• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекция 2. Общие принципы организации и работы компьютеров

Зміст

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНИХ ФОРМ РОБОТИ УЧНІВ У РІЗНОВІКОВИХ ГРУПАХ

1. Особливості організації групової роботи та роботи в парах.

2. Організація фронтально-колективних форм роботи в різновікових групах.

3. Умови ефективної організації колективних форм роботи учнів у різновікових групах.

Література

1. Дьяченко В.К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебной работы: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.

2. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников / Под ред. И.Б.Первина. – М.: Педагогика, 1985. – 144 с.

3. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах (общие и возрастные особенности). – Минск: Издательство БГУ, 1976. – 352 с.

4. Лийметс Х.Й. Групповая работа на уроке. – М.: Знание, 1975. – 64 с.

5. Немов Р.С., Кирпичник А.Г. Путь к коллективу: Книга для учителей о психологии ученического коллектива. – М.: Педагогика, 1988. – 144 с.

6. Немов Р.С. Руководство детскими группами и коллективами // Психология. В 3-х кн. Кн.2: Психология образования. – М.: Владос, 1995. – С.558-572.

7. Філософський енциклопедичний словник / За ред. В.І.Шинкарука. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.

8. Форми навчання в школі: Кн. для вчителя / Ю.І.Мальований, В.Є.Римаренко, Л.П.Вороніна та ін.; За ред. Ю.І.Мальованого. – К.: Освіта, 1992. – 160 с.

9. Цукерман Г.А. Зачем детям учиться вместе? – М.: Знание, 1985. – 80 с.

10. Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1988. - 160 с.

11. Ярошенко О.Г. Групова діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997. – 207 с.

12. Ярошенко О.Г. Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико-методичний аспект. – К.: Станіца, 1990. – 245 с.

1. Особливості організації групової роботи та роботи в парах. З метою виокремлення психолого-педагогічних особливостей організації колективних форм роботи в різновікових колективах з’ясуємо насамперед значення поняття організація та суть його педагогічного трактування.

Філософський енциклопедичний словник визначає організацію як форму усталеного взаємозв’язку елементів системи відповідно до законів її існування; як процес або стан упорядкування, будову, тип функціонування системи. Далі наголошується, що основними характеристиками організації є упорядкування і спрямованість упорядкування.

Виходячи з даного тлумачення, а також на підставі визначеного раніше поняття колективні форми роботи учнів можна констатувати, що організація колективних форм роботи передбачає упорядкування, приведення в систему заснованих на співробітництві способів взаємодії вчителя й учнів, учнів між собою, спрямованих на вирішення спільного навчально-виховного завдання. Побудована на доцільному поєднанні компонентів такої взаємодії як цілісної динамічної системи, вона сприяє її результативності. Організація колективних форм роботи має на меті забезпечити оптимальне функціонування процесу управління колективною діяльністю школярів з боку вчителя.

Враховуючи певні відмінності колективної діяльності учнів, що проявляються в умовах парної, групової та фронтально-колективної роботи, здійснюватимемо розгляд особливостей її організації в різновіковому учнівському колективі диференційовано. Окрім того, з огляду на те, що парна та групова форми роботи є спорідненими і мають багато спільних ознак, на що вказує більшість дослідників, розглядатимемо їх спільно, хоча й дотримуватимемося певної диференціації.

Групову роботу як форму колективної діяльності визначають як спосіб організації спільних зусиль учнів, спрямованих на вирішення конкретного завдання у складі групи. Застосування групових форм роботи обумовлюється конкретними дидактичними й виховними цілями, віковими особливостями учнів, рівнем їх підготовки й розвитком навичок колективної діяльності. Групова робота дає бажані результати лише при вирішенні таких завдань, які потребують співробітництва учнів і спільних дій.

До особливості організації групової роботи учнів пов’язані з чисельністю груп, їх складом, структурними елементами групової діяльності, способами її організації, регулюванням міжособистісних взаємин у групі, специфікою педагогічного керівництва групами та ін. Зупинимося детальніше на означених аспектах.

