• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Заподіяна шкода не підлягає відшкодуванню, якщо

громадянин у процесі дізнання, попереднього слідства і судового розгляду самообмовою перешкоджав встановленню істини і тим самим сприяв вчиненню незаконних дій щодо нього. Самообмова повинна виражатися у показаннях обвинуваченого, які зафіксовано у протоколі допиту.

ЦК України (ст. 1176) визначає, Держава відшкодовує шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі внаслідок постановления судом незаконного рішення з цивільної справи за наявності у діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину, встановленого вироком, що набрав законної сили.

6. ВІДШКОДУВАННЯ ЮРИДИЧНОЮ АБО ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ЇХНІМ ПРАЦІВНИКОМ ЧИ ІНШОЮ ОСОБОЮ

В ст. 1172 записано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Працівник, здійснюючи свої трудові обов'язки, не виступає як окремий суб'єкт права — із сумарних дій працівників при здійсненні їх трудових (службових) обов'язків складається діяльність організації як єдиного цілого.

Встановлюючи вимогу відшкодування організацією шкоди, закон передбачає такі ознаки складу цивільного правопорушення, як підстави для відшкодування:

а) наявність трудових (службових) зв'язків між організацією (юридичною або фізичною особою) та працівником, з вини якого заподіяно шкоду;

б) заподіяння шкоди працівником при виконанні ним трудових (службових) обов'язків.

Водночас на відповідальність організації поширюється передбачений законодавством загальний склад цивільного правопорушення.

Правовий зв'язок організації з працівником втілюється у трудових відносинах незалежно від їх характеру — постійні, тимчасові, сезонні або виконання іншої роботи за трудовим договором (ч. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про від­шкодування шкоди" від 27 березня 1992 р.), у відносинах членства в кооперативі, громадському об'єднанні чи відносинах служби (працівники Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України і військовослужбовці Збройних Сил України) та фізичні особи, що виконують роботу на підставі цивільно-правового договору, якщо при цьому вони діяли або повинні були діяти за завданням замовника (ст. 1172).

Під виконанням трудових обов'язків слід розуміти виконання працівником роботи, обумовленої при прийнятті на роботу або дорученої йому адміністрацією, вищестоящим органом разово чи тимчасово на території підприємства або поза нею протягом робочого часу.

У свою чергу дії працівника (хуліганство, бійки, пустощі тощо), які за своїм змістом не випливають з його становища працівника даної організації, хоч вчинені під час виконання ним своїх трудових обов'язків, не тягнуть за собою відповідальності організації. Відшкодування здійснює сам працівник на загальних підставах позадоговірної відповідальності.

При визначенні протиправної поведінки працівника необхідно враховувати, що загальна заборона на заподіяння шкоди, передбачена у законі, поширюється на організації, але втілюється в конкретних обов'язках працівника.

Тому протиправною вважається діяльність працівника, яка порушує умови і порядок здійснення ним своїх трудових обов'язків. Бездіяльність — це неви­конання працівником обсягу роботи, обумовленої трудовим договором, певними правилами, інструкцією тощо. Приклади. За розпорядженням керуючого відділом держгоспу працівник І. спалював солому на площі, що межувала з лісовими угіддями. В результаті нехтування правилами пожежної безпеки (спалювання проводилося при сильному вітрі), вогонь перекинувся на ліс, внаслідок чого лісгоспові заподіяно матеріальну шкоду.

Другий випадок. Залишена під час операції марлева серветка стала причиною нового захворювання пацієнта С., що викликало другу операцію. Все це призвело до інвалідності другої групи. Такий наслідок стався тому, що медпрацівники не додержувалися загальнообов'язкових правил підрахування матеріалів, інструментів до і після операції.

У наведених прикладах протиправна поведінка працівників перебувала у причинному зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків, а тому відповідальність за заподіяну ними шкоду слід покласти на організацію.

Підставою відповідальності організації є не лише вина її керівного органу, а й будь-якого працівника, який під час виконання своїх трудових обов'язків заподіяв шкоду.

Організація, що відшкодувала шкоду потерпілому, може звернутися з регресною вимогою до працівника, з вини якого заподіяно шкоду; розмір стягнення визначається законодавством, яке регулює відносини працівника з організацією (статутом кооперативу, статутом громадського об'єднання тощо).

7. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ОРГАНОМ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНОМ ВЛАДИ АРК АБО ОРГАНОМ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ОРГАНОМ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНОМ ВЛАДИ АРК АБО ОРГАНОМ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ ПОСАДОВОЮ АБО СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ ОРГАНУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНУ ВЛАДИ АРК АБО ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Враховуючи, що заподіяння шкоди в даному випадку має позадоговірний характер, відносини щодо її відшкодування врегульовано нормами Цивільного кодексу, присвяченими зобов'язанням, що виникають у зв'язку з заподіянням шкоди (деліктні зобов'язання).

