• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

IV етап. Ситуаційний підхід

Рис. 7. Графічне зображення організації як відкритої системи

Розроблений в кінці 60-х років ситуаційний підхід витікає з по­няття ситуації як конкретного набору обставин, що впливають на організацію протягом певного часу. Він направлений на підбір при­йомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських си­туацій з метою найбільш ефективного досягнення цілей організації. При цьому менеджер повинен:

- розуміти процес управління, аспекти індивідуальної і групової поведінки, процедури системного аналізу, методи планування, мотивації і контролю, кількісні методи прийняття рішень;

- вміти оцінювати сильні і слабкі сторони методик, які використовуються;

- правильно оцінювати фактори, які відіграють найважливішу роль в даній ситуації, і ефект від переміни змінних величин;

- знаходити прийоми менеджменту, які будуть мати найменший негативний ефект.

В Україні управлінська наука розвивалась в рамках дій, які па­нували в колишньому Радянському Союзі. Хоча науково-пошукові дослідження направлялись врешті-решт на вдосконалення адмініст­ративно-командної системи, певний досвід (позитивний і негатив­ний) в галузі управління був накопичений.

Науковці виділяють сім етапів розвитку управлінської науки в радянський період.

На І етапі розвитку теорії управління (жовтень 1917 р. - березень 1921 р.) розроблялись форми і методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовувались принципи централіз­му, організаційні методи управління, диктатура та державне регулювання.

У II етапі (1921-1928 рр.) здійснювалось подальше вдоскона­лення адміністративного управління виробництва, були зроблені спроби застосування так званого госпрозрахунку як основи еконо­мічних методів управління, появились трести і синдикати, а також формально вивчались можливості участі трудящих в управлінні.

III етап(1929-1945 рр.) пов'язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва і присвячувався вдосконаленню структур управління, методів підбору та підготовки кадрів, планування і організації виробництва.

IV етап (1946-1965 рр.) характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально-галузевої сис­теми управління, що врешті-решт привела до поглиблення адмініст­рування.

На V етапі (1965-1975 рр.) була здійснена спроба проведення госпо-дарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Цей стан підтвердив неефективність реформ, які проводяться в рамках адміністративно-командної системи.

VI етап (1975-1988 рр.) характеризується все більш глибоким усві-домленням неможливості реформування адміністративно-ко­мандної системи, яка склалась в економіці Радянського Союзу. Він підтвердив необхідність радикальної зміни економічних відносин, корінних економічних реформ, проведення яких слід віднести до VII етапу. В свою чергу VII етап можна поділити на п'ять підетапів, які започаткувалися 1985 р.:

· I підетап - робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибут­ку;

· ІІ підетап - застосування другої моделі господарського розра­хунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орендних відносин;

· ІІІ підетап - впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, збільшення економічної свободи;

· IV підетап - впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;

· V підетап - початок ринкових реформ. Реалізація цього підетапу здійснюється вже в умовах розвитку незалежної національної економіки України.

Період формування національної економіки України і проведен­ня економічних реформ вимагає окремого вивчення і викладу.

На різних етапах розвитку управлінської науки суттєвий вклад вносили такі українські вчені, як О. Терлецький. М. Павлик, М. Драгоманов, М. Зібер, С. Подолянський, М. Туган-Барановський, І. Вернадський, М. Вольський, Г. Цехановецький, К. Воблий, Т. Войнаровський, В. Бандера, І. Коропецький та інші.

Питання для самостійної роботи над темою:

Які особливості були властиві управлінню на початку XX сто­ліття?

Назвіть принципи менеджменту Файоля.

Простежте еволюцію підходів до управління організацією.

Надайте характеристики процесного підходу в управлінні.

Що таке системний підхід в управлінні?

Зміст ситуаційного підходу в управлінні.

Тема З. ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙ

Нові терміни та визначення:

формальні організації;

неформальні організації;

горизонтальний поділ праці;

вертикальний поділ праці;

внутрішні змінні організації;

фактори зовнішнього середовища.

Читайте також:

1. III етап. Системний підхід
2. III. Навчально-програмний етап.
3. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
4. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
5. Асимптотичний підхід до порівняння оцінок
6. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінськихрішень
7. Багаторівневий підхід. Протокол. Інтерфейс. Стек протоколів.
8. Витратний підхід
9. Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.
10. Гібридний підхід
11. Глобалітсика і глобальний підхід у науці

Переглядів: 1454