Державна влада.

Кожна соціальна група людей або організація існує на певних принципах: самоорганізації, кооперації, ієрархії, керівництва, управління і підпорядкування, централізації, демократії, авторитаризму.

У суспільстві, як у природі – соціальні системи існують на принципі ієрархії, суть якої зводиться до того, що менше, нижче, слабше підпорядковується більшому, вищому, сильнішому – як фізично, морально, так і політично, юридично. Згідно цього закону державою і суспільством керують певні політичні та соціальні сили, органи влади і управління, що регулюється нормами права (звичаєвого, морального, соціального, державного, міжнародного, релігійного).

Практично у кожній такій групі або організації існують лідери, які впливають на процес управління і морально-психологічний клімат у групі людей і тримають у своїх руках певну владу.

В рамках держави влада – це воля класу, який є економчно-пануючим, що завжди прагне до політичної державної влади для того, щоб політично і юридично закріпити форми приватної або суспільної власності, спосіб виробництва, захищати свої різноманітні потреби та інтереси за допомогою державної влади і державного законодавства.

Влада – це право управляти економічними і виробничими процесами і ситуаціями, володіти і користуватися матеріальним та іншими цінностіми, а також використовувати виробничі сили для вирішення необхідних завдань і функцій виробничого колективу, а також обов’язок нести юридичну, політичну і моральну відповідальність за процес управління трудовим колективом, за правопорушення і за стан справ у соціальному трудовому колективі.

Державна влада поширюється на всі сфери суспільного життя і реалізується такими двома основними методами:

1) переконанням і свідомим виконанням розпоряджень і команд;

2) примусом, спираючись на силу і фізичний вплив.

З усіх видів влади вона є найсильнішою, і здійснюється спеціально створеними для цього державними органами влади, згідно конституції та інших законодавчих актів.

Державна влада уособлює усі суспільства і народи на міжнародній арені. Всередині держави вона має монополію на державну власність і засоби виробництва, на збройні сили, на організацію і здійснення правосуддя, на фінансово-грошову і податкову системи, на прийняття законів і підзаконних нормативних актів.

Владу можна поділяти на види залежно від критеріїв.

За суб’єктами її поділяють на: державну, народну, партійну, трудових колективів, громадських організацій, засобів масової інформації.

За функціями: на законодавчу, виконавчу, судову, глави держави, військову.

За територією здійснення: на загальнодержавну, регіональну, місцеву.

За часом реалізації: тимчасову і постійну.

За державно-політичним режимом: на демократичну, ліберальну, авторитарну, тоталітарну.

Потрібно запам’ятати такі поняття влади:

v автократія – самовладдя;

v аристократія – влада знаті;

v бюрократія – влада чиновників;

v демократія – влада народу;

v меритократія – влада здібних;

v охлократія – влада натовпу;

v партократія – влада партії;

v плутократія – влада багатих;

v теократія – влада духівництва;

v технократія – влада фахівців;

v тимократія – влада заможних;

v анархія – безвладдя;

v монархія – єдиновладдя;

v олігархія – правління небагатьох багатих людей.

Як вже зазначалось, на сьогоднішній день державна влада в провідних країнах світу поділяється на три основні гілки: законодавчу, виконавчу і судову. Теорія такого поділу влади вперше була висунута англійським філософом Джоном Локком у 1989 році. А першою конституцією, яка запровадила такий поділ влади була Конституція 1787 р. США. На сьогоднішній день окрім даних гілок державної влади існує верховна влада, заснована на якому-небудь одному принципі – монархізмі, аристократизмі або демократії. У демократичній республіці верховна влада належить суверену або всьому народові, тому вона є єдиною і неподільною.

Як у демократичній республіці, так і в конституційній монархії народ обирає або делегує свої повноваження найвищим представницьким органам державної влади, які від імені всього або більшості народу здійснюють найвищу державну владу, державну політику і виступають від імені всього народу і всієї держави.

Усі гілки державної влади тісно і нерозривно взаємопов’язані між собою, вони відносно залежні одна від одної і в цілому залежні від верховної влади народу, але в здійсненні своїх повноважень, завдань і функцій вони відносно самостійні, підконтрольні, підзвітні і відповідальні перед народом.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виникнення держави	\|	Механізм держави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.