Проблемі оптимального кількісного складу груп у психолого-педагогічній літературі відведено чимало уваги. Це пов’язано з тим, що вчені вбачають у ній одну із основних умов успішного функціонування групового суб’єкта. Проте аналіз наукових джерел засвідчив наявність різних підходів стосовно визначення чисельності груп. Так, у соціальній психології прийнято вважати малою групою об’єднання чисельністю від 2 до 30-40 чол. (Я.Коломінський, К.Платонов та ін.). У педагогіці оптимальна кількість членів групи коливається в межах від 3 до 8 осіб. При цьому зауважується, що в кожному конкретному випадку розмір групи залежить від мети і завдань діяльності, специфіки й об’єму конкретних дій. З цього приводу слушною є думка, що занадто мала кількість учасників групи не сприяє утворенню необхідних зв’язків і залежностей, які давали б учням уявлення про соціальну значимість колективної діяльності й необхідний досвід роботи в колективі. Натомість чисельність більше 7 учнів також є непродуктивною, оскільки при цьому процес колективної діяльності стає важкокерованим.

У різновіковому колективі учнів на формування кількісного складу груп мають вплив ряд факторів. Безумовно, що основним з них є дидактична мета та зміст предметної діяльності. Проте слід також враховувати і чисельність самої різновікової групи. В даному випадку потрібно брати до уваги можливість паритетного залучення до групової діяльності усіх учнів, кількісну рівномірність у розподілі груп, обов’язкове включення старших дітей до членства в кожній групі (можливі лідери).

Неоднозначністю в науковій літературі характеризується також проблема якісного складу груп. Аналіз вітчизняного й зарубіжного досвіду організації групової діяльності показав наявність різних позицій педагогів щодо якісного комплектування груп. Ми ж схилятимемося до думки тих науковців, які вважають педагогічно доцільними гетерогенні групи, сформовані на основі принципу “відносної однорідності” інтелектуального розвитку учнів. Пріоритетність даного підходу в нашому випадку обумовлюється різновіковим складом учнів, а відтак, різним рівнем їх розумового розвитку. Таке комплектування дозволяє уникнути офіційного поділу учнів на “сильних і слабких”, підміни взаємодопомоги односторонньою допомогою з боку сильних учнів.

Особливістю організації діяльності в різновікових групах вважається і їх вікова диференціація, що актуалізує необхідність з’ясування оптимального вікового діапазону в межах групи. З цього приводу російський психолог Є.Димов зазначає, що педагогічно доцільним є віковий інтервал в 3-4 роки. Автор зауважує, що така різниця у віці дозволяє актуалізувати позицію старшості в учнів старшого віку, забезпечує активну включеність у спільну діяльність молодших, що зумовлюється значимістю для них співробітництва зі старшими дітьми. До того ж різновікова організація групової діяльності в зазначеному діапазоні створює передумови для ефективного розвитку учнів.

Однією з особливостей організації колективної групової діяльності є також структурування її елементів, які сукупно презентують певну послідовність дій, спрямованих на досягнення визначеної мети. Ця послідовність є наступною:

1) попередня підготовка учнів до виконання групового завдання, постановка завдань, короткий інструктаж учителя;

2) розподіл обов’язків в межах групи, обговорення й складання плану виконання завдання, визначення способів його розв’язання;

3) робота групи над виконанням завдання;

4) спостереження вчителя й корегування роботи окремих учнів у групах;

5) взаємоперевірка й контроль за виконанням групового завдання;

6) повідомлення учнів про отримані результати, загальна дискусія класу під керівництвом учителя, доповнення й виправлення, формулювання кінцевих висновків;

7) індивідуальна оцінка роботи окремих учнів, груп і класу в цілому.

У різновіковому колективі дана структура ускладнюється відсутністю досвіду колективної діяльності в молодших учнів, що входять до складу різновікових груп. Це потребує від учителя додаткових зусиль щодо формування в них умінь колективної роботи. Цю функцію можуть виконувати й старші діти.

Окрім того означена структура може видозмінюватися й у відповідності до типу співробітництва в групі (повного чи часткового) та способів організації групової діяльності. Так, групова діяльність може бути: однорідною (всі групи виконують одне й те саме завдання), диференційованою (різні групи в класі виконують різні завдання, не порушуючи цілісності діяльності), кооперативною (кожна група працює над виконанням частини спільного для всього класу завдання), парною (діяльність відбувається у мікрогрупах у складі двох учнів), індивідуально-груповою (кожен член групи виконує частину групового завдання). Існує класифікація групової роботи відповідно до типів кооперації. На цій основі виділяються такі види групової діяльності: паралельно-кооперативну (партнери вирішують частини спільного завдання окремо, перебуваючи у безпосередньому контакті), послідовно-кооперативну (результати діяльності одного з членів групи використовуються для подальшої роботи іншим) та асоціативно-кооперативну діяльність (члени групи працюють окремо, не знаходячись у безпосередньому контакті, проте їхні діяльності можуть бути об’єднані в єдину систему, віднесені до одного спільного завдання).

