Комуністичний експеримент над економічною системою України

Ту економічну модель, яку 74 роки намагалися побудувати в СРСР, прийнято вважати спробою реалізації економічної концепції Маркса-Енгельса-Леніна. Часом кажуть, що ця спроба не вдалася через відхід від їхньої економічної концепції. Але, очевидно, що жорстокі реалії були ближчі до теоретичної концепції, ніж можна було б собі уявити. Хотіли цього, чи не хотіли "класики марксизму-ленінізму" (швидше за все, що таки хотіли), але на їх концепції можна було збудувати лише державу, яку описав ще Томас Мор у своїй "Утопії" (1516). Ось основні її характеристики:

- "Розпланування міст ... однакове; схожий і їхній зовнішній вигляд, наскільки це дозволяє місцевість."^{^[252]}^[252] Як тут не згадати "шедеври соціалістичного містобудування" з "типовими" проектами, які часто ставали причиною трагікомічних ситуацій на зразок змальованої у відомому фільмі Е.Рязанова "Іронія долі...";

- "Мова їхніх жителів, звичаї, установи і закони цілком однакові." Згадати б хоча "мовну" політику в СРСР на "злиття мов", а фактично на русифікацію; практику запровадження, так званих "радянських звичаїв та обрядів"; досвід у "калькуванні" законодавства, як це було у кодифікації чи при прийнятті конституцій. До речі, до цього процесу були залучені не лише республіки СРСР, а й східноєвропейські країни;

- "Коли настає пора жнив, сільські філархи повідомляють керівників міста, яку кількість городян треба їм прислати." Осінні сільгоспроботи відомі, очевидно, усім городянам, а особливо, студентам колишнього СРСР;

- "...Утопійці не мають приватної власності." Комуністична влада намагалась обмежити можливості для "приватної" власності, визначивши лише вузьке коло речей широкого вжитку, які могли становити "індивідуальну" власність громадян;

- "Посада правителя довічна..." - Й.Сталін, Л.Брежнєв, Ю.Андропов, М.Черненко;

- "Посередині ... є ринок з усілякими товарами, куди кожна сім’я звозить свої вироби... . Будь-який голова сім’ї приходить сюди, просить те, чого він сам або його сім’я потребує, і ... одержує потрібну річ." Т.Мор описав, у загальних рисах, механізм "соціалістичного розподілу";

- "Якщо хтось забажає відвідати друга, який проживає в іншому місті, або просто оглянути якусь місцевість, то він ... одержує дозвіл у своїх сифогрантів і траніборів... . В дорогу вирушає ... з листом правителя, котрий засвідчує дозвіл на подорож з визначенням дня повернення." Цей принцип на практиці був реалізований у вигляді інституту прописки, відсутністю паспортів у селян, дозвільній системі поїздок за кордон тощо;

- "... Із золота й срібла вони роблять нічні горщики та всілякий посуд на нечистоти для вжитку не тільки в громадських палацах, а й в приватних будинках."^{^[253]}^[253] Це була думка Т.Мора, але як її не порівняти із мрією В.Леніна: "Коли ми переможемо в світовому масштабі, ми, на мою думку (виділення наше - І.Г.), зробимо із золота громадські відхожі місця на вулицях кількох найбільших міст світу."^{^[254]}^[254]

Зрештою й сам В.Ленін у бесіді з А.Луначарським у квітні 1918 року, говорячи про книгу "Місто Сонця" (1623), яку написав однодумець Т.Мора італієць Томмазо Кампанелла, відверто зауважив: "Мені здається, що це зовсім не наївно і з певними змінами могли б засвоїти й здійснити тепер-таки...".^{^[255]}^[255]

Які ж головні продукти спроби побудови комуністичної моделі економічної системи в Україні? Їх можна звести до трьох моментів: (1) відчуження від власності на засоби виробництва; (2) відчуження виробника від створеного ним продукту; (3) відчуження від влади.

В основі цієї моделі була централізована збалансована планова економіка, яка зовсім не орієнтувалась на ефективність того, чи іншого підприємства. Так, якщо одному радгоспу було заплановано надоїти від кожної корови по 2500 л молока, а він здав по 2600 л, а іншому планувалось 4500, а одержано 4400 л, то вважалося, що перше підприємство працює краще, тому що виконало план і таке підприємство матеріально стимулювалось. Отже, основним завданням для робітників було добитись низьких норм виробітку, а для підприємств - низьких планових завдань. А оскільки планування велося від досягнутого рівня, то старались план більше, ніж на 102,5% не виконувати.^{^[256]}^[256] Екологічні питання підприємства вирішували тільки тоді, коли вони були внесені у план. А оскільки теоретично вважалось, що при "соціалізмі" не може бути "хижацького ставлення до навколишнього середовища", то на екологічні проблеми особливої уваги не звертали.

