Фінанси як економічна і юридична категорія

У країнах з розвинутою ринковою економікою фінанси є головним економічним інструментом впливу на процеси розширеного відтворювання, розподілу й перерозподілу сукупного суспільного продукту.

Визначення поняття та змісту фінансової діяльності держави неможливо без усвідомлення сутності фінансів. В економічній та юридичній літературі термін «фінанси» розглядається у таких аспектах, як:

1) сукупність економічних відносин, що виникають в процесі мобілізації, розподілу і використанню фондів грошових коштів, необхідних державі для виконання її завдань;

2) сукупність фондів грошових коштів, мобілізованих державою для виконання своїх функцій;

3) одна з економічних категорій, розвиток якої пов’язано з товарно-грошовими відносинами й існуванням держави, яка використовує цю категорію для виконання своїх завдань;

4) система грошових відносин, яка виникає разом з державою і нерозривно пов’язана з її існуванням;

5) система економічних відносин, які складаються в суспільстві з приводу створення, формування та виконання доходів грошових коштів на основі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. [В. П. НАГРЕБЕЛЬНИЙ - http://www.libr.org.ua/book/102/2962.html]

Сутність і призначення фінансів, особливості їх функціонування пов’язані з природою та функціями держави, здійсненням розширеного відтворювання, товарно-грошовими відносинами. Формуючись у сфері матеріального виробництва, основна маса грошових доходів потім трансформується, перетворюється і рухається в рамках різних правових режимів. У цих умовах формується своєрідний об’єктивний двосторонній зв’язок фінансів і держави. З одного боку, фінанси, їх форми, розміри фондів установлюють можливості держави, завдання і напрями її діяльності, гарантують фінансово забезпечені перспективи державного розвитку, з іншого - за допомогою фінансів держава активно впливає на всі сторони процесу відтворювання.

Особливості фінансів визначаються такими положеннями:

1) тісно пов’язані з природою і функціями держави, вирізняються особливими його формами та завданнями розвитку;

2) виражають специфічні, однорідні відносини між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу й використання централізованих та децентралізованих грошових фондів;

3) нерозривно зв’язані з товарно-грошовими відносинами;

4) пов’язані з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту. [Вороноваhttp://pidruchniki.ws/pravo/zagalniy_rozrahunok_godin_lektsiy_praktichnih_zanyat_samostiynoyi_roboti]

Поняття «фінанси» розглядають у двох аспектах, з точки зору форми і змісту: в матеріальному та економічному.

У матеріальному значенні фінанси є фондами коштів, які мобілізуються та використовуються державою для здійснення її функцій. При цьому поняттям «фонди коштів» охоплюються готівкові грошові кошти, безготівкові грошові кошти на рахунках і у внесках, іноземна валюта, цінні папери й розрахункові клірингові одиниці, які можуть виступати як грошовий еквівалент.

Термін «фінанси» походить від лат. finis - строк сплати чого-небудь, закінчення справи, тяжби. В середньовічній латині слова finatio, financia означали обов’язковий грошовий платіж. У Німеччині слово finans у XVI-XVII століттях носило негативний характер і означало хабарництво, лихварство, хитрість, обман, підступність. Проте вже в XVIII ст. французьке finance тлумачилось як сукупність державного майна, державного господарства, доходи і витрати держави. [Роль http://pidruchniki.ws/14170120/pravo/zagalnoteoretichni_zasadi_finansovogo_prava_finansova_diyalnist_derzhavi_pravovi_aspekti#469]

Існування фінансів дає змогу державі формувати фонди грошових ресурсів суспільного призначення як у централізованій, так і в децентралізованій формі. В процесі формування і використання централізованих грошових фондів держава впливає також на утворення, витрачання децентралізованих коштів, установлює і гарантує спеціальні правові режими їх існування.

