• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

6. Адміністративне стягнення – захід відповідальності, метою якого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України. Поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, так і іншими особами.

Види адміністративного стягнення:

- попередження, догана, сувора догана як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі, керівником установи з дотриманням процедури його оголошення;

- штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановленому адмінкодексом та ін. законами;

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення за рішенням суду. Гроші від реалізації вилученого предмета повертаються власнику предмета, за винятком витрат на його реалізацію;

- безоплатне вилучення предмета – примусова безоплатна передача предмета у власність державі за рішенням суду;

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові(права керування транспортним засобом – до 3 років) за рішенням суду;

- виправні роботи – до двох місяців за постійним місцем роботи з відрахуванням в держбюджет до 20% від зарплати, за рішенням суду;

- адміністративний арешт – до 15 діб, призначається суддею. Не призначається вагітним, інвалідам, молоді до 18 років.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення. В разі, якщо особа протягом року не вчиняла правопорушення, то вона вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

7. Перелік органів та посадових осіб, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, наведено в розділі ІІІ КпАП, в якому врегульовано також деякі питання утворення та функціонування цих органів, а також визначено, які справи уповноважені розглядати ті чи інші органи або посадові особи, тобто вирішено питання про підвідомчість справ.

Велика кількість органів (посадових осіб), які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, обумовлена рядом обставин. Перш за все, галузі управління й існуючі в них відносини істотно відрізняються одне від одного, відзначаються різноманітністю і специфікою. Для того, щоб кваліфіковано вирішувати справи про адміністративні правопорушення, часто необхідно володіти спеціальними знаннями, наприклад, добре знати правила пожежної безпеки, дорожнього руху, ветеринарно-санітарні та ін. По-друге, оперативність та економічність провадження в багатьох випадках забезпечується тим, що стягнення накладають співробітники тих органів, які здійснюють контроль та нагляд за додержанням відповідних правил.

Відповідно до ст.213 КпАП справи про адміністративні правопорушення надано право розглядати таким органам:

1) адміністративним комісіям;

2) виконавчим комітетам селищних, сільських рад;

3) районним (міським) судам (суддям);

4) органам внутрішніх справ, органам державних інспекцій та іншим органам (посадовим особам), уповноваженим на це законодавчими актами України.

Повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення в наш час окремі законодавчі акти надають і деяким іншим органам, які в розділі ІІІ КпАП не названо. Мова йде про місцеві державні адміністрації (ст.25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації") та про виконкоми міських рад (ст. 38 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"). І в тому, і в іншому випадку говориться про справи, віднесені законом до відання зазначених органів. Разом з тим жоден законодавчий акт подібних повноважень їм не надає, і на практиці реально вони такі справи не розглядають. На нашу думку, у згаданих законах допущено помилку, вірніше, за цими органами закріплено повноваження, яких вони ніколи не здійснювали, так би мовити "на всякий випадок". Для зазначених органів подібні справи є дуже дрібними, до того ж, поняття "місцева державна адміністрація" охоплює систему підрозділів, які всі разом, одночасно діяти не можуть. Тобто в цьому випадку потрібне уточнення – хто від імені місцевої адміністрації здійснює ці повноваження. Отже, реально прийняття законів "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні", на нашу думку, не викликало змін у системі суб’єктів адміністративної юрисдикції.

Органи, яким надано право приймати рішення у справах про адміністративні правопорушення, за об’ємом компетенції розподіляються на дві групи. До першої належать адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад, органи внутрішніх справ і судді. Вони розглядають справи про правопорушення, які вчиняються в різних галузях управління. Другу групу складають державні інспекції, органи транспорту, природоохорони тощо. Повноваження зазначених органів тісно пов’язані з конкретною галуззю управління. Наприклад, органи державного пожежного нагляду уповноважені вирішувати справи про порушення правил пожежної безпеки, митні органи – про порушення митних правил і т. ін.

Рішення про накладення адміністративного стягнення може приймати колегіальний орган або посадова особа. До перших належать адміністративні комісії, виконкоми селищних, сільських рад, суди (хоча на практиці подібні справи колегіальні суди, як правило, не розглядають). Що стосується посадових осіб, то вони вирішують справи від імені відповідних органів в межах наданих їм повноважень і тільки при виконанні службових обов’язків. Коло таких осіб встановлено законодавчими актами України. До них насамперед належать керівники відповідних органів управління та державних інспекцій. Проте в деяких випадках, передбачених законодавством, право накладати стягнення мають і інші посадові особи. Наприклад, за порушення окремих правил дорожнього руху крім начальників відділів (управлінь, відділень) ДАІ або їх заступників накладати стягнення можуть всі співробітники Державтоінспекції, які мають спеціальні звання (ст.222 КпАП).

