Писемні джерела.

1.1. Руські писемні джерелаписемні, літературні джерела – церковно-повчальна і житійна література, ділове листування, юридичні акти («Руська правда»), літописи («Повість временних літ», Київський і Галицько-Волинський літописні руські зводи), пам’ятки світської літератури («Слово о полку Ігоревім»).

1.2. Зарубіжні писемні джерела.

2. Археологічні джерела: будівлі, речі, предмети, знаряддя, пам’ятки матеріальної культури.

3. Етнографічні: дані про характерні особливості культури, побуту, звичаїв.

4. Усні джерела: билини, перекази, пісні, інша народна творчість.

5. Лінгвістичні: аналіз мови, її діалектів.

Проблема походження Київської Русі є дискусійною. Ще в XVIII ст. німецькі історики Готліб Байєр, Герхард Міллер та Август-Людвіг Шльоцер висунули норманську концепцію походження Київської держави (нормани – це загальна назва населення Скандинавії – шведів, норвежців, датчан (слов’янські літописці називають їх варягами)). Основна думка нормандської теорії – слов’яни не спроможні самостійно створити державу.

Антинорманська теорія (першим висловив М.Ломоносов) наполягає на тому, що виникнення держави – наслідок довготривалого соціально-економічного розвитку суспільства, яке ще до літописного закликання варягів мало протодержавні утворення, а також назва «Русь» походить від назви річок у Центральній Україні – Рось.

Існує ще і хозарська гіпотеза О.Пріцака, згідно з якою поляни є не слов’янами, а різновидом хозарів.

Релігійна реформа Володимира – переход до монотеїзму, має свої причини: сприяти етноінтеграційним процесам, перетворити Київ на загальнодержавний центр, вивести Київську Русь на міжнародну арену.

Розповсюдження християнства проводилось князівською владою й церковною організацією насильницькі, при опорі жрецтва і різних прошарків населення. Минуть століття, перш ніж православна церковність в Україні наповниться національним змістом, пошириться серед селянства, наблизиться до його потреб.

Наслідки хрещення Русі:

– Переслідування язичницької культури.

– Фактом насильницького запровадження нової, чужої народу віри неминуче скористалася частина місцевої знаті, внаслідок чого посилилися відцентрові сепаратистські тенденції в регіонах.

– Народне язичництво не зникло з прийняттям християнства, але, перетворюючись само, воно також видозмінювало важливі обряди та догматичні положення прийнятого християнства.

– Централізована організація священнослужителів – церква, підлегла владі великого князя, служила зміцненню його становища необмеженого монарха.

– Християнство зблизило Русь з Візантією – найбільш розвиненою феодальною державою з передовою культурою.

– Християнство стало моральним регулятором у суспільстві.

– Починається будівництво церков, монастирів, запровадження системи шкільної освіти. Прилучення до книжності було за своєю суттю революційним процесом і становило собою стрибок у розвиткові національної самосвідомості. Християнство перебирає на себе роль «релігії Письма». Вперше у вітчизняній історії формується тип давньоруського інтелігента.

Суспільство Галицько-Волинського князівства (1199 – 1349) складалося зі станів, приналежність до яких визначалась родоводом і родом занять. Соціальну верхівку утворювали князі, бояри та духовенство. Із розвитком торгівлі з Заходом починається в ХІІІ ст. в Галичині й на Волині ріст міст. В силу географічного розташування, в цьому регіоні були досить відчутними впливи католицького Заходу, православ’я та східних культур. Галицько-Волинське князівство наслідувало культуру Київської Русі, але й сформувало свої особливі риси в мистецтві, архітектурі, усній та писемній творчості.

ТЕМА 2. КУЛЬТУРНА ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ У 1920 – 1930 рр. – 2 год.

1. Ленінська теорія культурної революції.

2. Культурна політика Радянської влади у 1920-30 рр.

3. Реалізм та соцреалізм в українському живопису.

