документів покладається на керівни­ків організацій або інших посадових осіб відповідно до їх функціональ­них обов'язків.

Термін зберігання пропозицій, заяв чи скарг, як правило, становить 5 років, але загалом цей термін визначається затвердженими керівника­ми організацій переліками документів і номенклатурами справ, що утво­рюються у процесі їх діяльності. У випадках, викликаних специфікою ді­яльності організації, діюча експертна комісія цієї організації може прий­няти рішення про збільшення терміну зберігання або про постійне збері­гання найцінніших пропозицій громадян.

Справи можуть зберігатися постійно (понад 10 років) або тимчасово (до 10 років). Справи, що підлягають постійному зберіганню, передають­ся до архівного підрозділу організації через два роки після завершення діловодства за ними. Справи, що підлягають тимчасовому зберіганню пе­редаються до архівного підрозділу за рішенням керівника організації.

Знищення документів за пропозиціями, заявами чи скаргами, строк зберігання яких закінчився, проводиться у порядку, встановленому Дер­жавним комітетом архівів.

Посадові особи, які ведуть діловодство за пропозиціями, заявами чи скаргами, щороку до 15 січня готують для керівників організацій мате­ріали для аналізу й узагальнення у формі аналітичної довідки. В міру по­треби складаються й поточні аналітичні довідки.

Інститут адміністративного оскарження в органах внутрішніх справ.Розгляд скарг є важливою ділянкою роботи органів внутрішніх справ, засобом забезпечення законності, подальшого зміцнення правопо­рядку, отримання необхідної для вдосконалення їх діяльності інформації, однією з форм розширення зв'язків і встановлення партнерських стосун­ків з населенням.

Діяльність органів внутрішніх справ щодо роботи зі скаргами грун­тується на положеннях Конституції України, законів України «Про звер­нення громадян» від 2 жовтня 1996 р.¹, «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р.², Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення кон­ституційних прав гролмадян на звернення» від 19 березня 1997 р.³, Інст-

¹ ВВР. - 1996. - № М. - Ст. 256.

² ВВР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

³ ОВУ. - 1997. -№ 12.-Т. 1.-С. 111.

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 321

рукції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348¹, Положення про Міністерство внутрішніх справ України, яке затверджено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138² і детально врегульована Інструкцією про порядок роз­гляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України, яка затверджена наказом МВС України від 10 червня 1998 р. № 414³.

Відповідно до вимог зазначених документів інститут адміністратив­ного оскарження розцінюється як важлива гарантія забезпечення прав громадян і зміцнення законності. Питання підвищення ефективності розгляду скарг завжди займали провідне місце серед інших проблем МВС України. Це цілком зрозуміло, оскільки вони акумулюють безцін­ний інформаційний, політичний, науковий, соціологічний матеріал, пев­ною мірою відображають реальні соціально-політичні процеси, висвітлю­ють судження, оцінки, вимоги людей і є одним з вагомих джерел громад­ської думки.

Наслідком вирішення скарг є відновлення порушених прав громадян, усунення недоліків і поліпшення роботи управлінського апарату, вдоско­налення демократичних засад діяльності органів внутрішніх справ.

Адміністративна скарга являє собою один із видів правоохоронної активності громадян, яка проявляється через актуальні для неї потреби, інтереси, звички, схильності, внутрішні спонукання і мотиви. Найпоши­ренішими мотивами звернення громадян до органів внутрішніх справ є: а) прагненням відновити справедливість і порушені права; б) вказати на факти порушення законності; в) бажання повідомити про те, що готуєть­ся або вчинено правопорушення, а адекватної реакції з боку правоохо­ронців немає; д) прагнення задовольнити визначні, актуальні для грома­дян інтереси і потреби.

Між тим законодавець встановлює, що скаргою є лише звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, по­рушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. Таким чином, скарга з'являється у тій сфері правових відносин, які виникають з порушення законних прав і законних інтересів. Право і законний інтерес не є одним і тим самим. Сутність

¹ ЗПУ. - 1997. - № 4. - Ст. 202.

² ОВУ. - 2000. - № 42. - С. 22.

³ ОВУ. - 1998. - № 32. - С. 170.