Предметом фінансового публічно-правового регулювання с не фінанси загалом як вичерпна сукупність усіх коштів у державі, а тільки публічні фінанси, тобто ті, власниками яких є держава й територіальні громади. Саме тому публічний аспект фінансів і проводить межу між публічними та приватними фінансами, коли останні охоплюють диспозитивні відносини і не є предметом фінансового права. [Вороноваhttp://pidruchniki.ws/pravo/zagalniy_rozrahunok_godin_lektsiy_praktichnih_zanyat_samostiynoyi_roboti]

Відмінні риси між державними й приватними фінансами були сформульовані у праці французького вченого П. М. Годме. Він відмічав наступні відмінності державних фінансів від приватних:

- держава може у примусовому порядку забезпечити свої доходи через систему оподаткування, і в той же час відсутнє примусове виконання по відношенню до самої держави, на відміну від приватних осіб, які не можуть примусовим шляхом забезпечити свої доходи, а тому можуть бути неспроможними виконати свої зобов’язання;

- державні фінанси пов’язані з грошовою системою, яка певною мірою управляється державою й не залежить від волі приватного власника, який розпоряджається лише власними фінансами;

- приватні фінанси орієнтовані на одержання прибутку, а державні фінанси є засобом задоволення так званого загального інтересу;

- розміри державних фінансів є значно більшими, ніж розміри приватних фінансів, якими розпоряджаються окремі особи. [Лучковська http://pidruchniki.ws/19310710/pravo/literatura_finansove_pravo#224]

Державні фінанси є складовою фінансової системи, центральною ланкою, через яку держава здійснює вплив на економічний і соціальний розвиток країни. Фінанси держави як головна ланка фінансової системи держави опосередковують майже 80 % усіх фінансових відносин і включають різноманітні фінансові інституції, за допомогою яких держава провадить свою фінансову діяльність. Отже, державні фінанси за матеріальним змістом є системою грошових фондів, що належать державі й призначення яких полягає у забезпеченні виконанні завдань і функцій останньої. У процесуальному значенні державні фінанси є системою грошових відносин щодо утворення, розподілу й використання грошових фондів держави.

За допомогою місцевих фінансів здійснюється вплив органів місцевого самоврядування на економічний і соціальний розвиток відповідних територіальних утворень. У матеріальному значенні місцеві фінанси є сукупністю грошових фондів місцевого самоврядування, які повинні забезпечувати виконання функцій і завдань органів місцевого самоврядування. У процесуальному розумінні місцеві фінанси - це економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій органів місцевого самоврядування.

Публічні фінанси являють собою єдину категорію, що забезпечується унітарним устроєм держави, єдністю грошової системи, фінансової політики, єдністю державної і місцевої систем управління та регулювання фінансової системи країни.

Фондування є формою реалізації розподільних грошових відносин, що виникають унаслідок планомірного утворення та використання централізованих (наприклад, Державний бюджет) і децентралізованих (наприклад, фонди виробничого та соціального розвитку окремого підприємства) фондів коштів. Виходячи з цього, фінанси держави можна розділити на централізовані і децентралізовані. [Роль http://pidruchniki.ws/14170120/pravo/zagalnoteoretichni_zasadi_finansovogo_prava_finansova_diyalnist_derzhavi_pravovi_aspekti#469]

Централізовані фінанси відображають суспільні відносини, які пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фондів коштів. Вказані фонди знаходяться у розпорядженні держави як суб’єкта влади. За їх рахунок фінансуються витрати держави на виробничі потреби, а також утримання всієї невиробничої сфери - освіти і охорони здоров’я, розвитку фізкультури та спорту, оборони країни, забезпечення органів державної влади і управління, соціального захисту населення та ін.

Децентралізовані фінанси відображають суспільні відносини, які пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням децентралізованих фондів коштів підприємств, установ, організацій.

Децентралізовані фонди коштів утворюються і використовуються у всіх галузях народного господарства. Підприємства, установи та організації всіх форм власності утворюють такі фонди коштів головним чином за рахунок власного прибутку, що не виключає можливості їх формування за рахунок інших джерел (наприклад, дотацій, інвестицій тощо). Децентралізовані фінанси є головною формою забезпечення розширеного відтворювання безпосередньо господарюючих суб’єктів.

Як економічна категорія фінанси є системою грошових відносин, які виникають з приводу утворення, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів відповідно до потреб суспільства та його членів.

