Порядок фінансування освіти та науки

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування [ЗУ].

Фінансування освіти здійснюється наступними методами:

— кошторисне фінансування закладів освіти;

— бюджетне фінансування закладів освіти на основі показника вартості навчання одного учня (студента);

— індивідуальна оплата навчання за рахунок власних доходів, грошових коштів юридичних осіб;

— спеціальні кредити для здобуття освіти;

— отримання спонсорських і доброчинних внесків та пожертвувань;

— отримання додаткових доходів від різноманітних послуг неосвітнього характеру.

Основною частиною фінансування закладів освіти в Україні нині є асигнування з бюджетів. Бюджетне фінансування можна визначити як виділення на безоплатній і безповоротній основі фінансових ресурсів закладам освіти з державного або місцевого бюджету для реалізації передбачених державою чи органами місцевого самоврядування заходів. [Якубовський Р. Особливості бюджетного фінансування освіти / Р. Якубовський // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 11. – С. 177–180. – С. 177].

Згідно ч. 2 ст. 61 та ч.1 ст. 62 Закону України «Про освіту» держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10 % від національного доходу, а на фундаментальні наукові дослідження, наукові програми – не меншому 10 % від державних коштів, що виділяються на утримання вищих навчальних закладів. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчальних закладів та установ, організацій системи освіти не зменшуються [ЗУ].

Слід зазначити, що розширення прав навчальних закладів, особливо це стосується ВНЗ, у сфері утворення грошових фондів за рахунок різних джерел не означає зниження ролі бюджетних коштів у їх розвитку. Основна роль державного бюджету виявляється (і досвід країн з розвинутою ринковою економікою це підтверджує), в тому, що, по-перше, його питома вага в сумарних обсягах фінансування ВНЗ перевищує усі інші джерела фінансування; по-друге, державний бюджет є державним регулятором фондоутворюючих і розподільчих відносин в цілому. За допомогою механізму бюджетного фінансування здійснюється вплив на позабюджетні джерела фінансування, прискорюючи або уповільнюючи процеси їх формування та використання освітніми установами [Монаєнко А. Особливості фінансової діяльності вищих навчальних закладів в Україні [Текст] /А. Монаєнко // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 7. – С. 31-35. - с. 33].

Як особливий пріоритет фінансування вищої освіти закріплено у Комюніке Конференції Міністрів європейських країн «Болонський процес 2020 – Європейський простір вищої освіти у новому десятиріччі» (Льовен і Лувен-ла-Ньов, 2009 р.). Так, державне фінансування має залишатися основним пріоритетом у гарантуванні рівного доступу та подальшого сталого розвитку автономних вищих навчальних закладів [Якубовський Р. Фінансово-правові проблеми освіти в умовах Болонського процесу Україні [Текст] / Р. Якубовський // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 12. – С. 99-103. - с. 102].

Бюджетне фінансування освіти здійснюється за допомогою видатків бюджету. Система розподілу видатків на освіту – багаторівнева, про що свідчить надання матеріальних ресурсів із різних рівнів бюджетної системи (державного бюджету та місцевих бюджетів) з деталізацією розподілу видатків між різними рівнями освіти та типами державних навчальних закладів. Освітні видатки місцевих бюджетів слід розділяти на такі, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та такі, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Згідно з функціональною структурою видатків бюджету видатки на освіту (код 0900) включають асигнування на: 1) дошкільну освіту; 2) загальну середню освіту (у тому числі загальноосвітні навчальні заклади; загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати та загальноосвітні спеціальні навчальні заклади); 3) професійно-технічну освіту; 4) вищу освіту (вищі навчальні заклади 1 і 2-го рівнів акредитації та вищі навчальні заклади 3 і 4-го рівнів акредитації); 5) післядипломну освіту; 6) позашкільну освіту та заходи з позашкільної роботи з дітьми; 7) програми матеріального забезпечення навчальних закладів; 8) дослідження і розробки у сфері освіти; 9) інші заклади та заходи у сфері освіти [Про бюджетну класифікацію: наказ Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 р. № 11 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://document.ua/pro-byudzhetnu-klasifikaciyu-doc43737.html].