П 3-51

322_____________________________________________________ Глава 8

суб'єктивного права полягає у наявності гарантованої можливості здій­снювати відповідні дії. Між тим можна володіти правом, яке ніякого ін­тересу для його носія не становить. Таким, наприклад, є право на при­дбання зброї, право на участь у громадських формуваннях з охорони гро­мадського порядку. Водночас можна мати інтерес до благ, які не перед­бачені правовими нормами (наприклад, індивід може бути заінтересова­ний в обладнанні пішохідного переходу у зручному для нього місці), і до благ, які передбачені правовими нормами (наприклад, додержання іно­земцями правил транзитного проїзду через територію України). Інтерес до благ, які передбачені правовими нормами, є законним інтересом. По­рушення такого інтересу може бути оскаржено.

Виходячи з цього, під адміністративним оскарженням у сфері діяль­ності органів внутрішніх справ слід розуміти звернення, у яких містять­ся: а) вимога щодо поновлення прав, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ; б) вимога про захист законних ін­тересів, порушених діями або бездіяльністю працівників органів внут­рішніх справ.

Скарги, які надходять до органів внутрішніх справ, класифікуються за такими критеріями: по-перше, залежно від кількісного складу суб'єктів оскарження; по-друге, залежно від форми оскарження; по-третє, залежно від змісту оскарження; по-четверте, за первинністю.

Залежно від кількісного складу суб'єктів скарги поділяються на: а) індивідуальні та б) колективні.

Залежно від форми скарги поділяються на: а) письмові та б) усні. При цьому нормативні документи конкретизують сутність письмового і усного оскарження. Письмовою є скарга, яка надіслана поштою або пере­дана до органу внутрішніх справ. Така передача може бути здійснена гро­мадянином як особисто, так і через уповноважену ним особу¹. Письмова скарга має бути підписана заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усною є скарга, що викладена громадянином на особистому прийомі у відповідному органі внутрішніх справ і записана посадовою особою.

Залежно від змісту звернення скарги поділяються на: а) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних прав; б) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, які призвели до порушення законних інтересів; в) скарги на дії або бездіяльність працівників органів внутрішніх справ, через які були створені перешкоди для реалізації громадянином його прав, законних інтересів, свобод; г) скарги на дії або бездіяльність пра­цівників органів внутрішніх справ, через які на громадянина незаконно покладено будь-які обов'язки; д) скарги на дії або бездіяльність праців-

Повноваження такої особи мають бути оформлені відповідно до чинного законодавства.

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 323

ників органів внутрішніх справ, через які громадянина незаконно притяг­нуто до відповідальності.

За первинністю скарги поділяються на первинні і повторні. Первинною є скарга, у якій вперше викладаються повідомлення щодо порушення прав і інтересів відповідних суб'єктів¹. Повторними вважаються скарги, в яких:

а) оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що
надійшло до органу внутрішніх справ;

б) скарга на несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з
часу його надходження не минув установлений законодавством термін
розгляду;

в) скарга щодо недоліків, допущених при вирішенні попереднього
звернення.

Керівник органу внутрішніх справ зобов'язаний ретельно розібратися у причинах повторного звернення громадянина. Якщо воно викликано порушенням встановленого порядку розгляду, він має вжити до винних посадових осіб відповідних заходів реагування.

Процедура щодо вирішення адміністративних справ за скаргами гро­мадян проходить певні стадії провадження:

а) подання громадянином скарги та прийняття її до розгляду орга­
ном (службовою особою), що проводить провадження;

б) розгляд справи (встановлення та дослідження фактичних обставин);

в) ухвалення рішення;

г) перегляд рішення у зв'язку з його оскарженням або опротестуванням;

д) виконання рішення.

Слід зауважити, що законодавець приділяє особливу увагу організа­ційним діям, що відбуваються на першій стадії провадження. Щоб забезпе­чити громадянам можливості безперешкодно звертатися зі скаргами вста­новлюється особлива форма їх прийому — особистий прийом громадян.

Особистий прийом громадян проводиться: а) в усіх органах внутрішніх справ, вищих закладах освіти, на підприємствах, в установах і організаціях системи МВС України; б) за місцем роботи та проживання населення.

