• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Речі рухомі та нерухомі.

Нерухомі речі – це земельні ділянки, а також речі розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їхнього призначення (також повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти , а також речі, права на які підлягають державній реєстрації).

Об'єкти нерухомості мають особливий правовий режим, який полягає у то­му, що законодавство встановлює особливий порядок набуття права власності на них, їх відчуження тощо. Особливістю правового режиму є також те, що дані об'єкти, правочини з ними, а також права на них підлягають спеціальній держав­ній реєстрації відповідними органами. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є відкритою. Це означає, що орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний надати інформацію про здійснену реєстрацію та реєстровані права будь-якій особі. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або право­чинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєст­рацію можуть бути оскаржені до суду (ст. 8 ЦК Укрваїни).

Державну реєстрацію права власності, зокрема на жилі і нежилі будинки, са­дові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побу­тового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках ву­лиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами, квартири у багатоквартирних будинках, здійснюють державні комунальні підприємства — бюро технічної інвентаризації, які виконують функції Реєстратора. Порядок даної реєстрації регулює Тимчасове положення про порядок реєстрації прав влас­ності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2000 р. та інші акти.

Що стосується земельних ділянок, то Земельний кодекс України передбачає обов'язкове здійснення державної реєстрації земельних ді­лянок у складі державного реєстру земель.

Рухомі речі - такі, які можна вільно переміщувати у просто­рі. Рухомі речі, а також угоди з ними підлягають реєстрації тільки у випадках, передбачених законом.

За ступенем свободи участі в цивільному обороті речі поділяються на: вилу­чені з цивільного обороту, обмежені в обороті та не вилучені з цивіль­ного обороту.

Оборотоздатність - це можливість відчуження певного об'­єкта за договором купівлі-продажу, міни, дарування, а також перехід його від од­нієї особи до іншої у порядку універсального правонаступництва (при спадкуван­ні чи реорганізації юридичної особи).

Вилучення речей з цивільного обороту - це означає, що деякі об'єкти можуть на­лежати на праві власності лише певним суб'єктам цивільного права.( об'єкти права власності українського народу (земля, за винятком земельних ділянок певного розміру, надра, води та інші природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) еко­номічної зони).

Обмеження речей у цивільному обороті вказує на те, що право власності на певні речі може бути передано іншій особі з додержанням вимог, передбачених законом. (зумовлюється міркуваннями додержання державної безпеки. )

Постановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види май­на" від 7 червня 1999 р. (з наступними змінами і доповненнями) було затвер­джено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, гро­мадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України" та Спеціальний порядок набуття права власності громадя­нами на окремі види майна викладені відповідно в додатках. (бойова і спеціальна військова техніка, вибухові речовини та інше.) Щодо видів майна, для якого вста­новлюється спеціальний порядок набуття права власності громадянами (зброя, вибухові та радіоактивні речовини тощо), то дані предмети можуть бути придба­ні лише з дозволу відповідних органів.

Всі інші — це речі, не вилучені з цивільного обороту, тому вони можуть віль­но відчужуватися, переходити у власність на підставах, передбачених законом.

Речі індивідуально-визначені і родові.

Індивідуально-визначені ре­чі, - це речі, що відрізняються від інших індивідуальними ознаками:

а) єдині у своєму роді (наприклад, Софіївський собор);

б) відрізняються від інших кількома ознаками (наприклад, будинок Верховної
Ради);

в) виділені із загальної маси речей даного роду

Родові – це речі, яким належать єдині родові ознаки речей даного роду. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом, а це означає, що вони є юри­дичне замінними.

Правове значення такої класифікації полягає в тому, що існує ряд договорів, предметом яких можуть бути лише індивідуально-визначені речі (оренда, підряд, купівля-продаж). Крім того, наслідки загибелі індивідуально-визначеної речі і ро­дової різні для боржника. Так, при загибелі індивідуально-визначеної речі вико­нання зобов'язання в натурі є неможливим, тому боржник звільняється від обов'язку передати її кредиторові, але зобов'язаний виплатити грошову компен­сацію її вартості. Загибель родової речі в ряді випадків не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, оскільки є можливість замінити річ, що заги­нула, іншою річчю такого роду. Крім того, відповідно до ст. 60 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорід­ної вимоги. Отже, зарахування автоматично не допускається, якщо предметом зобов'язання є індивідуально-визначена річ.