4. Джерела українського авангардного мистецтва 20-30-х рр. ХХ ст.

5. Наслідки ідеологічного впливу на культуру України.

Література:

1. Білецький П. У контексті світового авангарду // Всесвіт. – 1990. – №7.

2. Малевич К. Розділи з автобіографії художника // Хроніка 2000. – 1993. – №3-4.

3. Реалізм та соцреалізм в українському живопису радянського часу: Історія, колекція, експеримент. – К. : «LK Maker», 1998.

4. Стебельський Б. Біля джерел українського авангардного мистецтва 20-30-х рр. ХХ. ст. // Народна творчість та етнографія. – 1998. – №1.

5. Шпандрій М. Модернізм, авангард і естетика М.Бойчука // Сучасність. – 1995. – №9.

Конспект лекції:

Ленінська теорія культурної революції включала питання про формування народної інтелігенції з робітників і селянської бідноти. Важливе місце в теорії культурної революції відводилося питанню про керівну ролькомуністичної партії, будівництво пролетарської культури. Рисою соціалістичної культури було названо її інтернаціональний характер. З 1921 р. формуються принципи і завдання культурній революції. Як складова цієї революції – боротьба з неписемністю.

Характерна риса розвитку мистецтва у 20-і рр. – авторське розуміння «пролетарської культури». В Україні існувало три осередки культурного життя:

– Асоціація революційного мистецтва України, створена у 1925 р. Головний склад: прибічники монументаліста М.Бойчука.

– Об’єднання сучасних митців України, створено у 1927 р. Склад: митці-формалісти – В.Пальмов, Л.Крамаренко, А.Таран.

– Асоціація художників Червоної України. Склад: митці-реалісти, натуралісти, прихильники академізму – Г.Світлицький, К.Трохименко, І.Шульга.

І925 – 1934 формуються ідейно-естетичні принципи соціалістичного реалізму(«зображеннi дiйсностi в її революцiйному розвитку», тобто не такою, як вона є, але – такою, якою вона «повинна бути» з комунiстичної точки зору. В соціалістичному суспільстві комуністичний світогляд, а з ним соціалістичний реалізм, уважав культурні традиції буржуазними, а тому вже минулими).

Стратегічною метою радянської влади були побудова ідеологічно єдиного суспільства і створення нової «пролетарської» культури.

Наслідки ідеологізації мистецтва:

– Мистецькi твори, не за принципами соціалістичного реалізму не мали шансiв потрапити до «споживача», у гiршому випадку – означали судовий вирок авторовi. З другої половини 20-х – на поч. 30-х рр. починаються гоніння на представників авангардного мистецтва. Так, в 1930 р. професори-авангардисти Київського художнього інституту К.Малевич, В.Єрмілов, О.Богомазов були звільнені з цього учбового закладу.

– Патерналiстська полiтика. Брак конкуренцiї в мистецькому середовищі призвів до одноманітності.

Релігійно-церковні процеси періоду радянського тоталітаризму засвідчують, що більшовицький уряд щодо українських церков як православної, так і інших застосовував імперську тактику царської Росії. 1920-1930 рр. частина Православної церкви українізується, виборює автокефалію, що й лякає Москву. Українська автокефальна православна церква була скасована в 1930 р. Майже до мінімуму звужується вплив будь-якої релігії у сфері духовного, культурного життя, етико-моральних відносин у суспільстві, сім’ї. Таке ж гоніння спіткало й римсько-католицьку церкву в Україні: напередодні Другої світової війни залишався діючим лише один на всю Україну костел в Одесі. Жорстоко переслідуються протестантські конфесії: баптисти, адвентисти, п’ятидесятники, Свідки Єгови.

Таким чином, в СРСР створювалася досить потужна iнфраструктура культури, яка, одначе, обслуговувала не стiльки культурнi потреби народу, скiльки iдеологiчнi потреби влади.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ (988р.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.