За місцем роботи та проживання населення він проводиться у примі­щеннях, які надають керівники відповідних установ і організується у зручний для громадян час. Дні та години прийому встановлюються з ура­хуванням місцевих умов та можливостей (при вирішенні питання про час прийому враховуються розпорядок роботи органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, об'єднань громадян, підприємств і т. ін.). Графіки прийому громадян за місцем їх проживання і роботи пого­джуються відповідно з місцевими державними адміністраціями, адміністра­цією підприємств, установ, організацій і доводяться до відома громадян.

Скарги від громадян з одного і того самого питання, надіслані органами вищого рівня за належністю для їх вирішення до органів внутрішніх справ, повторними не вважаються.

324_____________________________________________________ Глава 8

В органах внутрішніх справ прийом проводиться у всі робочі дні тижня. Не менше двох разів на тиждень прийом громадян проводиться у вечірні години. У чергових частинах органів внутрішніх справ громадян приймають цілодобово. Дільничні інспектори міліції приймають грома­дян у службових приміщеннях на дільницях, які обслуговують.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушене в усному зверненні питання безпосередньо на осо­бистому прийомі неможливо, то воно розглядається у тому самому по­рядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Не менш ніж два рази на місяць особистий прийом громадян прово­дять особи керівного складу МВС України, ГУМВС, УМВС у Криму, об­ластях, у містах Києві та Севастополі, УМВСТ, міськрайлінорганів внут­рішніх справ, науково-дослідних і вищих закладів освіти, організацій і підприємств системи МВС.

Керівники структурних підрозділів цих органів, їхні заступники, керів­ники інших органів внутрішніх справ мають приймати громадян не менше одного, а дільничні інспектори міліції — не менше двох разів на тиждень.

Особистий прийом громадян у приймальні МВС України здійсню­ється щодня, крім вихідних та святкових днів, з 9 до 19 години. У суботу, неділю, свята та в робочі дні після 19-ї години прийом громадян прово­диться відповідальними черговими міністерства та працівниками черго­вої частини МВС України.

Для прийому громадян в органах внутрішніх справ передбачені спе­ціальні кімнати (приймальні), обладнані належним інвентарем і забезпе­чені посібниками, потрібними для вирішення питань, з якими громадяни частіше звертаються до органів внутрішніх справ.

Важливе значення для забезпечення гласності та прозорості роботи зі скаргами має правило, відповідно до якого на прийомі громадян, за їх згодою, можуть брати участь на громадських засадах юристи, педагоги, журналісти та представники місцевого самоврядування. Водночас осо­бам, яких прийом не стосується, забороняється перебувати в приміщенні, де він проводиться.

Особа, яка приймає громадян, щоб кваліфіковано розв'язати постав­лене відвідувачем питання, може залучити до їх розгляду працівників відповідних підрозділів органу внутрішніх справ або одержати у них по­трібну консультацію.

Особливий порядок прийому встановлено для іноземних громадян та осіб без громадянства. Він проводиться окремо від громадян України і не менш ніж двома працівниками органів внутрішніх справ, а за потреби — з участю перекладача.

Прийом громадян проводиться від імені органу внутрішніх справ. Він починається з пропозиції відвідувачеві назвати своє прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, роботи. Особистість відвідувача може бу-

Адміністративна-процесуальне право__________________________ 325

ти підтверджена документом, що засвідчує його особу. Водночас відсут­ність документа не є підставою для відмови у прийомі. Після цього йому пропонується викласти суть питання, з яким він звертається. Якщо гро­мадянин з якихось причин не може самостійно її викласти, то йому слід надати допомогу.

Якщо з цього питання громадянин вже звертався до цього самого орга­ну внутрішніх справ, то до початку бесіди вивчаються наявні матеріали.

Важливою гарантією забезпечення прав громадян на адміністративне оскарження є нормативна регламентація порядку подання скарг на рі­шення, що оскаржувались. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу чи посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця від часу озна­йомлення громадянина з прийнятим рішенням.

За загальним правилом, порушення зазначеного терміну виключає провадження за скаргою. З цього правила є виняток. Він стосується по­рушень терміну з поважної причини. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом або посадовою особою, що роз­глядає скаргу. Виникає питання щодо визнання тієї чи іншої причини поважною чи неповажною. Закон України «Про звернення громадян», Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприєм­ствах системи МВС України не містять вказівок з цього приводу. Таким чином, рішення стосовно статусу причини пропуску терміну приймає відповідна особа, керуючись своєю правосвідомістю.