Речі головні та їх приналежність. Юридичне значення даного поділу полягає в тому, що прина­лежність в усіх випадках наслідує долю головної речі, якщо в договорі чи законі не встановлено інше (ст. 86 ЦК України) ( наприклад, за договором купівлі-продажу жилого будинку до набувача разом із предметом договору переходять і господарські будівлі. , фотоапарат та його футляр, шафа та шухляди до неї)

І приналежність, і основна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а її приналежність — залежне, допоміжне і слугує найкращому використанню головної речі (наприклад, скрипка і футляр, картина і рама до неї). Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, визначається договором. За відсутності такого рішен­ня слід керуватися звичаями ділового обороту.

Приналежність не треба ототожнювати із складовою частиною речі, якою визнається все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження та істотного знецінення речі (наприклад, комп'ютер і монітор, телевізор і динамік). При переході права на річ складові частини її не підлягають відокремленню.

Речі споживні та неспоживні.

Споживчі - це такі речі, які в результаті одноразового свого використання повністю знищуються (продукти харчування, паливо) або перетворюються на іншу річ (сировина). До споживних речей нале­жать також гроші, оскільки використовувати їх можна, лише витрачаючи (ст. 8 ЦК України).

Неспоживні - це речі , які при тривалому використанні зберігають своє призначення, їх зношування відбувається поступово (наприклад, взуття, верстати, машини).

правове значення: предметом деяких до­говорів (оренди, майнового найму, прокату) можуть бути лише неспоживні речі, то за умовами договору власникові має бути повернута та сама річ. Інакше роз­в'язується питання про предмет договору позики, яким можуть бути споживні речі (гроші, речі, визначені родовими ознаками). Позичальник, використавши одержану річ, повинен повернути позикодавцеві таку суму грошей або рівну кількість речей тих самих роду і якості, а не ті гроші і речі, які він брав за дого­вором позики.

Речі подільні і неподільні.

Подільні - це речі, які внаслі­док поділу в натурі не змінюють свого призначення (наприклад, продукти харчу­вання).

Неподільні - речі, які при поділі втрачають своє цільо­ве призначення (ст. 8 ЦК України).

Правове значення - стосовно поділу спільної власності. Так, якщо спільна власність є част­ковою, кожний з її учасників має право вимагати виділення своєї частки зі спіль­ного майна. Якщо виділити частку в натурі неможливо без нерозмірної шкоди для господарського призначення майна, учаснику, що виділяється присуджуєть­ся грошова компенсація (ст. 6 ЦК України).

Іноді мається на увазі неподільність майна не у фізичному, а в юридичному значенні. Так, неподільними з юридичної точки зору є тематичні колекції картин, столовий сервіз, певна колекція книг, марок, листівок, меблевий гарнітур. Хоч за домовленістю сторін у деяких випадках такі комплексні речі можуть стати по­дільними.

Продукція, плоди і доходи.

продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одер­жується з речі або приноситься річчю.

Плоди— це результат органічного роз­витку самої речі (приплід тварин, майбутній урожай).

Доходи— це те, що при­носить річ, перебуваючи в експлуатації і цивільному обороті (орендна плата, дивіденди, плата за житло). Відповідно до ст. 89 ЦК України плоди, приплід тварин, доходи, що приносять речі, належать власникові речі, як­що інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.

Гроші та валютні цінності.

Гроші- є особливою категорією об'єктів цивіль­ного права, оскільки виконують роль загального еквіваленту і відповідно до цього їм властивий цілий ряд специфічних особливостей.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є гривня (ст. 9 ЦК України).

Грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родовий характер грошей полягає у тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути по­гашений будь-якими купюрами. Гроші можуть бути індивідуалізовані шляхом за­пису номерів окремих грошових знаків.

Поряд з цим у ряді випадків гроші можуть виступати самостійним об'єктом певних договорів, зокрема позики, дарування, банківської позички.

