Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.

Зміст

1. Місце навчальної дисципліни “Організація колективних форм роботи учнів у різновікових групах” у структурі фахової підготовки майбутнього вчителя початкових класів. Мета та завдання курсу.

2. Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.

3. Колективна діяльність як спосіб навчально-пізнавальної та виховної взаємодії учнів у різновікових групах. Форми її організації.

Література

1. Бех І. Колектив як чинник створення унікальної ситуації виховання особистості // Директор школи. – 2002. – №6. – С.8.

2. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: навч. посібник. – 2-е вид., доповн. і переробл. – К.: Вища школа, 2005. – 343 с.

3. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К.: Рад. школа, 1990. – 366 с.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. – 3-є вид., доп., 2001. – С. 278-280.

5. Немов Р.С., Кирпичник А.Г. Путь к коллективу: Книга для учителей о психологии ученического коллектива. – М.: Педагогика, 1988. – 144 с.

6. Педагогика: учебн. пособие для студентов пед. вузов и пед. колледжей / под ред. П.И.Пидкасистого. – М.: Педагогическое общество России. – С.440-446.

7. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов. – Вінниця: РВВ ВАТ “Віноблдрукарня”, 2001. – 200 с.

8. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу // Вибрані твори. В 5-ти т. – Т.1. – К.: Рад. школа, 1976. – С.403-641.

9. Форми навчання в школі: Кн. для вчителя / Ю.І.Мальований, В.Є.Римаренко, Л.П.Вороніна та ін.; За ред. Ю.І.Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160 с.

10. Цукерман Г.А. Зачем детям учиться вместе? – М.: Знание, 1985. – 80 с.

11. Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1988. - 160 с.

12. Ярошенко О.Г. Групова діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997. – 207 с.

Зміна усталених освітніх парадигм значною мірою корелює процеси функціонування та розвитку всіх ланок освітньої системи, в тому числі й педагогічної. На сьогодні метою педагогічної освіти визнано підготовку фахівців, здатних здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах, реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб.

Орієнтація вищої школи на формування в майбутнього вчителя гуманістичних ціннісних домінант диктує принципово нові вимоги до його підготовки. В даному контексті особливої актуальності набуває потреба в оволодінні студентами формами організації діяльності учнів, які забезпечують активну взаємодію її учасників, продукують співпрацю та співробітництво. Важливо також, аби процес підготовки спеціаліста не був однобічним, а торкався усіх сфер шкільного життя. Адже дитина живе не тільки в шкільному класі, її активна діяльність здійснюється за межами класного приміщення і пов’язана, здебільшого, з різновіковим спілкуванням. Мова йде про функціонування внутрішньошкільних різновікових об’єднань, які є досить поширеним явищем. Так, на базі загальноосвітнього навчального закладу І ступеня працюють групи подовженого дня, предметні гуртки, спортивні секції, творчі клуби, літні табори праці й відпочинку, мета яких полягає у задоволенні різноманітних інтересів школярів, формуванні їх творчої активності й індивідуальності. Подібні колективи учнів збагачують шкільне життя, урізноманітнюють його, створюють умови для всебічного розвитку дітей, формують складну сітку формальних і неформальних взаємин школярів, ставлять їх у різні позиції по відношенню один до одного, розвивають досвід міжособистісного спілкування й відповідні особистісні якості. Об’єктом прицільної уваги є також різновіковий колектив малочисельної школи – розповсюджене явище в сільській місцевості, де один учитель працює з декількома початковими класами. На відміну від одновікових класів різновікові класи-комплекти моделюють саме життя, яке за своєю суттю є різновіковим спілкуванням, а відтак, мають значні переваги.

