- у китайському світогляді провідне положення займають державні і родинно-родові цінності, орієнтація на самоздійснення в земному житті, в міжлюдських стосунках;
- верховній владі, певною мірою чиновництву додається сакральний характер, передбачається, що легітимність правлячої династії спирається на релігійну підставу;
- мета, до якої наближається життя високоосвіченої людини, - гармонія, упорядкованість;
- китайська філософія зосереджена на соціально-політичній та етичній проблематиці. Можна сказати, що це переважно практична філософія, що чужається чистої теорії і методології. Як і в Індії, етичні питання, завдяки з високої значущості, не стягуються в окрему дисципліну, а проходять через всю філософію;
Джерела китайської філософії
1. «Книга змін» («І цзин») відноситься до VIII – IV ст. до н.е., ворожильна книга, яка містить філософські ідеї.
2. «Бесіди і вислови» («Лунь Юй»), представляє вислови Конфуція.
3. «Мен-цзи» - книга конфуціанця Мен-цзи, що жив в IV – III cст.
4. «Книга про Шлях і Доброчинність (рос. Книга о Пути и Добродетели)», авторство якої пр. приписують легендарному засновнику даосизму Лао-цзи (VI – V ст. до н.е.);
5. «Чжуан-цзи» - книга даоського вчителя Чжуан-цзи (IV – III ст. до н.е.)
Підкреслимо, що стиль філософських текстів, образний і афористичний, служить не стільки цілям доказу ідеї, скільки навіювання певного способу бачення.