Валютні цінності— певні види майна, які визначаються законом такими. До валютних цінностей належить валюта України, іноземна валюта, монетарні метали.

Валютою України визнаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначей­ських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також грошові знаки, які вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові зна­ки, які перебувають в обігу, також кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України, платіжні документи (акції, облігації, купони до них, бони, век­селі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України.

Іноземною валютою визнаються відповідні іноземні грошові знаки, монети, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповід­ної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав та міжна­родних розрахункових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України, а також зазначені вище платіжні та інші документи, виражені в іноземній валюті або мо­нетарних металах.

Монетарними металами вважаються золото і метали іридієво-платинової гру­пи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побуто­вих виробів з цих металів.

Цінні папери -визнаються грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випусти­ла, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді диві­дендів або відсотків, а також передачу грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам..

Цінний папір — це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здій­снення засвідченого ним майнового права. Цінний папір повинен бути складений у визначеній законом формі та мати всі необхідні реквізити, перелік яких вста­новлюється законодавством конкретно щодо кожного виду цінних паперів. Кла­сифікацію цінних паперів можна проводити за кількома підставами.

виділяються такі групи та види цінних паперів:

1. пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх
власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку;

2. боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики;

3. похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом
на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних па­
перів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4. товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право роз­
поряджатися майном, вказаним у цих документах (ст. 9 ЦК України).

Майно -річ чи конкретну сукупність речей, сукупність прав, які нале­жать конкретній особі також сукуп­ність майнових прав та обов'язків (наприклад, під спадковим майном розуміють усі майнові права та обов'язки спадкодавця, які переходять до спадкоємця).

За ЦК України, майном, як особливим об'єктом, вважається річ, су­купність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 90).

Цілісний майновий комплекс. Підприємство.До складу підприємства як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на позначен­ня, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи та послуги (фір­мове найменування, знаки для товарів і послуг) та інші виключні права, якщо інше не передбачено законом чи договором. Виключення із майнового комплексу того чи іншого об'єкта має бути окремо передбачено законом чи договором. В іншому разі при переході права власності на підприємство до іншої особи остан­ня має право вимагати передачі всіх вищезазначених прав.

3. ГРОШІ І ЦІННІ ПАПЕРИ.

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випли­вають з цих документів, іншим особам.

За ЦК України, цінним папером є документ встановленої форми з від­повідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та перед­бачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа іншим особам (ст. 9).

Ознаки цінних паперів:

1. завжди є доку­ментом майнового характеру

2. може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення.

3. повинен відповідати вимогам щодо форми та мати всі необхідні реквізити

4. порядок здійснення прав, закріплених у цінних паперах, визначається при їх випуску (емісії), а також у тексті цінного паперу

5. можуть переходити від однієї особи до іншої

6. в ньому мають бути чітко засвідчені права володіння або відносини позики чи визначені ті юридичні мож­ливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного папера (одер­жання доходу у вигляді дивідендів або відсотків чи певного майна).

Види цінних паперів:

1. пайові - засвідчують участь у стартовому капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і на одержання частини прибутку, зокрема у формі дивідендів та частини майна при ліквідації емітента

2. боргові - засвідчують відносини позики та передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання.

3. товаророзпорядчі – надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих паперах

4. іменні - в тексті цінного паперу зафіксовано ім’я його держателя

5. ордерні – документи, держателя яких визначено через зазначення в ньому права, якщо на ньому зупиняється безперервний ряд передавальних написів

6. на пред’явника - документи, добросовісний держатель яких є суб’єктом прав, у ньому закріплених

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції поділяються на привілейовані і прості також іменні акції і акції на пред'явника.

Прості іменні акції - з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни, які вільно розпоряджаються ними (продають, передають, дарують, обмінюють, відчужують іншим способом), але з додержанням спеціальних правил.

Акції на пред'явника обертаються вільно, тобто без індосаментних процедур. Акціонерне товариство у книзі реєстрації акцій фіксує лише загальну кількість акцій на пред'явника.