Діяльність вище зазначених різновікових об’єднань має різне спрямування: в одних випадках – це організація навчально-виховного процесу (групи продовженого дня, різновіковий клас-комплект), в інших – забезпечення розвитку здібностей та задатків дітей, створення умов для їх творчої самореалізації (гуртки, клуби секції тощо). Проте, не зважаючи на різну спрямованість, ефективність функціонування цих колективів залежатиме від створення педагогом освітнього середовища, яке б максимально враховувало потреби та прагнення молодшого школяра, стимулювало його активність і мобільність. Саме тому в основу роботи з різновіковими об’єднаннями повинна бути покладена гуманістична освітня модель,характерними ознаками якої є відкритість, багатоаспектність, варіативність, суб’єкт-суб’єктні відносини між педагогом та учнями, учнями між собою, співпраця між ними.

Найбільш адекватними формами, які максимально сприятимуть реалізації цієї моделі, є продуктивно-колективні форми роботи з учнями. Включення дітей у колективну діяльність забезпечить їхню активність, спонукатиме їх до висловлювання власних думок, суджень, ідей, сприятиме розвитку навичок міжособистісного спілкування, створить комфортні умови для їх самоактуалізації та творчого самовираження.

Таким чином, необхідність спеціальної підготовки майбутніх учителів початкових класів до організації різновікової колективної діяльності учнів є очевидною. Чільне місце в цьому процесі належить навчальній дисципліні “Організація колективних форм роботи учнів у різновікових групах”, мета якої полягає у формуванні в студентів здатності конструювати педагогічний процес у різновікових групах шляхом активного використання колективних форм роботи учнів, прогнозувати його та здійснювати педагогічне керівництво колективною різновіковою діяльністю школярів відповідно до специфіки її змісту й психологічних можливостей дітей різних вікових категорій.

На реалізацію поставленої мети спрямовані наступні завдання:

– формувати в майбутніх педагогів професійні мотиви та мотиви особистісної самореалізації, пов’язані з прагненням до стимулювання активності школярів шляхом залучення їх до участі в різноманітних формах колективної діяльності, потребами в створенні ситуацій, що потребують колективного вирішення завдань на основі міжвікової взаємодії, а також здатності до професійної рефлексії;

– поглиблювати розуміння студентами базових понять, їх сутності; з’ясувати історичні передумови використання колективних форм у роботі з різновіковими групами; виокремити психолого-педагогічні особливості організації різновікової колективної діяльності школярів;

– формувати в студентів уміння проектувати, планувати, організовувати та здійснювати керівництво різновіковою колективною діяльністю учнів у різноманітних її формах, будувати взаємини між її суб’єктами на основі співробітництва, партнерства, товариськості, враховуючи результати діагностики міжособистісних стосунків у колективі;

– залучати студентів у творчий процес оволодіння методами та прийомами організації колективних форм роботи учнів в умовах різновікового колективу, забезпечити вивчення та впровадження ними в практику роботи інноваційного досвіду, адаптованого до власної творчої індивідуальності.

Структуру дисципліни складають чотири взаємопов’язаних блоки: мотиваційний, теоретичний, методичний та блок творчої діяльності. Включення останнього спричинене необхідністю формування у майбутнього спеціаліста потреби до творчого самовираження в педагогічній діяльності, здатності до педагогічної творчості.

Мотиваційний блок спрямований на формування в майбутніх педагогів професійних мотивів та мотивів особистісної самореалізації, пов’язаних з прагненням до стимулювання активності школярів шляхом залучення їх до участі в різноманітних формах колективної діяльності, потребами в створенні ситуацій, які потребують колективного розв’язання завдань на основі міжвікової взаємодії, а також здатності до професійної рефлексії. Даний блок опановується наскрізно, пронизуючи всі теми дисципліни.

Теоретичний блок курсу представлений змістовим модулем 1 “Теоретичні засади організації колективної різновікової діяльності”, який передбачає ознайомлення студентів з базовими дефініціями, їх сутністю, з’ясування історичних передумов використання колективних форм у роботі з різновіковими групами, виокремлення психолого-педагогічних особливостей організації колективної різновікової діяльності школярів, актуалізацію знань з діагностики міжособистісних взаємин у різновіковому колективі.