Через призму принципу субсидіарності побудови бюджетної системи України слід розглядати особливості розподілу видатків на освіту згідно статей 87-89 Бюджетного кодексу України. Зокрема, фінансування з Державного бюджету передбачене для спеціалізованих шкіл (у тому числі шкіл-інтернатів) державної власності; загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації; професійно-технічних закладів освіти, вищих навчальних закладів, заснованих на державній формі власності, а також для закладів післядипломної освіти і позашкільних навчальних закладів та заходів з позашкільної роботи з дітьми, інших закладів та заходів в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій [БКУ]. При цьому Кабінет Міністрів України своїми постановами визначає перелік закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1133 затверджено перелік позашкільних навчальних закладів та заходів з позашкільної роботи з дітьми, а також закладів та заходів у галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету відповідно до підпунктів «ґ» і «д» п. 7 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу [Про затвердження переліку позашкільних навчальних закладів та заходів з позашкільної роботи з дітьми, а також закладів].

Кошти бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів спрямовуються на загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри); професійно-технічну освіту (підготовка кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної власності); вищу освіту (підготовка фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах регіонального замовлення у вищих навчальних закладах комунальної власності, а також на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України); післядипломну освіту (підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у навчальних закладах комунальної власності); позашкільну освіту (заходи республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми); інші державні освітні програми.

Кошти районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення витрачаються на дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення); загальну середню освіту (загальноосвітні навчальні заклади; навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад»); навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації (загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї); інші державні освітні програми; вищу освіту (підготовка фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах I–IV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів); позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми).

Кошти бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення спрямовуються на дошкільну освіту; загальну середню освіту (навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад — дошкільний навчальний заклад» за умови, що загальноосвітній навчальний заклад — I ступеня). Крім того, до видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на позашкільну освіту.

Зазначений розподіл повноважень між бюджетами в Україні спричиняє пріоритетність місцевих бюджетів у фінансуванні освіти: близько 64 % обсягів державного фінансування освіти в Україні відбувається саме за рахунок коштів місцевих бюджетів [Комарова І. В. Фінансування освіти в Україні з бюджетів різних рівнів // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2011. - № 2 (14). – с. 127]. Кошти місцевих бюджетів, що виділяються на освіту, витрачаються переважно на фінансування дошкільної та загальної середньої освіти. Кошти ж державного бюджету — на фінансування вищої освіти.

Відповідно до функціональної класифікації видатків переважна частка бюджетних коштів спрямовується на фінансування загальної середньої освіти (41,5 % бюджетних асигнувань на освіту), вищої освіти (30,9 %), дошкільної освіти (11,7 %) та професійної технічної освіти (6,2 %). Решта коштів (9,7 %) витрачається на фінансування післядипломної освіти, позашкільної освіти та заходів із позашкільної роботи з дітьми, програми матеріального забезпечення навчальних закладів, дослідження і розробки у сфері освіти та інші заклади та заходи у сфері освіти [Оптимальне використання засобів забезпечення випереджального розвитку: аналітична доповідь .

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» за рахунок Державного бюджету України у межах обсягів державного замовлення здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах державної форми власності в обсягах, потрібних для забезпечення на кожні десять тисяч населення навчання не менше як ста студентів у вищих навчальних закладах І і II рівнів акредитації та ста вісімдесяти студентів у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації [ЗУ про вищу освіту].

Наказом Міністерства економіки України «Про затвердження критеріїв формування державного замовлення на поставку продукції для державних потреб» від 3 жовтня 2005 р. № 314 за пріоритетним напрямом «Підготовка фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації, перепідготовка та підготовка кадрів (післядипломна освіта)» передбачені такі критерії формування державного замовлення: вплив на підвищення освітнього потенціалу населення України; задоволення потреб усіх сфер суспільного життя фахівцями; вартість підготовки одного фахівця, аспіранта, докторанта та кваліфікованого робітника, підвищення кваліфікації та перепідготовка одного фахівця за бюджетні кошти [Наказом Міністерства економіки України «Про затвердження критеріїв]. Водночас, ряд фахівців пропонують вдосконалити систему державного замовлення на підготовку кадрів. Зокрема, Т. Боголіб вбачає за доцільне змінити затратний механізм виділення коштів із державного бюджету цільовим, обсяг коштів під держзамовлення встановлювати, виходячи з необхідної чисельності випускників за конкретною спеціальністю та ціни держзамовлення за даною спеціальністю [Боголіб Т.М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і науки в трансформаційний період. – К., 2006. – с. 294].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порядок фінансування соціально-культурних заходів	\|	Порядок фінансування науки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.