Оскільки завдання підприємствам "спускали" міністерства, то й продукцією розпоряджалися вони. Тобто реальними власниками як засобів виробництва, так і створеного суспільством продукту були державні адміністративні структури - міністерства і відомства. Але виробники були усунені не лише від власності на засоби виробництва чи створеного ними продукту, вони були усунені і від можливості впливу на адміністративну систему.

Теоретики марксизму говорили, що при "комунізмі" брати участь в управлінні державою зможе кожна кухарка, але пізніше В.Ленін зробив певну поправку до цієї тези, сказавши, що це повинна бути особлива група людей. Очевидно, малося на увазі, що в ході встановлення "диктатури пролетаріату" управлінням повинен займатись її "аванґард" - партія більшовиків. Спочатку так і було. Але з часом кількість членів єдиної в країні партії перевищила потрібну кількість управлінців. Партійні "чистки" не дали змоги контролювати приріст чисельності комуністів і в рамках політичної партії виділився певний прошарок партійно-державних чиновників, так званих "номенклатурних працівників". Суть цього утворення полягала в існуванні чіткої замкненої ієрархічної системи, яка реально управляла державою.

"Номенклатурну систему" можна зобразити у вигляді величезної піраміди, яка мала в СРСР щонайменше шість рівнів: (1) районний, (2) обласний, (3) республіканський, (4) всесоюзні органи, міністерства та відомства, (5) центральний комітет компартії, і, на верхівці піраміди, (6) генеральний секретар КПРС. Піраміда мала чотири сторони: (а) партійно-комсомольську; (б) профспілкову; (в) державну та (г) господарську (у тому числі, так званий "директорський корпус") (див.схему 6). Людина, що потрапила у "номенклатуру", залишалась у ній практично постійно. Так, наприклад, якщо інструктор райкому не влаштовував керівництво, його могли призначити директором школи, якщо він не міг впоратись з цією роботою, то його призначали директором радгоспу або "обирали" головою районної ради і тощо. Тобто відбувався рух по горизонталі. За сприятливих обставин "номенклатурний" працівник міг потрапити на вищий рівень (рух по вертикалі), але переміщення донизу було надзвичайно рідкісним явищем.

Схема 6. Номенклатурна піраміда в колишньому СРСР

Політичні та економічні зміни, що відбулися в Україні з 1991 року, після здобуття державної незалежності, дещо ослабили, на короткий час, лише одну її грань - компартійно-комсомольську. В цілому ця структура існує й донині.

Отже, в Україні, як і в СРСР у цілому, було створено економічну систему, яка пов’язувалась з еґалітарно-колективістськими цінностями, що базувались на марксистській ідеології, основна теза якої полягає в тому, що економічні відносини визначають усі інші. Про екологічні проблеми згадували лише тоді, коли вони істотно впливали на економічні показники. Питання про естетику довкілля, ландшафтів тощо, роглядали лише теоретично, оскільки естетичним еталоном став промисловий пейзаж.

В Україні, як і у цілому СРСР, сформувалась еколого-економічна система, що базувалась на державній власності, заорганізованому ринку, повному контролі на засоби виробництва та розподілі створеного у суспільстві продукту, байдужому ставленні до навколишнього середовища, іґноруванні суспільних потреб, яку називали "соціалізмом", "розвинутим соціалізмом" тощо. З економічної точки зору, це була адміністративно-командна економічна система. Зрозуміло, що така система з відчуженням членів суспільства від політичної влади, власності та розподілу створеного продукту була далека від власне соціалістичних (у західному розумінні) принципів. Створена еколого-економічна система була безпосередньою реалізацією марксистсько-ленінської концепції побудови "соціалістичної" (у розумінні Маркса-Леніна) економічної системи унітарної, тоталітарної держави "диктатури пролетаріату".

Ідеологічні нашарування такі, як "соціалізм", "розвинутий соціалізм", "комунізм" в унітарній державі (диктатурі) не мають жодного істотного значення - вони можуть бути від найлівіших до ультраправих. Тоталітарна держава потребує адміністративно-командної системи.

Соціалізм, за Леніним, є "першою фазою комуністичного способу виробництва." Тобто соціалізм розглядали як недорозвинений комунізм. Ленін підтримав оцінку Марксом комуністичних ідей минулого, викладених у "Маніфесті комуністичної партії" (1848), які К.Маркс називає соціалістичними. Ці думки є суто комуністичними, що проповідують повну спільність: майнову, духовну та ідейну.^{^[257]}^[257]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Передумови формування економічної системи України	\|	Характеристика компонентів економічної системи України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.