Мовна норма. Типи мовних норм.

Норми літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил,

якими користуються мовці в усному й писемному мовленні.

Літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної

мови, яка в писемному та усному різновидах обслуговує культурне життя народу. Літературній мові властиві багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.

За функціональним призначенням - це мова державного законодавства,

засіб спілкування у виробничо-матеріальній і культурній сферах, мова освіти,

культури, мистецтва, засобів масової інформації.

4.Функції мови:

Комунікативна. Мова найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у счасному суспільстві. Має характер: можна передавати все те, що виражається, наприклад: мімікою, жестами чи символами, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати у виражені з мовою.

Ідентифікаційна. Виявляється в часовому й у просторових вимірах. Кожна людина має своєрідний і індивідуальний мовний “портрет” у якому відображено всі її національні – естетичні, соціальні, культурні, духовні параметри. Для тих хто мову не знає чи знає погано, вона може бути причиною роз´єднання, сепорації, конфліктування, ворожнечі.

Експресивна. Полягає в тому, що вона є універсальним засобом вираження внуирішнього світу людини. Кожний індивідум – це унікальний, неповторний світ. Досконаліше володіє мовою, яскравіше постає перед людьми, як особистість “Говори і я тебе побачу” – мудреці античності.

Гносеологічна. Мова є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу. Пізнаючи будь-яку мову, людина пізнає різнобарвний світ крізь призьму. Ця функція мови полягає не лише в сприйнятті й накопиченні досвіду суспільства. Вона безпосередньо пов´язана з функцією мислення, формування та існування думки.

Мислетворча. Формуючи думку, людина мислить мовленевими формами. Мислення є конкретне (образно-чуттєве) й абстрактне (понятійне). Понятійне мислення – це оперування поняттями, що позначаються певними словами. “Мислити” означає “оперувати мовленевим матеріалом”.

Естетична. Мова першоджерело культури, оскільки вона є знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей. Існування мови у фолькльорі, театрі, що вона є становим хрептом культури.

Відчуття краси мови – основа всякого естетичного виховання.

Культуроносна. Для глибокого пізнання нації необхідно знати його мови, яка виконує функцію зв´язкукультур з народом. Через мову передаються духовні цінності від покоління до покоління.

Номінативна. Цей процес називається лінгвілізацією – “оновленням” світу. Мовні одиниці, слова слугують назвами предметів, процесів, якостей.

Це найголовніші мовні функції, усвідомлення яких впливає на ставлення до мови, глибину її вивчення та використання.

5.Кодифікація мови.

Будь-яка мова потребує охорони і турботи. Піклуватися про мову повинна кожна людина і суспільство в цілому. Свідома турбота про мову називається кодифікацією мови.

Кодифікація, пояснює словник, - це упорядкування, приведення до системи, до цілісного несуперечливого зводу (кодексу). У мові кодифікація - також уніфікація, упорядкування, відкидання всього чужого для літературної мови і прийняття всього, що її збагачує.

Засобами кодифікації мови є словники, довідники з мови, підручники, посібники, наукові дослідження, що встановлюють норму, взірці мовлення людей, які досконало володіють українською мовою і мають високий соціокультурний авторитет.

Кожний мовець, який володіє літературною мовою, є прикладом для інших. Свідомий громадянин України відповідає за долю української літературної мови, і цей обов'язок, насамперед, виявляється у роботі над удосконаленням особистої культури мови.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття української літературної мови.	\|	Мова як засіб професійного спілкування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.