ЦК України врегулював питання відшкодування шкоди, завданої актами влади, у трьох статтях Глави 82. Це стаття 1173 "Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування", ст. 1174 "Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування" та ст. 1175 "Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності".

Певними особливостями характеризується така загальна умова відповідальності, як протиправність актів влади. Статті 1173—1175 говорять про "незаконні" рішення, дію чи бездіяльність органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб, а також про прийняття вищезазначеними органами "незаконного" нормативно-правового акту, який було скасовано.

Незаконними є діяння або нормативно-правові акти, які суперечать не тільки законам, а й іншим правовим актам. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми. Ними можуть бути різні накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі), які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані.

Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, шкоду у зазначеній сфері може бути заподіяно і шляхом протиправної бездіяльності. Тому в цій сфері владно-адміністративних відносин вимагається активність і прийняття необхідних заходів, передбачених законами або іншими правовими актами, з метою уникнення виникнення шкоди.

Якогось переліку незаконних діянь органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, які можуть породжувати деліктні зобов'язання, передбачені статтями 1173—1175 ЦК України, законодавство України не містить. Отже, ними можуть бути будь-які діяння, акти управління та нормативні акти за умови, що вони прийняті при здійсненні вищезазначеними органами, їх посадовими або службовими особами своїх повноважень. Якщо шкода заподіюється не в сфері адміністративно-владних відносин, а в сфері господарської або технічної діяльності (наприклад, у результаті ДТП шкода заподіюється громадянину автомобілем голови обласної державної адміністрації), вона підлягає відшкодуванню не на підставі статей 1173— 1175 ЦК України, а на загальних підставах (у вказаному випадку на підставі ст. 1187 ЦК України).

будь-який акт влади визнається законним, в тому числі й той, яким заподіяно шкоду. Для відшкодування шкоди необхідно визнати акт влади незаконним. В разі якщо шкоду заподіяно внаслідок прийняття органом влади незаконного нормативно-правового акта, вона підлягає відшкодуванню лише в тому випадку, якщо такий нормативно-правовий акт було визнано у відповідному порядку незаконним та скасовано (ст. 1175 ЦК України).

Певну специфіку має і така загальна умова відповідальності, як причинний зв'язок. У зазначеній сфері відносин шкода частіше, ніж в інших сферах, завдається нероздільними діями кількох органів влади, їх посадових та службових осіб, що пояснюється існуючою системою побудови державної влади та управління. Часто виникає ситуація, коли важко встановити, чия конкретно поведінка призвела до заподіяння шкоди.

І, нарешті, специфіка суб'єктивної умови відповідальності полягає в тому, що в ЦК України вперше визначено, що шкода, заподіяна органами державної влади, органами влади АР Крим, органами місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень або у сфері нормотворчої діяльності, а також шкода, заподіяна посадовими або службовими особами зазначених органів відшкодовується незалежно від вини цих органів, їх посадових або службових осіб.

Відповідно до ст. 1174 суб'єктом заподіяння шкоди може бути не будь-який працівник органу державної влади, органу влади АР Крим та органу місцевого самоврядування, а тільки їх посадова або службова особа.

Легальне визначення посадової особи надається ст. 2 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Поняття "службова особа" міститься у примітці 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України. Отже, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Читайте також:

1. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення, роз'яснення рішення, що підлягає виконанню
2. Власник звільняється від відшкодування, якщо доведено, що шкода заподіяна не з його вини
3. З якою густиною молоко, згідно з ДСТУ 3662-97, не підлягає прийманню?
4. Згідно зі ст. 7 ГПК України , претензія підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня отримання претензії.
5. КІЛЬКІСТЬ УРОКІВ НА ТИЖДЕНЬ ТА ТРИВАЛІСТЬ ОДНОГО УРОКУ У ШКОДАХ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА СТАРША СЕРЕДНЯ ШКОЛА
6. Матеріальна шкода, заподіяна злочинами, та її відшкодування
7. Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
8. Питання №9 Визначення показника прибутку, що підлягає оподаткуванню
9. Поняття та види шкоди, яка підлягає відшкодуванню (компенсації) у кримінальному провадженні
10. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету та строки проведення розрахунків
11. Правильність застосування ставок збору та розрахунку суми збору, що підлягає сплаті в бюджет.

Переглядів: 1244