Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






II Державна дума

Склад депутатів від губерній України

Від України було обрано 102 депутати:

поміщиків — 24,

інтелігентів — 26,

селян — 42,

робітників — 8,

священиків — 1.

Ліві партії бойкотували І Державну думу і не брали участі в її роботі.

У Думі сформувалася «Українська думська громада»,яка об'єднувала 45 депутатів, друкованим органом був. «Україн­ський вісник».


Голова громади — депутат із Чернігова Ілля Шраг. Українська громада вимагала:

• автономії України;

• українізації державного управління та освіти.

Для надання думській громаді практичної допомоги зі Львова до Петербурга переїхав М. Грушевський, де налаго­див видання журналу «Український вісник», на сторінках якого друкувалися виступи думських депутатів, різноманіт­ні статті на політичні теми. Сам М. Грушевський опубліку­вав у журналі 22 статті, в яких обґрунтовував національну програму думських депутатів.

Велике значення мало оприлюднення з найвищої дер­жавної трибуни національних і соціальних вимог та інте­ресів українського народу.

8 липня 1906 р. ІДержавну думу розігнав царський уряд після 72 днів її існування.

(вибори до неї було проведено в січні 1907 р.)

Склад депутатів від губерній України:

поміщиків — 16,

інтелігентів — 17,

селян — 6,

робітників — 59,

священиків — 4.

Із України було 102 депутати, 47 з яких об'єдналися в «Українську думську громаду».Вони видавали часопис «Рід­на справа» («Вісті з Думи»).

Більшість депутатів становили представники лівих пар­тій, які цього разу взяли участь у виборах. Депутати висува­ли такі вимоги:

• запровадити українську мову в систему освіти й держав­ного управління;

• утворити кафедри української мови та історії в універси­тетах;

• ввести українську мову в учительських семінаріях.

З червня 1907 р. IIДержавну думу також було розігнано, проіснувала 103 дні.


 




Це — третьочервневий державний переворот, яким завер­шилася революція.

Це був акт державного перевороту, бо цар порушив Ма­ніфест 17 жовтня 1905 р, і статтю 86 «Основних держав­них законів» 1905 р., за яким жоден новий закон не може з'явитися без схвалення його Думою.

Революція потерпіла поразку. Почалася політична реак­ція в країні.

Новий виборчий закон обмежив права робітників, се­лян, національних меншин. Тому в IIIі IV Державних думах українських парламентських груп уже не було.

Причини поразки революції

1. У революційному русі не було єдності демократичних опозиційних сил (робітничого класу, селян, національної інтелігенції). .

2. Неорганізованість демократичних сил, слабкість керів­ництва. .

3. Розкол у соціал-демократичному русі.

Якщо більшовики вимагали рішучого повалення цариз­му, то меншовики наполягали на реформах в межах існу­ючого буржуазного ладу.

4. Армія загалом (окрім деяких підрозділів і кораблів) не підтримала революційні сили, а використовувалася для придушення руху.

5. Була закордонна матеріальна й фінансова допомога ца­ризму.


Читайте також:

  1. Активна і пасивна державна політика.
  2. Антиінфляційна державна політика
  3. Державна антициклічна політика
  4. Державна виконавча служба
  5. Державна виконавча служба (Ст. 12 КВК)
  6. Державна влада й місцеве самоврядування
  7. Державна влада як складова державно-владного механізму
  8. Державна влада як складова державно-владного механізму.
  9. Державна влада.
  10. Державна власність
  11. Державна діяльність гетьмана України І. Мазепи. Участь у Північній війні. Союз Мазепи з Швецією




Переглядів: 2520

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Поява масових українських періодичних видань | Значення революції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.