У розгляді адміністративних скарг в органах внутрішніх справ беруть участь 4 види суб'єктів.

До першого виду (суб'єкти, що звертаються) належать особи, скарги яких розглядаються і стосовно них приймаються рішення. Це дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території держави на законних підставах (якщо інше не передбачено міжнародними договорами), звернення яких не підпадають під дію ст. 8 «Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню» Закону України «Про звернення громадян». Відповідно до цієї статті, письмове звернен­ня без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонім­ним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим самим органом від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, тер­міни розгляду яких передбачено ст. 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Рішення про припинення розгляду тако­го звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

326_____________________________________________________ Глава б

Загальними особливостями статусу суб'єктів, що звертаються, є:

по-перше, обов'язок виконати низку вимог. Так, у скарзі має бути за­значено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, ви­кладено суть порушеного питання. Вона повинна адресуватися органу внутрішніх справ або посадовій особі органу внутрішніх справ;

по-друге, обов'язок нести відповідальність за протиправний характер змісту скарги. Так, подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого само­врядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та ін­ших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігій­ної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством;

по-третє, виділення у їх масиві чотирьох груп: а) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної вій­ни. Скарги даної групи громадян розглядаються першими керівниками органів внутрішніх справ особисто; б) громадян, які мають встановлені за­конодавством пільги, їх скарги розглядаються у першочерговому порядку; в) військовослужбовці і члени їх сімей. Скарги військовослужбовців, а та­кож членів їхніх сімей вирішуються в МВС у термін до 15 днів від дня їх надходження, а в інших органах внутрішніх справ — невідкладно, але не піз­ніше ніж через 7 днів; г) народні депутати України, депутати сільських, се­лищних, міських рад. Скарги народних депутатів України, а також депутатів сільських, селищних, міських рад вирішуються протягом 10 днів (не біль­ше), а такі, що не потребують додаткової перевірки, — невідкладно, їх роз­гляд береться під особливий контроль. Про наслідки вирішення скарги керівник органу внутрішніх справ повідомляє депутата.

До другого виду (суб'єкти, що розглядають звернення) належать суб'єкти, що розглядають звернення і приймають рішення. Ними є ком­петентні особи органів внутрішніх справ. Загальною особливістю статусу цих суб'єктів є те, що вони не можуть відмовити у прийнятті та розгляді скарги. Закон України «Про звернення громадян» (ст. 7) встановлює, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому поряд­ку, підлягають обов'язковому прийняттю , та розгляду. Законодавець особливо підкреслює, що забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Посадові особи органів внутрішніх справ при розгляді скарг грома­дян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у ви­конавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених обставин, вживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених автором питань, з'ясування й усунення причин та умов, які спонукають авторів скаржитись.

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 327

Щодо кожної скарги посадова особа не пізніше ніж у п'ятиденний термін має прийняти одне з таких рішень:

а) прийняти скаргу до свого провадження. Посадова особа, визнавши
скаргу такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчас­
не і правильне виконання прийнятого рішення;

б) передати на вирішення в підпорядкований чи інший орган внут­
рішніх справ;

в) надіслати за належністю до іншого відомства, якщо питання, пору­
шені у скарзі, не входять до компетенції органів внутрішніх справ. Якщо
питання, порушені в одержаній органом внутрішніх справ скарзі, не вхо­
дять до його повноважень, вони не пізніше ніж у п'ятиденний термін пе­
ресилаються цим органом за належністю. Якщо у скарзі поряд з питан­
нями щодо компетенції органів внутрішніх справ порушуються питання,
які підлягають розв'язанню в інших органах управління, то не пізніше
ніж у п'ятиденний термін до цього відомства надсилається копія скарги
або витяг з неї. Про прийняття таких рішень сповіщається заявник.

До третього виду (допоміжні суб'єкти) належать особи, які сприя­ють прийняттю обгрунтованих рішень. Чинне законодавство не містить спеціального переліку таких осіб. Водночас аналіз Закону України «Про звернення громадян» свідчить, що такими особами є адвокат, представ­ник трудового колективу, представник організації, який здійснює право-захисну функцію (ст.18), особи, з вини яких було допущено порушення (ст. 19), особи, які надають інформацію компетентним органам у ході пе­ревірки звернень відповідно до вимог статей 15 і 19. Особливістю цієї групи суб'єктів є те, що компетенція допоміжних суб'єктів реалізується на другій стадії провадження — стадії розгляду скарги.

