Політична течія – це цілеспрямована політична діяльність певних політичних сил, які об’єднані в організаційні структури і мають історично сформовану систему політичних поглядів.

Традиційні течії мають багато різновидів. Визначимо основні з них, однак зауважимо, що в посткомуністичній Україні консерватизм, лібералізм, соціал-демократія та інші течії у своїх класичних формах ще не склалися. Це пояснюється тим, що протягом тривалого часу традиції політичного плюралізму були відсутні. Одноманітна тоталітарна спрямованість комуністичної ідеології звела майже нанівець і систему цінностей, характерних для інших ідеологій. Як свідчить історія, повернення на шлях цивілізацій потребує тривалого часу. Знання цивілізаційного шляху політичного розвитку нині є загальною потребою.

У розвитку світового політичного процесу помітне місце посідає консерватизм. Це слово походить від французького conservatism (лат. conservate), що означає «зберігати», «охороняти».

Консерватизмяк напрям у західній політології, філософії, соціології виник у відповідь на численні соціальні зміни, що розхитали європейський порядок із середини XVIII ст. у зв’язку з крахом феодалізму. Поняття «консерватизм» вперше було використано французьким письменником Ф.Шатобріаном. Загальновизнаним теоретиком та ідейним натхненником консерватизму вважають англійського філософа Є.Берка. Європейський косерватизм репрезентований такими політичними діячами і мислителями, як С. Колрідж, У.Вордсворт, Ф Новаліс, Л.Бональд, Ж.Местр, Ф.Ламенне, А.Рівароль, Ф.Баадер, К.-Л.Галлер, А.-Г.Мюллер та ін., котрі виражали інтереси передовсім земельної аристократії і великої торговельної буржуазії.

В українській політичній науці виникнення консервативного напряму пов’язане з іменами найбільш відомих українських учених 20х років XX ст., які в наукових працях прагнули обґрунтувати необхідність і правомірність політико-правових засад монархічного гетьманського ладу в Україні у 1918р. Серед них – В.Липинський, С.Томашівський, В.Кучабський.

Консерватизм у традиційному радянському розумінні – політична позиція, для якої характерні прихильність до старого суспільного ладу, віджилих звичаїв і порядків, прагнення утримати або відтворити їх, косність, нетерпимість або ворожість до всього нового, передового у політичному житті, науці, літературі тощо.

Криза «модерніті» у середині 70-х років привела до виникнення нової моделі розвитку. Становлення постіндустріального суспільства на Заході ознаменувало розвиток неоконсерватизму. У 70-80-х роках він мав широку соціальну базу. Значною мірою неоконсерватизм спирався на частину «старого середнього класу» - дрібних торговців та підприємців у традиційних галузях індустріального виробництва., священнослужителів, фермерів, військових, які були незадоволені «державою добробуту» з її великими податками, діяльністю корпорацій, знеособленою власністю, могутніми профспілками, поширенням масової культури. З інтересами і настроями цих соціальних верств значною мірою збігалися й інтереси власників банківського капіталу. Останні були занепокоєні пракрократії, що запустила маховик інфляції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4: Сучасні політичні течії.	\|	Неоконсерватизм є реакцією з боку ліберальних технократів і власників на появу альтернативних пізньому капіталізму ідеологій лівого і правого напрямів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.