Методичний блок (змістовий модуль 2 “Методика організації колективних форм роботи в різновікових групах”) спрямований на формування в студентів умінь проектувати, планувати, організовувати та здійснювати керівництво колективною різновіковою діяльністю учнів у різноманітних її формах, будувати взаємини між її суб’єктами на основі співробітництва, партнерства, товариськості.

Блок творчої діяльності передбачає включення студентів у творчий процес оволодіння методами та прийомами організації колективних форм роботи учнів в умовах різновікового колективу, вивчення та впровадження в практику роботи інноваційного досвіду, адаптованого до власної творчої індивідуальності. Аналогічно мотиваційному блок творчої діяльності є наскрізним.

В основу організації роботи під час вивчення курсу покладено ідею створення освітнього середовища, максимально наближеного до прогнозованого. А відтак, засвоєння студентами необхідних професійних знань та вмінь відбувається через активне їх залучення до колективно-продуктивної діяльності. Серед форм, методів, прийомів роботи найпоширенішими є “Мозковий штурм”, “Ґронування”, методи розв’язання дискусійних питань (“Метод ПРЕС”, “Займи позицію”), ділові ігри, моделювання тощо. Слід зауважити, що опанування майбутніми фахівцями технологій колективної діяльності (в різновікових парах, групах, фронтально) здійснюється через безпосереднє їх включення у подібні ситуації. В такий спосіб студенти навчаються планувати, організовувати колективну роботу дітей (на прикладі своїх колег), керувати їхньою діяльністю, аналізувати власну, рефлексувати з приводу зробленого.

Різновікові об’єднання складають діти різного віку. А відтак, розгляд таких об’єднань неможливий без урахування характерних особливостей школярів усіх вікових категорій, які він охоплює. Такий підхід у психології дістав назву вікового.

За допомогою спеціально проведених досліджень було з’ясовано, що оптимальними для ефективної діяльності є об’єднання учнів, різниця у віці яких не перевищує трьох-чотирьох років. Не менш важливо й те, до яких вікових періодів належать учасники цих об’єднань. В оптимальному діапазоні можливі об’єднання молодших школярів (1-3 класи), підлітків (4-7, 8 класи), старшокласників (8-10, 11 класи).

Однією з визначальних ознак, що відрізняє різновіковий колектив від одновікового, є постійне зіткнення різних рівнів соціального досвіду, спричинене різновіковим складом учасників. Під соціальним досвідом особистості розуміють сукупність засвоєних нею правил, норм, відносин і цінностей, що практикуються в суспільстві. З набуттям соціального досвіду особистість отримує можливість соціально адаптуватися до різного оточення. Така інтеграція досвіду різних рівнів, на думку багатьох педагогів, є важливою передумовою соціалізації школяра і становлення його як особистості.

Так, С.Шацький, зазначав, що для повноцінної життєдіяльності дитини потрібне вільне, природне спілкування. Педагог вважав, що взаємини, які виникають у ході такого спілкування, великою мірою формують життєвий досвід майбутнього громадянина. На його думку, дитина має справу з носіями різного соціального досвіду, який певною мірою впливає на формування її відносин з людьми. Ці відносини, сформовані в шкільному віці, визначають соціальну позицію дитини в подальшому житті.

Цінні думки з приводу даної проблеми містять праці А.Макаренка. Прагнучи сформувати повноцінний дитячий колектив, який би максимально реалізовував свій виховний потенціал, педагог дійшов висновку, що саме через різновікове об’єднання дітей досягається найбільший ефект у вихованні, оскільки така організація “… створює тіснішу взаємодію дітей різного віку і є природною умовою постійного нагромадження досвіду і передачі досвіду старших поколінь”. У різновіковому колективі, на думку А.Макаренка, здійснюється постійний вплив дітей більш старшого віку, реалізується наступність поколінь, наявний моральний та естетичний імпульс, що виходить від старших, від людей більш досвідчених й організованих, і, головне, від людей, які в певному розумінні є прикладом для молодших. Молодші в такому об’єднанні дістають різноманітні відомості, засвоюють навички поведінки, робочу спритність, привчаються поважати старших та їх авторитет.