Привілейовані акції — це акції з пільговими правами майнової участі. Влас­ники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно з простими акціонерами. Привілеями є перш за все переважне право на одер­жання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується у відсотках до но­мінальної вартості акції і виплачується у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. Якщо прибут­ку відповідного року недостатньо, дивіденди з привілейованих акцій виплачують за рахунок резервного фонду. Разом з тим якщо розмір дивідендів, що виплачу­ються акціонерам, з простих акцій перевищує розмір дивідендів з привілейованих акцій, власникам останніх може проводитися доплата до розміру дивідендів, виплачених простим акціонерам.

Привілейовані акції дають їх власникові також переважне право на пріори­тетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

Дивіденди з акцій виплачуються за підсумками року в порядку, передбачено­му статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та відсотків за банківський кредит.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску.

Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Громадяни придбавають облігації лише за рахунок їх особистих коштів, а підприємства — за рахунок коштів, що надходять у їх розпоря­дження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Відповідно Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні випускаються облігації таких видів:

1. Облігації внутрішніх і місцевих позиквипускаються на пред'явника. Рішення про їх випуск приймає відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві ради. У рішенні мають визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій. Кошти, одержані від реалізації зазначених облігацій, спрямовуються відповідно до державного і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад.

2. Облігації зовнішніх державних позик України— цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вар­тість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обме­женим оборотом.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зов­нішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України, приймає Кабінет Міністрів України щодо кожного випуску.

Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України.

3. Облігації підприємстввипускаються підприємствами всіх форм власності і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Рішення про випуск обліга­цій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного папера — "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати відсотків (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента. Крім основної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків.

Доходи з облігацій підприємств виплачуються за рахунок коштів, що залиша­ються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явни­ка, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Рішення про випуск довгострокових та середньострокових казначейських зобов'язань приймає Кабінет Міністрів України, а рішення про випуск короткострокових (до одного року) зобов'язань — Міністерство фінансів, які визначають умови їх випуску, включаючи розмір і порядок виплати доходу.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків з нього. Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запи­тання. Законодавство передбачає видачу як іменних сертифікатів (обігу не під­лягають, а їх продаж іншим особам є недійсним), так і сертифікатів на пред'яв­ника. Реквізити ощадних сертифікатів визначені в ст. 8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Доход з ощадних сертифікатів виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, який випуска­ється виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів. Правовий режим певних інвестиційних сертифікатів визначений Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)",.

Вексель— це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнико­ві векселя (векселедержателеві).

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1999 р., а також іншими за­конодавчими актами України.

У приватизаційних паперах міститься інформація про умови і порядок використання їх та про права власника.

Приватизаційні папери використовувалися громадянами України лише шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують пра­во власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного папера з обов'язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супроводжується погашенням приватизаційного папера. Угоди, укладені з використанням приватиза­ційних паперів для цілей, не передбачених Законом України "Про приватизаційні папери", є недійсними. Нині у зв'язку з завершенням приватизації державного майна таким способом обіг приватизаційних паперів припинився.

Чек - застосовується для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів (п. Інструкції № 7 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої по­становою Правління Національного банку України від квітня20 00 p.).

Коносамент є товаророзпорядчим документом, що засвідчує право його держателя розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення. Коносамент застосовується переважно при здійсненні морських перевезень і є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті.

Гроші як об'єкт цивільних правовідносин – є особливим різновидом рухомого майна.

Належать до замінних речей, що визначаються родовими ознаками. Особливістю їх є те, що вони оцінюються не за кількістю грошових знаків, а за кількістю грошових одиниць і є універсальним еквівалентом вартості будь-якого товару.

Читайте також:

1. ІІ. У ринковій економіці нерухомість є об'єктом вкладання капіталу, об’єктом купівлі-продажу, ринкових відносин між продавцем і покупцем, тобто є товаром.
2. Конструкція нерухомі групи деталей кривошипно-шатунного механізму
3. Розрахунок навантажень які діють на нерухомі опори.
4. Рух рідин через нерухомі зернисті і пористі шари
5. Сили, які діють в нерухомій рідині. Поняття про тиск.

Переглядів: 1788