Органи (посадові особи) розглядають справи про адміністративні проступки в межах своєї підвідомчості. Встановлення підвідомчості - це розмежування компетенції між органами (посадовими особами). Кожен орган або посадова особа має право розглядати і вирішувати тільки ті питання, які належать до її відання. І тому, коли кажуть, що справа підвідомча якомусь органу, то мають на увазі, що саме цей орган займається цією справою, що його уповноважено вирішувати такі справи. Встановлення підвідомчості справ – спосіб визначення компетенції. В компетенцію входять також і повноваження. Повноваження визначають, що може зробити, які заходи може застосовувати орган (посадова особа), в той час як підвідомчість окреслює межі повноважень за територією та за об’ємом справ, які вирішуються.

Розрізняють два різновиди підвідомчості – предмету та територіальну.

Предметна (видова) підвідомчість – це нормативне вирішення питання про те, якому виду органів доручено розглядати відповідну категорію справ. Цьому в КпАП України присвячено гл.17. Головний критерій закріплення предметної підвідомчості – категорія адміністративних правопорушень. Так, наприклад, законодавством встановлено, що справи про порушення правил пожежної безпеки розглядаються органами, які здійснюють державний пожежний нагляд. Для визначення предметної підвідомчості справ законодавець використовує також і додаткові ознаки. До них належать місце вчинення правопорушення, вік правопорушника.

Під територіальною підвідомчістю розуміється нормативне вирішення питання про те, де (а тому і яким органом) повинна розглядатися конкретна справа. Головне правило територіальної підвідомчості – справа розглядається за місцем вчинення правопорушення. Але з цього правила є винятки: справи, підвідомчі адміністративним комісіям, розглядаються за місцем проживання правопорушників. Крім цього, з деяких категорій справ встановлена подвійна (альтернативна) територіальна підвідомчість. Так, наприклад, справи про порушення правил дорожнього руху можуть розглядатися як за місцем вчинення правопорушення, так і за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання порушника.

Особливе місце серед органів адміністративної юрисдикції займають адміністративні комісії. В той час, як інші органи (внутрішніх справ, державні інспекції, військкомати тощо) здійснюють свою юрисдикційну діяльність поряд з виконанням інших функцій управління – організацією, контролем, наглядом і т. ін., то головне призначення адміністративних комісій – розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Адміністративні комісії утворюються районними державними адміністраціями, виконкомами міських, районних в містах, селищних і сільських рад у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря та не менше 6-ти членів комісії. До них входять депутати, представники підприємств, установ, організацій, громадськості. Не можуть бути членами комісій працівники прокуратури, судді, адвокати, а також представники органів, посадові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених до компетенції інших органів (посадових осіб). Зокрема вони можуть розглядати справи про ряд правопорушень в галузі охорони праці та здоров’я населення, охорони пам’ятників історії та культури, в будівництві та в галузі використання електричної та теплової енергії, в сільському господарстві, в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства, благоустрою і т. ін.

В ч.1 ст.218 КпАП дано перелік статей, справи про порушення яких мають право розглядати адміністративні комісії районного та міського рівнів. Об’єм повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення адміністративних комісій при виконкомах селищних та сільських Рад народних депутатів дещо менший, їх встановлено в ч.2 ст.218 КпАП.

Повноваження виконавчих комітетів селищних і сільських рад щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення схожі до повноважень адміністративних комісій, але дещо вужчі. Компетенцію виконавчих комітетів закріплено в ст.219 КпАП.

Районні (міські) суди (судді) розглядають справи про найбільш серйозні адміністративні проступки, за які передбачено найсуворіші адміністративні стягнення та стягнення, які застосовуються виключно у судовому порядку, – штраф у підвищеному розмірі, оплатне вилучення транспортних засобів, конфіскація, виправні роботи та адміністративний арешт (дрібне розкрадання, порушення правил про валютні операції, дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, порушення правил адміністративного нагляду тощо), а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років (ст.221 КпАП) та про правопорушення, пов’язані з корупцією (Закон України "Про боротьбу з корупцією").