Сучасними психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що в продуктивно функціонуючій групі рушійною силою є суб’єкт-суб’єктні стосунки між її членами. Групова діяльність від початку й до кінця побудована на сумісних діях і спілкуванні. Це обумовлює наступну особливість, що полягає в необхідності управління міжособистісними стосунками в групах й у різновіковому колективі учнів у цілому.

Мала організована група є системою, яка складається з двох основних підсистем – ділових і особистісних взаємин. Їх розвиток і функціонування однаково впливають на становлення якостей особистості учня, визначають його рольовий статус, створюють психологічний клімат у групі. А відтак, існує необхідність паралельного розвитку як ділових, так й особистісних взаємостосунків її учасників.

Ділові взаємостосунки мають безпосередній вплив на результативність групової діяльності. До них відносять керівництво, підпорядкованість, розподіл обов’язків, координацію дій, планування діяльності, обговорення й реалізацію планів, підведення підсумків, взаємодопомогу та ін. Управління діловими взаєминами повинно відбуватися в двох напрямках: через залучення дітей до спільної діяльності в процесі гри, навчання, праці, а також шляхом переходу від зовнішньої організації та контролю діяльності до самоуправління й самоконтролю в дитячих групах і об’єднаннях.

Основним завданням розвитку особистісної сфери взаємин у групі має бути зміцнення і збагачення її моральної основи. В даному контексті завдання педагога полягає в тому, щоб у вигляді нормативів і зразків задавати й дієво підтримувати необхідні норми моральності (порядність, доброту, відповідальність, співчутливість, готовність прийти на допомогу та ін.), реалізуючи їх в системі дитячих групових міжособистісних взаємин.

У різновікових групах на формування міжособистісних стосунків визначальний вплив має їх різновікова структура. За свідченням багатьох науковців, за таких умов відбувається постійне зіткнення соціального досвіду різних рівнів, його ефективна передача від старших молодшим. Через психологічну й соціальну близькість трансляція культурних, в тому числі й моральних цінностей здійснюється в найдоступнішому “смисловому перекладі”. Старші діти у процесі взаємодії виступають в позиції лідера. Цим самим відбувається їх самоствердження, підвищується самооцінка та оцінка з боку молодших. У взаєминах з молодшими проявляється турбота про них, опіка, здійснюється прийняття відповідальності за результати своєї діяльності, відповідальності за свого молодшого товариша. Старшокласники демонструють зразки міцної дружби, взаємодопомоги, взаємовиручки. У різновікових групах формується атмосфера емоційного комфорту і захищеності. Таким чином, учителеві необхідно враховувати цю особливість, ефективно використовуючи можливості різновікового спілкування. Задля цього педагогу необхідно знати соціально-психологічний клімат у групах, характер взаємостосунків між учнями, їхній соціометричний статус, індивідуальні можливості й уподобання як в інтелектуальному плані, так і в спілкуванні з однокласниками. Все це потребує спеціальної підготовки вчителя, його обізнаності в галузі педагогіки й психології, володіння методами і прийомами діагностики тощо.

Успіх групової роботи учнів залежить насамперед від майстерності вчителя, від його вміння розподіляти свою увагу таким чином, щоб кожна група і кожен її учасник відчували турботу педагога, його зацікавленість в їхньому успіху, в нормальних продуктивних міжособистісних стосунках. В організації різновікової групової діяльності вчитель однаковою мірою повинен приділяти увагу як старшим, так і молодшим учням, вселяти їм упевненість в свої сили, виявляти шанобливе ставлення до отриманих результатів діяльності груп.

У діяльності з організації групової роботи учнів існує необхідність урахування педагогом основних її принципів, до яких Н.Поліванова, І.Рівіна відносять принцип “індивідуальних вкладів”, “позиційний” принцип, принцип “змістовного розподілу дій”, Х.Лійметс, І.Первін – принципи активності та взаємного збагачення учнів.

Принцип “індивідуальних вкладів” передбачає, що ефект спільного вирішення завдання досягається підсумовуванням, накладанням та доповненням індивідуальних зусиль учнів.