До четвертого виду (патронатні суб'єкти) належать особи, які пода­ють скарги в інтересах громадянина за його уповноваженням. Особливі­стю даної групи суб'єктів є те, що компетенція патронатних суб'єктів реа­лізується на першій стадії провадження — стадії подання скарги. До пат­ронатних суб'єктів належать: законні представники неповнолітніх та не­дієздатних осіб, трудові колективи, правозахисні організації, інші упов­новажені особи.

Громадянин, який звернувся зі скаргою до органів внутрішніх справ, має право:

— особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла заяву;

— брати участь у перевірці поданої скарги;

— знайомитися з матеріалами перевірки¹;

Крім випадків, коли вони одержані внаслідок проведення оперативно-розшукових за­ходів, з яких випливає причетність заявника чи його родичів до вчинення злочинів, або іншої інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам держави, а також інших випад­ків, передбачених Законом України «Про державну таємницю».

328______________________________________________________ Глава 8

— подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом,
який розглядає скаргу;

— бути присутнім при розгляді скарги;

— користуватися послугами адвоката чи представника трудового ко­
лективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це
уповноваження у встановленому законом порядку;

— одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги;

— висловлювати усно чи письмово вимогу щодо додержання таємни­
ці розгляду скарги;

— вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом по­
рушень встановленого порядку розгляду скарг.

Керівники та інші посадові особи органів внутрішніх справ, які ком­петентні приймати і розглядати скарги, в межах своїх повноважень зо­бов'язані:

— об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги;

— на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповід­
ного органу, що розглядає його скаргу;

— скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, пе­
редбачених законодавством України;

— невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомірних дій;

— виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

— забезпечувати поновлення порушених прав;

— забезпечувати реальне виконання прийнятих у зв'язку зі скаргою
рішень;

— письмово повідомляти громадянина про результати перевірки
скарги і суть прийнятого рішення;

— вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом
порядку матеріальних збитків;

— вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було
допущено порушення;

— на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести
прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового
колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

— у разі визнання скарги необрунтованою роз'яснити порядок оскар­
ження прийнятого за нею рішення;

— не допускати безпідставної передачі розгляду скарг іншим органам;

— особисто організовувати та перевіряти стан розгляду скарг громадян;

— вживати заходів щодо усунення причин, що породжують скарги;

— систематично аналізувати та інформувати населення про хід робо­
ти з розгляду скарг.

За результатами перевірки скарги складається мотивований висно­вок, який має містити об'єктивний аналіз зібраних матеріалів. Якщо під час перевірки виявлено порушення прав громадян, недоліки в діяльності органів внутрішніх справ, зловживання посадових осіб владою або служ-

Адміністративно-процесуальне право__________________________ 329

бовим становищем, то у висновку слід зазначити, яких конкретно заходів вжито щодо усунення цих порушень і покарання винних. Висновок під­писується особою, яка проводила перевірку, і затверджується керівником органу, підрозділу внутрішніх справ.

Скарга вважається вирішеною, якщо розглянуто всі поставлені пи­тання, вжито необхідних заходів і заявникам дано вичерпні відповіді.

Відповідь за результатами розгляду скарги в обов'язковому порядку дається тим органом, який її отримав і до компетенції якого входить роз­в'язання порушених питань. Вона підписується керівником органу внут­рішніх справ.

У разі задоволення скарги орган внутрішніх справ або посадова осо­ба, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовує йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і роз­глядом скарги, витрати на проїзд до місця розгляду скарги на вимогу від­повідального органу і втрачений за цей час заробіток. Спори про стяг­нення витрат розглядаються в судовому порядку.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у скарзі, дово­диться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскар­ження прийнятого рішення. При цьому вказуються вжиті заходи або на­водиться причина відмови в задоволенні скарги. На прохання громадян їм роз'яснюється порядок оскарження прийнятого рішення.

