Економічні структури

Економічна інфраструктура характеризується насамперед розвитком транспортної мережі. У Швеції, наскільки це можливо для країни, розташованої на Північному полярному колі, добре розвинена транспортна мережа - автомобільний, залізничний, повітряний та водний транспорт. Довжина залізниць становить 6960 миль чи 11200 кілометрів; у власності шведів є 3,6 мільйона пасажирських автомобілів (або 410 автомобілів на 1000 чоловік) та 329 тисяч - вантажних; 42 летовища; 3 великі морські порти - Ґьотеборґ, Стокгольм та Мальмьо.^{^[225]}^[225]

Важливе місце в інфраструктурі Швеції належить енерґопостачанню. За споживанням енерґії Швеція є на одному із перших місць світу. Причина цього - холодний клімат. Енерґоспоживання у 1989 році становило 6228 кілограм нафтового еквівалента на особу.^{^[226]}^[226] Імпорт енерґоресурсів скоротився з 12% торговельного експорту у 1965 році до 7% у 1989 році.^{^[227]}^[227] Це скорочення пов’язане насамперед із зменшенням споживання нафти частка якої впала з 70 у 1979 році до 45% у 1988 році.^{^[228]}^[228]

Економічна структура Швеції має добре розвинені усі сектори. Робоча сила розподілена так: 3% працюючих зайнято у сільському господарстві, 21% - у промисловості та гірництві, 38% - у соціальному обслуговуванні.^{^[229]}^[229]

Промисловість Швеції представлена сталеливарною, машинобудівною, інструментальною, паперовою, автомобіле- та суднобудівною галузями; сільське господарство - вирощуванням жита, картоплі, цукрових буряків; тваринники утримують 1,7 мільйона голів великої рогатої худоби та 2 мільйони свиней; рибалки добувають 227 тисяч тонн риби річно.^{^[230]}^[230]

Особливістю економічної системи Швеції є те, що поряд із конкурентними ринковими відносинами активно використовується державне реґулювання. Соціально-економічне завдання держави шведи вбачають у вирівнюванні доходів та наданні фінансової допомоги пенсіонерам, сім’ям з дітьми і з низькими доходами, інвалідам тощо. З цією метою активно застосовувалось проґресивне оподаткування.

Шведську економічну систему часто називають змішаною економікою. При цьому мають на увазі, що шведська ринкова економіка поєднує приватну, державну та кооперативну форми власності.

Майже 85% шведських компаній, де працюють понад 50 осіб, належать приватному капіталу; приватні фірми дають роботу 75% зайнятих у виробничій сфері, з них 8% працюють у фірмах, які належать іноземному капіталу.^{^[231]}^[231] Усі інші зайняті на державних та кооперативних підприємствах.

Державний сектор у Швеції покликаний нагромаджувати та перерозподіляти грошові засоби на соціальні та економічні цілі відповідно до своєї національної концепції. Швеція має найвищі показники частки державного споживання у ВВП (29,3%), частки податків у ВВП (55,3%), частки зайнятих у державному управлінні та соціальних послугах (36,7%).^{^[232]}^[232]

Отже, основний принцип функціонування шведської еколого-економічної системи "полягає у розмежуванні двох економічних функцій: створення багатства і його розподілу. Перша виконується приватним сектором за принципами вільного підприємництва. Друга здійснюється через пряме втручання уряду, аби компенсувати і виправити способи, визнані несправедливими у розподілі, що відрізняються від механізмів вільного ринку".^{^[233]}^[233]

* * *

"Змішані" економічні системи сформовані, безперечно, на ринкових засадах, але їх соціальна орієнтація накладає на ринкові відносини певні обмеження, які не послаблюють економічної ефективності.

Екологічна ефективність цих економічних систем є соціальною проблемою і складовою частиною соціальної політики держав.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інвестиційний клімат	\|	Тема 7. Економічна система України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.