Маючи об’єктивний характер, визначений наявністю товарно-грошових відносин і дією закону вартості, фінанси знаходять своє втілення в суб’єктивних діях держави - фінансових законах і фінансовій політиці, які направлені на досягнення конкретної мети соціального регулювання та обумовлені певними завданнями й особливостями розвитку країни в конкретний історичний період.

Фінанси - економічний інструмент, за допомогою якого держава, по-перше, здатна сприяти процесу накопичення капіталу, що багато в чому визначає темпи економічного зростання; по-друге, впливає на процес реалізації сукупного суспільного продукту, в цілому, і його найважливішої складової - національного доходу, зокрема; по-третє, впливає на процес відтворювання робочої сили.

Визначаючи поняття «фінанси», економісти та юристи-фінансисти звертають увагу на те, що, насамперед, це є економічна категорія, наукова абстракція, яка виражає розподільчі процеси у суспільстві, а також може розглядатися як певні виробничі відносини. Крім цього, вчені-економісти та правники (Іловайський С.І., Вознесенський Е.О. , Василик О.Д., Дробозіна Л.А., Сабанті Б.М.) роблять наголос на тому, що головною причиною виникнення фінансів є поява держави і товарно-грошових відносин. Інші також додають, що причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, які не входять до системи державних органів, та відокремлення функцій і завдань, які покладаються на місцеві органи влади.

Е.О. Вознесенський зазначає, що «фінанси являють собою регламентовану державою в законах та актах управління систему грошових відносин, на основі якої реалізуються певні економічні відносини між усіма суб’єктами процесу розширеного виробництва» та робить наголос на тому, що «являючись об’єктивно необхідними, вони, однак, не можуть, як правило, існувати без державної регламентації». [Нечай А.А. Правові проблеми регулювання публічних видатків у державі: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005].

Як бачимо, фінанси нерозривно пов’язуються з існуванням державної регламентації відповідних суспільних відносин. А для публічних фінансів наявність регламентації відповідних суспільних відносин владними приписами держави або органів місцевого самоврядування є первинною ознакою їх публічності. Отже, якщо для приватних фінансів державна регламентація є методом оформлення цих відносин у правову форму, то для публічних фінансів державна регламентація має форму владних приписів і є однією з характерних ознак цього виду суспільних відносин. Таким чином, право закріплює та розвиває наявні суспільні відносини, надаючи їм правової форми, і перетворює публічні фінанси на правову категорію.

Правова категорія фінансів виявляється в тих формах, які сприйняті і застосовуються сьогодні законодавством. Тому необхідно розрізняти фінанси як систему відносин, регулюючих рух державних грошових коштів, і як систему понять, категорій, закріплених та використовуваних законодавством (дохід, прибуток, собівартість, ціна та ін.). У даному випадку доречна аналогія з філософськими категоріями змісту і форми. Фінанси як система правових відносин визначають зміст явища. Законодавче ж їх закріплення показує, наскільки на сьогодні ці відносини усвідомлені, зрозумілі, сприйняті та у якій формі їх утвердив законодавець.

Фінанси як правова категорія можуть розглядатися у двох аспектах:

а) в широкому (міжгалузевому);

б) у вузькому (фінансово-правовому). [Вороноваhttp://pidruchniki.ws/pravo/zagalniy_rozrahunok_godin_lektsiy_praktichnih_zanyat_samostiynoyi_roboti]

У широкому розумінні фінанси (або окремі їх аспекти, сторони) затребувані багатьма галузями права і мають загальногалузеве значення. Наприклад, поняття ціни, вартості, доходу та ін. - це відносини, що регулюються і цивільним, і фінансовим, і адміністративним, і трудовим правом та іншими його галузями. У вузькому аспекті йдеться про публічне значення фінансів, виключно про грошові фонди держави і територіальних громад. У цій ситуації загальногалузеві поняття, категорії набувають спеціально галузевого характеру, виражають специфічні, однорідні фінансово-правові відносини (загальногалузеві категорії доходу, вартості, ціни набувають фінансово-правового значення).