Діловодство, пов'язане зі скаргами громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаці­ях і на підприємствах системи МВС України ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на спеціально призначених для цього посадових осіб¹. Усі скарги, що надійшли від громадян централізовано, реєструються в управлінні справами (секретаріаті, канцелярії) у день їх надходження. У цих підрозділах вони обліковуються і зберігаються окре­мо від інших документів. Категорично заборонено формування і збері­гання справ за скаргами у виконавців.

Результати роботи зі скаргами систематично (не менше одного разу на квартал) аналізуються й узагальнюються. Це дає змогу своєчасно ви­являти причини, що призводять до порушення прав і інтересів громадян, вивчати громадську думку, вдосконалювати роботу органів внутрішніх справ. Особлива увага звертається на усунення причин, які викликають повторні та колективні скарги, а також змушують громадян звертатися до центральних органів влади, редакцій газет і журналів з питань, які мо­жуть і мають розв'язуватися органами внутрішніх справ на місцях.

Порядок ведення діловодства, пов'язаного зі зверненнями, які містять відомолсті, що станошіять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, визначається спеціаль­ними нормативно-цравовими актами.

330_____________________________________________________ Глава 8

За результатами аналізу і узагальнення складається довідка, огляд або інформаційний лист з конкретними пропозиціями керівництву щодо подальшого вдосконалення організації роботи зі скаргами. Ці документи використовуються у разі перевірки роботи підлеглих підрозділів, розроб­ки заходів щодо поліпшення охорони правопорядку, вдосконалення опе-ративно-службової діяльності органів внутрішніх справ.

Важливою функцією керівництва органу внутрішніх справ є контро­лювання роботи зі скаргами громадян. При цьому особлива увага зверта­ється на строки та повноту розгляду порушених питань, об'єктивність перевірки скарг, законність і обрунтованість прийнятих за ними рішень, своєчасність їх виконання і направлення відповідей заявникам.

За розглядом скарг, які заслуговують на особливу увагу, встановлю­ється контроль. Крім цих контролюються також скарги: а) з питань бо­ротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку; б) щодо недоліків у роботі органів внутрішніх справ; в) щодо порушення законності працівни­ками органів внутрішніх справ; г) щодо негідної поведінки працівників ор­ганів внутрішніх справ, що не вважається порушенням законності.

У повідомленнях, які надходять від підлеглих органів внутрішніх справ, про наслідки розгляду контрольних скарг має бути відображено: що конкретно виявлено під час перевірки викладених обставин (відомос­тей); чим підтверджуються або спростовуються докази заявника; якщо виявлено порушення, недоліки або зловживання, то яких вжито заходів щодо їх усунення; коли надіслано відповідь заявникові.

З метою підвищення ефективності розгляду скарг у кожному органі внутрішніх справ створюється постійно діюча комісія з роботи зі звер­неннями громадян, яку очолює один з керівників органу та відповідного структурного підрозділу. Комісія працює планово і не менше одного разу на квартал перевіряє роботу, пов'язану зі зверненнями та прийомом гро­мадян. Крім того, на основі вивчення матеріалів комісія розробляє і вно­сить пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи, усунення причин і умов, що викликають скарги.

Стан роботи з питань звернень та прийому громадян у підлеглих ор­ганах внутрішніх справ перевіряється під час інспектування та цільових перевірок цих ОВС. У ході перевірок всебічно вивчається організація ро­боти зі скаргами, викриваються існуючі у ній недоліки, надається прак­тична допомога в їх усуненні. Результати перевірок відображаються в ак­тах або довідках. Вони, а також окремі заяви і скарги, при розгляді яких були допущені формалізм, байдужість і тяганина, за потреби розгляда­ються на засіданні колегії, оперативній нараді із заслуховуванням керів­ників підлеглих органів (підрозділів) внутрішніх справ.

Службова діяльність органів внутрішніх справ, вищих закладів осві­ти, установ, організацій, підприємств системи МВС України оцінюється з урахуванням стану їх роботи з питань розгляду скарг громадян.

Читайте також:

1. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
2. IIІ. Інші учасники провадження у справі про банкрутство
3. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
4. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
8. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
9. Адміністративно-правовий статус об'єднань громадян
10. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
11. Атрибути громадянського суспільства
12. Безгромадянство.

Переглядів: 543