Таким чином, зазначав педагог, колектив, створений за типом різного віку, дає значно більший виховний ефект, є більш рухомим і точним. На відміну від одновікового колективу, який “…завжди має тенденцію замикатися в інтересах даного віку”, різновіковий первинний колектив, що є прототипом сім’ї, “…буде найвигіднішим у виховному відношенні”. Ефективним виховним засобом, чудовим “соціальним клеєм”, який згуртовує усіх членів колективу, наближує стосунки, що виникають між ними, до сімейних, А.Макаренко вважав турботу один про одного, яка виявляється в найрізноманітніших формах.

Цю думку педагога поділяв і В.Сухомлинський, стверджуючи, що лише піклування людини про людину, відповідальність людини за людину є тими підвалинами в колективній діяльності, які забезпечують її успішність. Надаючи великого значення різновіковій взаємодії в шкільному колективі, дослідник наполягав, “…щоб уся діяльність колективу була пройнята духом відповідальності й піклування про молодшого товариша, …про людину, яка потребує повсякденної допомоги”. “Почуття турботи про інших, – писав педагог, – велика духовна сила, яка об’єднує дітей. …Одна з найголовніших підвалин виховання – духовне благородство, яке утверджується в дитячій душі тоді, коли дитина більше думає й турбується про інших, ніж про себе”.

Велику увагу В.Сухомлинський приділяв взаєминам між вихованцями старших класів і молодшими школярами, вважаючи їх першою школою громадянської відповідальності людини за людину. Педагог прагнув, щоб вони були різноманітними й багатогранними, охоплювали основні напрямки виховної роботи в школі. Найміцнішими й найтривалішими, на його думку, є інтелектуальні взаємини, які формуються в ході предметних виступів з доповідями учнів старших класів перед молодшими товаришами, керівництва старшокласників гуртками тощо. Окрім інтелектуальних великого значення В.Сухомлинський надавав виховним, навчально-трудовим, самодіяльно-творчим та ігровим взаєминам у шкільному різновіковому колективі, ефективною формою організації яких вважав саме колективну діяльність.

Таким чином, виходячи з вище сказаного, різновіковий колектив забезпечує реалізацію низки функцій: організаційної, мотиваційної, стимулюючої, розвивальної, виховної, соціалізуючої, пізнавальної.

Організаційна функція. В організації своєї діяльності всі члени колективу підпорядковуються його нормам, правилам, законам і діють як структурна організаційна єдність.

Мотиваційна функція. В різновіковому колективі наявний цілий спектр соціальних мотивів, несхожих на мотиви, що присутні в звичайному одновіковому класі. Якщо традиційно для школяра провідним соціальним мотивом виступає прагнення до визнання з боку референтних осіб (у 1-3 класах це – вчитель, у 4 класі – ровесник), то в процесі різновікової взаємодії акценти дещо змінюються. Зокрема, А.Матіс зазначає, що в колективній діяльності учня цікавить можливість так організувати свою взаємодію з партнером (старшим чи ровесником), щоб оволодіння матеріалом, знаннями, вміннями відбулося найбільш ефективно. Спрямованість на співробітництво, яке б забезпечило успіх у роботі, є сильною спонукальною основою роботи колективу.

Стимулююча функція. Ситуації успіху, що супроводжують учнів у ході взаємонавчання в різновіковому колективі є сильними стимулами для подальшої роботи.

Соціалізуюча функція різновікового колективу полягає в розвитку навичок соціалізації (базових соціальних умінь через безпосереднє навчання або в процесі зворотного зв’язку, а також у ході постійного зіткнення досвіду різних рівнів), міжособистісне научіння (усвідомлення учасниками колективу власної поведінки, своїх сил, обмежень, які зумовлюють небажану реакцію з боку оточуючих).

Виховна функція полягає у постійному вияву турботи один про одного, у відповідальності один за одного, що має безпосередній вплив на формування кращих людських рис.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Лекция 2. Общие принципы организации и работы компьютеров

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.