Найважливіші ознаки, властивості, риси, що розкривають сутність фінансів, знаходять своє вираження у їх функціях. Фінанси, функціонуючи як інструмент розподілу частини сукупного суспільного продукту, одночасно і контролюють розподіл його на частини, співвідношення цих частин, канали витрачання фондів. Цим і обумовлена наявність двох функцій фінансів: розподільчої та контрольної. Деякі науковці також виділяють і інші функції: перерозподільчу, стимулюючу, дестимулюючу, накопичувальну та ін., проте це фактично окремі сторони реалізації розподільчої функції, особливості її здійснення.

Розподільча функція фінансів гарантує забезпечення державою відповідних суб’єктів необхідними грошовими ресурсами, підтримку суспільних пропорцій. Об’єктом регулювання виступає частина сукупного суспільного продукту, що поступає державі, суб’єктами відносин - держава, територіальні громади, юридичні і фізичні особи. При розподілі формуються і підтримуються пропорції між частинами сукупного суспільного продукту, національного доходу, забезпечується розвиток розширеного відтворювання, враховуються інтереси держави, підприємств, громадян. Ця функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу. В першому випадку утворюються первинні фонди базового рівня (доходи фізичних осіб, прибуток підприємств і організацій та ін.), сукупність яких і формує національний дохід держави. Проте на цьому етапі утворюються тільки передумови формування державних грошових фондів, розміри яких остаточно визначаться лише після сплати податків, обов’язкових зборів і платежів. Останні процеси і складають зміст вторинного розподілу або перерозподілу. Цьому етапу властиві певні особливості, пов’язані з формуванням так званих вторинних доходів держави. Якщо на стадії первинного розподілу прибуток державних підприємств відразу ж надходить до власника - державі, то на стадії вторинного грошові кошти змінюють власника. Наприклад, отримавши на стадії первинного розподілу доходи, на стадії вторинного розподілу фізичні особи, сплачуючи податки, якраз і забезпечують зміну власності на частину грошових коштів, передаючи їх державі.

Розподільча функція фінансів реалізується на декількох рівнях:

а) внутрішньогосподарський, що характеризує розподіл грошових ресурсів усередині підприємства (формування фондів матеріальних витрат, заробітної плати, прибутку);

б) внутрішньогалузевий, який забезпечує розподіл грошових коштів усередині галузі, між підгалузями. Перш за все йдеться про розподіл усередині основних галузей матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво);

в) міжгалузевий, за допомогою якого здійснюється розподіл грошових ресурсів між основними галузями. В цих умовах формуються основні пропорції суспільного відтворення;

г) міжтериторіальний, що гарантує надходження грошових коштів окремим регіонам держави, залежить від адміністративно-територіального розподілу держави і забезпечує утворення місцевих бюджетів. [Вороноваhttp://pidruchniki.ws/pravo/zagalniy_rozrahunok_godin_lektsiy_praktichnih_zanyat_samostiynoyi_roboti]

Контрольна функція фінансів органічно пов’язана з розподільчою. Вони фактично існують як єдиний механізм. Здійснюючи розподіл грошових фондів, держава одночасно контролює їх розміри, співвідношення, пропорції. Контрольною функцією фінансів відстежується весь процес розподілу і руху грошових ресурсів. Диференціація контролю по стадіях дозволяє прийняти необхідне рішення, коректувати й уточнювати на проміжних етапах рух грошових фондів, покращити процес розподілу.

Виходячи із значущості й особливої ролі соціальних зв’язків, що розглядаються, держава за допомогою права прагне врегулювати їх належним чином, додати їм відповідні форму і зміст. Будучи врегульованими нормами права, фінансові відносини одержують своє закріплення та оформлення у вигляді фінансово-правових відносин, і в іншому, вищезазначеному, вигляді існувати не можуть. Таким чином, держава, управляючи фінансами, встановлює порядок мобілізації, розподілу і використання грошових фондів, особливо централізованих. Від імені держави в цих відносинах виступають уповноважені органи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Для студентів напряму підготовки «Фінанси і кредит» (програма професійного спрямування «Фінанси»(і)) (6.030508і)	\|	Зміст та структура фінансової системи держави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.