Органам внутрішніх справ (міліції) надано право розглядати справи про порушення громадського порядку, правил паспортної системи, правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземців і осіб без громадянства, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил дозвільної системи та інші правопорушення, які посягають на громадянський порядок та громадську безпеку (ст.222 КпАП). Юрисдикційними повноваженнями в міліції наділено багатьох посадових осіб: начальників та заступників начальників відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальників та заступників начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівнених до відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальників лінійних пунктів міліції, а також інших працівників транспортної міліції, які здійснюють нагляд за додержанням відповідних правил, начальників відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ, дільничних інспекторів (старших дільничних інспекторів) міліції, начальників та заступників начальників відділень (відділів, управлінь, Головного управління) Державної автомобільної інспекції, командирів та заступників командирів окремих підрозділів дорожньо-патрульної служби, інші працівники Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні звання.

Органи державного контролю та нагляду (державні інспекції) та деякі галузеві органи управління розглядають справи про порушення тих загальнообов’язкових правил, нагляд та контроль за виконанням яких на них покладено. Це органи державного пожежного нагляду, Міністерства праці та соціальної політики України, природоохорони, Міністерства оборони України, державної санітарно-епідеміологічної служби, державного ветеринарного контролю, залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного і міського електротранспорту, зв’язку, Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації і т. ін. (ст.ст.223–244-8 КпАП).

8. Про адміністративне затримання складається протокол, в якому вказується дата, місце, посада, прізвище особи, яка проводить затримання, відомості про правопорушника, час і мотиви затримання. Затримана особа не зобов’язана підписувати протокол і вправі внести власні зміни в протокол. Орган, який провів затримання зобов’язаний повідомити рідних затриманої особи.

Адмінзатримання проводиться органами МВД, прикордонними військами, воєнізованою охороною, військова інспекція дорожнього руху.

Адміністративне затримання не може тривати більше трьох годин, якщо інше не передбачено законом. В прикордонні зоні правопорушник з дозволу прокурора можуть бути затриманими до 10 діб. Загальним строком затримання є 3 доби.

Особистий огляд проводиться уповноваженими на це органами, особою однієї статі, в присутності понятих тієї ж статі і складається протокол. Огляд рече може проводитись у відсутності господаря(полювання), але в присутності двох понятих про, що теж складається протокол.

Адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей або їх вилучення може бути оскаржено вищестоящій особі, прокурору або до суду.

Особистий огляд, огляд речей і товарів здійснюється з метою виявлення і припинення адміністративних порушень, коли вичерпані інші заходи впливу, а також для складання протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду адміністративних справ.

Огляд проводиться у випадках:

коли особа затримана в момент вчинення адміністративного правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

наявності ознак правопорушення у вигляді слідів на одязі громадянина чи на його речах;

коли очевидці прямо вкажуть на конкретну особу, як на правопорушника;

коли існують відповідні показання технічних засобів контролю;

коли огляд прямо передбачений законодавством Украйни.

Наприклад, ч. 1 п.п. 2 ст. 18 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану» передбачає проведення перевірки документів у громадян, а в необхідних випадках — проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян.

Сутність адміністративного огляду полягає в примусовому обстеженні громадянина або його майна з метою виявлення і вилучення документів, речей та інших предметів, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом правопорушення, встановлення особи затриманого тощо.

Зміст особистого огляду складають дії за зовнішнім оглядом осіб, а також їхніх речей працівники, що здійснюють пропускний режим за допомогою стаціонарних контрольних установок.

Огляду має передувати пропозиція уповноважених працівників пред’явити документи, що підтверджують особу затриманого, речі, інші предмети, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом правопорушення. Уповноважені органи мають право вимагати вчинення таких дій лише по відношенню тих осіб, щодо яких є дані про вчинення правопорушення, чи в інших, передбачених законом випадках.

Особистий огляд громадянина здійснюється особою однієї статі з ним у присутності двох понятих тієї ж статі в приміщенні чи інших місцях, що виключають доступ сторонніх громадян і відповідають правилам санітарії і гігієни. При здійсненні особистого огляду мають бути забезпечені безпека здоров’я особи, яку оглядають, його особиста гідність, охорона конфіденційних даних, отриманих при здійсненні огляду.

Огляд речей, товарів та інших предметів проводиться уповноваженою особою в присутності двох понятих і, як правило, власника даних речей і предметів. При цьому повинна бути забезпечена схоронність речей, що оглядаються, і предметів, їхнього товарного зовнішнього вигляду.

