Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Громадяни можуть набути право власності на земельну ділянку за давністю користування. - Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність.

Добросовісне користування ділянкою означає своєчасну оплату земельного податку, подання заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї земельної ділянки.

Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженому органу, але вони не порушували питання про самовільне використання цієї ділянки.

Безперервне користування на протязі 15 років означає, що за цей час громадянин не залишав земельну ділянку без використання.

У громадянина виникає право на звернення до уповноваженого органу з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою.

Початок усього строку має бути пов’язаний з моментом, коли громадянин приступив до використання земельної ділянки.

До підстав при наявності яких право власності припиняється відносяться:

А) добровільне припинення права власності:

1. добровільна відмова власника від прав на земельну ділянку;

2. смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;

3. відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

Б) вилучення земель без згоди власника за наявності його вини:

4. звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

5. конфіскація за рішенням суду;

В) вилучення земель без згоди власника за відсутності його вини:

6. відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

7. невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства протягом року при спадкуванні земель сільськогосподарського призначення.

Розглянемо більш детально зазначені випадки припинення права власності.

Добровільна відмова – це самостійне волевиявлення власника земельної ділянки, яке пов’язане із небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власності ділянки.

Для цього громадянин повинен подати заяву про добровільну відмову від права власності на землю на користь держави або територіальної громади.

Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку полягає у здійсненні відповідної процедури, а саме:

 отримання згоди представників держави або територіальної громади на отримання права власності на земельну ділянку;

 підготовка та укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку відповідно державі або територіальній громаді;

 нотаріальне посвідчення укладеної угоди;

 державна реєстрація укладеної угоди.

Органами державної реєстрації, які фіксують укладені угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови є органи місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Зазначений орган перевіряє подані документи і приймає відповідне рішення.

У разі прийняття позитивного рішення на обох примірниках угоди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номеру запису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір.

Один примірник угоди повертається власнику земельної ділянки, інший залишається у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

 використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

 неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративної системи, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоду здоров’ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

 конфіскації земельної ділянки;

 викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та суспільних потреб;

 примусового звернення стягнень на земельну діяльну по зобов’язаннях власника цієї земельної ділянки;

 невідчуження земельної ділянки іноземними особами без громадянства протягом року при спадкуванні земель сільськогосподарського призначення.

Іноземні особи та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть володіти на праві приватної власності:

- земельними ділянками сільськогосподарського призначення;

- земельними ділянками несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких відсутні об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

У разі прийняття іноземцями та особами без громадянства у спадщину земельної ділянки зазначеної категорії, вони повинні добровільно відчужуватися у власність держави або територіальної громади протягом року.

Якщо земельна ділянка цією особою не відчужена, вона підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для суспільних потреб.

Земельні ділянки підлягають викупу для таких суспільних потреб:

а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об’єкти державної та комунальної власності;

в) під об’єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) оборони та національної безпеки;

д) під будівництво та обслуговування лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

е) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;

є) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об’єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.

Процедура викупу земельних ділянок складається з трьох стадій:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання земельних ділянок у власність	\|	І стадія.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.