Економічна структура

Економічна структура визначається насамперед інфраструктурою, кількістю, якістю та конкурентоспроможністю різних секторів економіки, особливістю макроекономічної політики та позицією у світовій торгівлі. США як високорозвинута держава має розбудовані усі необхідні елементи економічної структури.

У 50-70-тіроки США належало місце абсолютної першості у світі, "що міцно трималася на трьох стовпах могутності:

- найсильніша у світі економіка;

- найпотужніший воєнний арсенал;

- висока мораль народу і його віра у високе призначення своєї країни".^{^[117]}^[117]

З 70-х років роль США дещо знизилась. Як вважає Б.Гаврилишин, це сталося "...внаслідок часткового послаблення трьох названих стовпів могутності. Хоч економіка, поза всяким сумнівом, залишається найпотужнішою, вона не є найефективнішою".^{^[118]}^[118] США поступаються місцем з основних економічних показників: зростанні ВНП, частці ВНП на душу населення тощо. Так, наприклад, ВНП на душу населення у США у 1989 році становив 20910 доларів, і вони поступались Швеції, в якій цей показник досяг 21570 доларів, Фінляндії -22120, Норвегії - 22290, Японії - 23810, Швейцарії - 29880 доларів.^{^[119]}^[119] Крім того, американський долар поволі знецінюється, експортні операції сповільнюються, з американськими корпораціями починають конкурувати японські, корейські, західноєвропейські фірми.

Уряд США здійснює мінімальний тиск на бізнес, який тут має найсприятливіші умови. Інтереси уряду і бізнесу не суперечать одні одним. Бізнес прагне працювати і одержувати прибутки, а уряд - помірні податки від бізнесу. Відносини між бізнесом та робітництвом не є такими ж безхмарними. Ці відносини оформляються колективними договорами між керівництвом фірми та місцевим посередником трудової спілки. Такий порядок узгодження інтересів запроваджений Законом про національні трудові відносини (стаття 7), який був прийнятий у 1935 році^{^[120]}^[120] для того, щоб уникнути тривалих трудових суперечок та страйків як інструменту тиску на підприємців.

Трудові спілки хоч і поволі, але зменшуються чисельно, з 19,8 мільйона у 1980 році до 16,6 мільйона членів у 1993 році, або з 21,9 до 15,8% від загальної кількості тих, хто працює.^{^[121]}^[121] Страйк, як засіб тиску на підприємців, залишався і після 1935 року на озброєнні трудових спілок. Так, у 1993 році було 35 страйків, в яких взяли участь 182 тисячі працівників, а найнапруженішим за останні 25 років був 1974 рік, коли відбулося 424 страйки з участю майже двох мільйонів осіб.^{^[122]}^[122]

Проблеми, з якими стикаються трудові спілки у 90-х роках, мало чим відрізняються від проблем, які були перед ними 50 чи 100 років тому: страйки, перед укладенням колективних договорів, конкуренція з працівниками, які не є членами спілок, норми виробітку тощо. Крім того, позиції спілок підривають дереґулювання багатьох галузей, імпортне проникнення товарів обробних галузей промисловості на американський ринок, внаслідок чого іноземні робітники з Сіменса, Міцубісі, Тойоти тепер відкрито конкурують з американськими робітниками. Інтереси уряду, підприємців та робітництва не є, всупереч переконанням марксистів, антагоністичними: робітник прагне працювати і мати високу зарплату, щоб купувати потрібні йому матеріальні блага; підприємець прагне налагодити виробництво цих благ, більше їх продати і одержати більший прибуток; уряд зацікавлений, щоб підприємці одержали більший прибуток, з якого можна буде зібрати більший податок.

* * *

Політика економічного лібералізму, яку проводить уряд США, зробила національну економіку високоефективною. Порівняно невисоке оподаткування позитивно впливає на ціни товарів, на їх конкурентоспроможності на світовому ринку. Сполученим Штатам вдалось розробити механізм забезпечення екологічної ефективності національної економіки в традиціях економічного лібералізму - через створення ринку прав на забруднення навколишнього середовища.

Сучасні еколого-економічні системи, що сформувались у країнах Західної Європи за своїми основними ознаками нагадують ознаки еколого-економічної системи США. Це і не дивно, адже Америку розбудовували головно вихідці із Європи. Проте у Європі еколого-економічна система має й свої особливості. Як і у США, суспільний порядок європейських націй "...ще сьогодні є визначений вартостями і силами, які походять з християнської культурної традиції. ...Не тільки Захід як політична цілість, але також усі західні суспільні групи, які навіть вороже настроєні до Католицької церкви (соціалізм, лібералізм, протестантизм); всі вони живуть культурною спадщиною католицизму".^{^[123]}^[123] Американці обґрунтовують свій тип поведінки "протестантською етикою", оскільки вона підтримує прагматизм і егоїстичність людини, посилаючись на те, що людина створена за образом та подобою Бога.^{^[124]}^[124] Але ж й інші люди також створені за образом та подобою Бога. З цього можна зробити висновок, що усі люди рівні перед Творцем. А якщо виходити з таких заповідей, як "люби ближнього свого, як себе самого" (Матей 22:39), "і як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само" (Лука 6:31),^{^[125]}^[125] то людину можна розглядати як частинку людської спільноти, суть якої полягає у співіснуванні з іншими. Це є зміст європейської, католицької етики. Європейські системи відрізняються "...узгодженістю економічних цілей в межах ділової спільноти, рівнем консультацій між бізнесом, урядом, а в деяких випадках - робітничими лідерами, а значить, можливістю визначати національні економічні цілі і пріоритети, не вдаючись до імперативного планування або адміністративного розподілу ресурсів".^{^[126]}^[126]

Сформовані у сучасній Європі різні еколого-економічні системи хоч і відрізняються одна від одної, але мають багато спільних рис:

1) уряди вважають однію із головних своїх функцій сприяння економічній діяльності, а не просто її реґулювання або контроль. Законодавча і виконавча влади різко не розмежовані, не протистоять одна одній, а отже, законодавство й управління краще узгоджені;

2) уряди, бізнес і робітництво усвідомлюють важливість роз’язання екологічних проблем для своїх економік та держав;

3) групи з різними економічними інтересами добре організовані й усвідомлюють значення національних інтересів;

4) надійно відпрацьований процес консультацій між урядом та бізнесом, бізнесом та робітництвом, який чітко виконується;

5) страйки перестали бути в Європі засобом розв’язання питань між робітництвом та бізнесом (на відміну від США);

6) є компетентна, віддана справі і стійка управлінська еліта.^{^[127]}^[127]

Життя доводить, що чим більше загальне визнання "справедливості" системи і схильність до відносин співробітництва між урядом, бізнесом та робітництвом, тим ефективнішими є як екологічна, так і економічна підсистеми.

Європейські еколого-економічні системи мають багато спільного, оскільки розвивались у схожих природно-кліматичних та історичних умовах, під однаковим впливом християнства на формування системи національних цінностей тощо. Із сукупності національних еколого-економічних систем для порівняльного аналізу ми вибрали три, що мають свої окремі специфічні ознаки: німецьку соціальну ринкову економіку, французьке узгоджене вільне підприємництво та шведський розподільчий соціалізм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інвестиційний клімат	\|	Поняття для засвоєння

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.