Ч. 1 ст. 264 КпАП України не встановлює вичерпний перелік органів, що мають право здійснювати особистий огляд. Широкими повноваженнями із здійснення особистого огляду, огляду речей і товарів наділені співробітники міліції. Так, співробітники Державної інспекції безпеки дорожнього руху мають право проводити особистий огляд громадян, що вчинили адміністративне правопорушення, огляд транспортних засобів при підозрі, що водій використовує його в протиправних цілях, а також огляд вантажу за наявності підстав вважати, що вантаж перевозиться незаконно. Співробітники транспортної міліції здійснюють огляд ручної поклажі і багажу пасажирів цивільних повітряних судів, а при необхідності й особистий огляд пасажирів; співробітники міліції позавідомчої охорони можуть робити особистий огляд, огляд речей, товарів, транспортних засобів на охоронюваних ними підприємствах, в установах і організаціях.

Після здійснення особистого огляду чи огляду речей, товарів, транспортних засобів уповноваженою особою складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи в протоколі про адміністративне затримання. Цей документ чи запис підписуються уповноваженою особою, двома понятими і особою, яку оглядають. Предмети, виявлені в особи, яку оглядають, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом правопорушення, вилучаються посадовими особами органів, що передбачено ст.ст. 241 і 243 КпАП. Про це вилучення складається протокол або робиться відповідний запис у протоколах про адміністративне правопорушення, про огляд речей чи про адміністративне затримання.

В окремих випадках огляд речей, ручної поклажі, багажу й інших предметів може бути здійснений за час відсутності власника. Уповноважена особа в присутності двох понятих може піддати огляду речі й інші предмети у випадках, коли:

минув термін їхнього збереження в автоматичних камерах схову;

установити власника даних речей чи предметів не вдалося;

є відомості про наявність у них вибухових пристроїв;

це прямо передбачено законодавством України.

За відсутності власника речей складається спеціальний протокол, підписаний уповноваженою особою і двома понятими.

З огляду на специфіку адміністративних проваджень по окремих категоріях справ встановлюється і особливий порядок огляду, зокрема, це стосується відповідних підприємств, що входять до переліку, затвердженого відповідним міністерством за погодженням з МВС України з метою запобігання розкрадання. Особливий порядок огляду може встановлюватися в окремих місцевостях для контролю за перевезенням наркотичних речовин. Особливий порядок огляду встановлюється Митним кодексом України (ст.ст. 22, 41, 55. 56, 57, 61 та ін.)

Вилучення речей і документів, що виявилися безпосереднім об’єктом правопорушення, є адміністративно-правовим заходом впливу, що полягає в примусовому позбавленні правопорушника можливості користуватися і розпоряджатися протиправно добутим майном чи підробленими (недійсними) документами.

Право застосування цього заходу мають посадові особи, перераховані в ст.ст. 234–1, 234–2, 262, 264 КпАП.

Речі і документи, що є знаряддям чи безпосереднім об’єктом правопорушення, зберігаються до розгляду справи. Залежно від результатів розгляду вони у встановленому порядку конфіскуються чи повертаються власнику або знищуються, а при оплатному вилученні речей — реалізуються з наступною передачею вирученої суми колишньому власнику за винятком витрат із реалізації вилученого предмета.

Широкими повноваженнями щодо здійснення дій по вилученню речей і документів наділені органи внутрішніх справ. Так, при вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 174, 190– 195-4, органи внутрішніх справ мають право вилучати вогнепальну, пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту понад 100 метрів за секунду та холодну зброю, бойові припаси, електрошокові пристрої та спеціальні засоби. Такі самі права мають посадові особи прикордонних військ.

Органи внутрішніх справ мають право вилучати також валюту і платіжні документи — при незаконних операціях з іноземною валютою і платіжними документами.

Співробітники міліції мають право вилучати у громадян і посадових осіб документи, що мають ознаки підробки, а також речі, предмети і речовини, вилучені з цивільного обороту, що знаходяться у громадян без спеціального дозволу (наркотичні речовини, сильнодіючі отрути, радіоактивні ізотопи, вибухові речовини й ін.).

Читайте також:

1. Алельні гени, знаходячись у гетерозиготному стані, не зливаються, не змінюють один одного і, не втрачаючи своєї індивідуальності, передаються в гамети.
2. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
3. Аудиторська фірма — юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність.
4. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців
5. Види станів фінансової безпеки підприємств, які визначаються з фінансової стійкості підприємств.
6. Види станів.
7. Види функціональних станів людини
8. Види юридичної відповідальності.
9. Види юридичної відповідальності.
10. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
11. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
12. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення, роз'яснення рішення, що підлягає виконанню

Переглядів: 1082