Спільна діяльність при “позиційному” принципі визначається виявленням і зіткненням різних позицій учнів у процесі групової роботи. Зіткнення різних точок зору неминуче призводить до їх співставлення і дискусії, що дозволяє учням точніше зрозуміти зміст і характер завдання, оцінити пропоновані шляхи вирішення, гіпотези.

Психологічною основою принципу “змістовного розподілу дій” є включення в спільну навчальну діяльність різних моделей дій учнів. Учитель задає початкові дії та операції, які потім розподіляються між учасниками так, що кожен з них може здійснювати тільки свою дію. В ході роботи відбувається обмін діями і, таким чином, засвоєння різних початкових дій і способів перетворення об’єкта. Змістовний розподіл і обмін діями між учасниками припускають застосування графічних та інших знакових моделей в якості засобів організації групової роботи.

Існує низка вимог до вчителя – організатора групової діяльності учнів. Зокрема, він повинен володіти навчальним матеріалом, досконало засвоїти методику визначення завдань для групової роботи учнів, спрямовувати їхню діяльність, виокремлюючи ключові положення, акцентуючи увагу на головному, слідкувати за співробітництвом учнів у різних групах, регулювати міжособистісні стосунки. Вчитель зобов’язаний стежити, як просувається група у вирішенні навчальних завдань, регулювати темп роботи, звертати увагу на пасивних учнів, допомагати їм включатися в активну діяльність.

Як було зазначено вище, організація роботи в різновікових парах (“діадах”) має спільні ознаки з груповою роботою. Це, зокрема, стосується формування якісного складу пар, їх вікового діапазону, елементів структури, способів парної діяльності, педагогічного керівництва нею тощо. Проте, група з двох чоловік володіє особливими, властивими тільки такому об’єднанню рисами. До них відносяться особистісна значимість, інтимність спілкування. Ці особливості накладають відбиток на побудову міжособистісних стосунків у процесі колективної діяльності в парах.

Часто робота в парах набуває характеру взаємного навчання (саме таку форму організації колективної діяльності використав О.Г.Рівін). Взаємодія двох учнів у парі позитивно впливає на їхню активність, якість виконання завдання, вивільняє їх від суб’єктивності.

2. Організація фронтально-колективних форм роботи в різновікових групах. Залученню школярів до колективної діяльності сприяє організація фронтально-колективної роботи. Науковці вважають її однією з найскладніших форм за характером колективних зв’язків й участю учнів у досягненні визначених завдань.

У педагогічній літературі фронтально-колективною­ роботою прийнято вважати таку форму колективної діяльності учнів, яка передбачає організацію під керівництвом учителя колективних зусиль учнів усього класу для досягнення спільної мети. Колективного характеру вона набуває лише за умови пошуково-проблемного змісту діяльності. Психологічне пояснення даного положення знаходимо у З.Васильєвої, яка зазначає, що активність учня у фронтальній роботі, що містить проблему, має своє специфічне забарвлення. Беручи участь у спільній діяльності, дитина особливо відчуває ритм спільного пошуку, переживає свою співпричетність до колективу товаришів, поділяє успіх загальних досягнень. В даному випадку школяр не лише виконує певне завдання за вимогою вчителя, він розмірковує над ним разом з іншими. Кожен учень не просто здійснює пошук, а шукає в колективі й заради колективу. Зусилля дитини множаться зусиллями її товаришів. В цій ситуації вона об’єктивно є безпосереднім учасником колективної діяльності.

Організація такої форми роботи вимагає від учителя високої професійної майстерності. Педагог повинен уміти здійснювати керівництво великою групою різних за віком учнів, чітко планувати їхню роботу, стимулювати до діяльності, здійснювати оперативний контроль за ходом і темпом роботи, якістю засвоєння матеріалу, формуванням умінь і навичок. У процесі такої роботи вчитель має спрямовувати основні зусилля на організацію взаємодії всіх без винятку учнів в досягненні поставленої мети. Труднощі в організації фронтально-колективної роботи вбачаються у встановленні міжособистісних зв’язків, взаємодопомозі, здійсненні контролю й оцінки.

У різновіковому колективі така робота ускладнюється наявністю різних рівнів досвіду участі учнів у проблемно-пошуковій діяльності. Скажімо, в школярів молодших класів такий досвід є досить обмеженим або відсутній взагалі. До того ж ситуація загострюється через відсутність необхідних психологічних передумов для вирішення проблемних завдань (несформованість логічного мислення в учнів 1-2 класів, аналітико-синтетичних здібностей, здатності до узагальнень, абстрагувань тощо).

