Класифікація надзвичайних ситуацій

Класифікація надзвичайних ситуацій на території України за походженням здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій", Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій, Державного класифікатора надзвичайних ситуацій, затвердженого наказом Держстандарту України від 19 листопада 2001 р., та Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МНС України від 19 квітня 2003 р. № 119.

Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оцінювання події, що відбулася або може відбутися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

Надзвичайні ситуації за походженням поділяють на такі.

Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і оказувати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки і життєдіяльність населення у мирний і воєнний час, діляться за наступними основними ознаками:

у сфері виникнення;

за галузевою ознакою;

за масштабами можливих наслідків.

По першому признаку "у сфері виникнення" надзвичайні ситуації розподіляються за характером виникнення на:

техногенні;

природні;

соціально-політичні і воєнні.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру за характеристиками явищ, що визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності, поділяються на аварії (катастрофи), які супроводжуються викидами (виливами) небезпечних речовин, пожежами, вибухами, затопленнями, аваріями на інженерних мережах і системах життєзабезпечення, руйнуванням будівель і споруд, аваріями транспортних засобів та інші.

Техногенна надзвичайна ситуація – стан, при якому внаслідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об’єкті, визначеній території або акваторії порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров’ю, наноситься шкода майну населення, економіці і довкіллю.

Джерело техногенної надзвичайної ситуації – небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об’єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.

Природні надзвичайні ситуації класифікують за видами можливих природних явищ, що приводять до їх виникнення: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами і збудниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо.

Кожний клас стихійних лих класифікується за характеристиками явища, які визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, які пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування діляться на наступні НС: здійснення або реальна загроза терористичного акту, викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру, які пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення, внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій класифікують як по генезису, так і по механізму дії. Генезис – виникнення і наступний розвиток факторів ураження.

Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуацій за генезисом розділяють на фактори: прямої дії або первинні; побічної дії або вторинні.

Первинні фактори ураження безпосередньо викликаються виникненням джерела техногенної надзвичайної ситуації.

Вторинні фактори ураження викликаються змінами об’єктів навколишнього природного середовища первинними факторами ураження.

Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій за механізмом дії розділяють на фактори: фізичної дії; хімічної дії.

До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну ударну хвилю; хвилю тиску в ґрунті; сейсмічну вибухову хвилю; хвилю прориву гідротехнічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.

До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.

Кожна надзвичайна техногенна ситуація характеризується фактором ураження (одним або декількома) джерела техногенної надзвичайної ситуації.

До небезпечних факторів ураження джерел техногенних надзвичайних ситуацій, які виникають внаслідок аварій (катастроф) на об’єктах господарської діяльності відносяться:

повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: надмірний тиск в фронті ударної хвилі; тривалість фази тиску; імпульс фази тиску;

хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: максимальний тиск; час дії тиску; час збільшення тиску до максимуму;

сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок потужних вибухів вибухових речовин і має наступні параметри фактору ураження: швидкість розповсюдження хвилі; максимальне значення масової швидкості ґрунту; час наростання напруги в хвилі до максимуму;

хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внаслідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо і має наступні параметри фактору ураження: швидкість хвилі прориву; глибина хвилі прориву; температура води; час існування хвилі прориву;

уламки, осколки, що виникають при вибухах легкозаймистих і вибухових речовині і має наступні параметри фактору ураження: маса уламку, осколка; швидкість розлітання уламку, осколку;

екстремальний нагрів середовища, що виникає при пожежах, вибухах легкозаймистих і вибухових речовин і має наступні параметри фактору ураження: температура середовища; коефіцієнт тепловіддачі; час дії джерела екстремальних температур;

теплове випромінювання, що виникає при пожежах, вибухах і має наступні параметри фактору ураження: енергія теплового випромінювання; потужність теплового випромінювання; час дії джерела теплового випромінювання;

іонізуюче випромінювання, що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом радіоактивних речовин і має наступні параметри фактору ураження: активність радіонуклідів в джерелі; щільність радіоактивного забруднення місцевості; концентрація радіоактивного забруднення; концентрація радіонуклідів.

Активність радіонукліда в джерелі іонізації – радіоактивність, що дорівнює відношенню числа мимовільних ядерних перетворювань в джерелі за малий інтервал часу до цього інтервалу.

Щільність радіоактивного забруднення місцевості – це ступінь радіоактивного забруднення місцевості.

Токсична дія - що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом сильнодіючих отруйних речовин і має наступні параметри фактору ураження: концентрація небезпечної хімічної речовини в середовищі; щільність хімічного зараження місцевості і об’єктів.

Щільність зараження небезпечними хімічними речовинами – ступінь хімічного зараження місцевості.

Більшість параметрів кожного фактору джерела техногенної надзвичайної ситуації мають міжнародну позначку і одиницю виміру, як у системі СІ, так і не системні. Ось чому при вимірах показників треба бути уважними з одиницями виміру.

По другому основному признаку "за галузевою ознакою" надзвичайні ситуації поділяються на НС, які можуть бути: в будівництві; в промисловості; в житловій, комунальній і побутовій сфері обслуговування населення; на транспорті, в сільському господарстві; в лісному господарстві.

Розглянемо аварії за галузевою ознакою, які характерні для підприємств харчової промисловості.

На підприємствах цукрової і хлібопекарської промисловості найнесприятливішими факторами, які викликають аварійні ситуації є запиленість (у приміщеннях де зберігаються запаси борошна, цукрової пудри); загазованість (у деяких залах, паливних приміщеннях, котельнях); вибухонебезпечність при застосуванні аерозоль-транспорту, а також посудин, які працюють під тиском, в тому числі котлів і теплообмінників.

Найбільш небезпечними в експлуатації є парові і водогрійні котли. Тому для створення безпечних умов їх експлуатації необхідно дотримуватися правил, що визначені технічною документацією, а також забезпечувати своєчасне проведення усіх видів обслуговування та свідоцтва в установах Держкотлонагляду.

Вибухи промислового пилу мають велику руйнівну силу і можуть спричинити великі виробничі аварії. В хлібопекарському і макаронному виробництвах вибухи пило повітряної суміші можуть статися під час пневмотранспортування в борошно проводах, приймальних бункерах, фільтрах, а також у приміщеннях для виготовлення цукрової пудри. Методи і способи боротьби з запиленістю виробничих приміщень будуть вивчатися під час проходження курсу «Основи охорони праці».

Одним з пожежовибухових місць на підприємствах галузі є склади рідкого палива (мазуту), який зберігається в наземних сталевих резервуарах місткістю не більше 3000 тон.

На підприємствах м’ясомолочної, пиво безалкогольної промисловості і виробництва біохімічних препаратів використовуються різноманітні хімічні речовини, як вихідні або допоміжні матеріали в технологічному процесі. Багато з цих речовин є токсичними. Такі як хлор, аміак, сірчаний ангідрид, окис вуглецю належать до СДОР.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ.	\|	Характеристика параметрів джерела ураження техногенної надзвичайної ситуації та їх позначення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.