Цінні поради щодо організації фронтально-колективних форм роботи, зокрема, дискусій, містять праці Г.Цукерман. Дослідниця сформулювала своєрідні “правила ведення” дискусії з учнями 1-3 класів, запропонувала ряд прийомів її організації. Методичним аспектам організації фронтально-колективних форм роботи присвячені також дослідження Л.Пироженко, О.Пометун та ін.

3. Умови ефективної організації колективних форм роботи учнів у різновікових групах. Успішність організації колективних форм роботи учнів у різновікових групах забезпечується педагогічними умовами, серед яких виокремлюють:

1. Забезпечення кожному члену дитячої групи чи колективу можливості для активної участі у всіх справах.

Реалізація умови: кількість учасників у групі повинна бути відносно невеликою (3-7 учнів).

2. Набуття багатого і різноманітного досвіду спілкування й спільної діяльності в групах.

Реалізація умови: систематична зміна складу й розподілу ролей в дитячих групах.

3. Використання в групах таких норм і правил взаємодії, які інтереси особистісного розвитку дітей висувають на передній план.

Реалізація умови: стосунки між групою і кожним окремо взятим її членом повинні будуватися на паритетній, демократичній основі.

4. Відтворення в практичній діяльності дитячих груп тієї соціальної реальності, з якою діти, ставши дорослими, обов’язково стикнуться.

Реалізація умови: діяльність – не гра, а підготовка до дорослого життя, в ній – вирішення проблем морального, політичного, економічного й культурного характеру.

5. Вияв задатків дитини й перетворення їх у здібності.

Реалізація умови: діяльність повинна бути творчо спрямованою.

Окрім того, цей перелік можна доповнити ще й такими педагогічними умовами: наявність спільної, значимої для кожного учасника мети колективної діяльності, її розуміння учнями; підготовка учнів до навчального співробітництва; організація належного керівництва колективною діяльністю в межах групи, класу; забезпечення позитивного ставлення учнів до колективної діяльності; організація спільних зусиль учнів для досягнення мети діяльності, налагодження взаєморозуміння між ними; вивчення індивідуальних особливостей учнів, а також міжособистісних взаємин у колективі; визначення дидактичних і виховних цілей застосування форм колективної діяльності; розробка структури і змісту завдань; розробка методів організації колективних форм роботи.

Спонтанне, непідготовлене використання колективних форм роботи у практичній діяльності є малоефективним. До цього потрібно ретельно готуватися як учителеві, так і учням. Підготовка школярів до участі в колективній діяльності має не менш важливе значення, ніж підготовка педагога. З цією метою Р.Немов пропонує вчителеві навчити дітей:

§ правильно розподіляти між собою ролі в спільній діяльності й виконувати свої рольові зобов’язання;

§ бути керівниками в колективній діяльності;

§ підпорядковуватися заданим правилам спільної роботи, бути також і хорошими виконавцями;

§ вміло спілкуватися один з одним, встановлювати й підтримувати гарні ділові взаємостосунки;

§ створювати в колективі емоційно сприятливі особистісні взаємини;

§ бути незалежними в колективі, реалізуючи власні цілі; в той же час не обмежувати інтересів інших членів колективу;

§ уміло вести дискусію, висловлюватися самим і слухати інших, доводити свою думку й визнавати позиції інших;

§ знімати конфлікти в сфері особистих і ділових міжособистісних взаємин.

Таким чином, організація колективних форм роботи в різновіковому колективі класу-комплекту має ряд суттєвих особливостей. Їх урахування допоможе учителеві ефективно організувати колективну діяльність школярів, збагатити їхній досвід продуктивного спілкування з однокласниками, сприятиме особистісному розвитку дітей, забезпечить створення психологічно комфортного клімату в колективі.

Читайте також:

1. Бетонные и железобетонные работы
2. Бетонные и железобетонные работы
3. Диаграммы работы
4. Диаграммы работы
5. История социальной работы
6. Кирпичная кладка стен и каменные работы
7. Кирпичная кладка стен и каменные работы
8. Лекция 1
9. ЛЕКЦИЯ 1
10. Лекция 1.
11. Лекция 1.
12. Лекция 1. Введение

Переглядів: 1259